Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" серпня 2014 р. м. Київ К/800/29264/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Васильченко Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року

у справі № 2а/0470/8958/12

за позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства «Хладон»

про стягнення адміністративно - господарських санкцій

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Хладон» про стягнення адміністративно-господарські санкції у розмірі 28 356,07 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 192,78 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що на Комунальне підприємство «Хладон», відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», покладався обов'язок працевлаштування інвалідів за рік у кількості одного робочого місця.

Комунальним підприємством «Хладон» на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в 2011 році створено робоче місце для працевлаштування інваліда, про що було внесено запис в штатний розклад за спеціальністю - сторож у відділ охорони. Для оприлюднення вакансії та працевлаштування робітника адміністрація підприємства неодноразово зверталась до Криворізького міського центру зайнятості з повідомленням про наявність вакансії.

Звіти подавались відповідачем у червні, липні, серпні, вересні 2011 року (форма № 3-ПН). Криворізьким міським центром зайнятості в 2011 році було направлено до відповідача вісім осіб для працевлаштування, але з різних причин (не влаштовувала заробітна плата, місце розташування підприємства, графік роботи, виконання службових обов'язків) вони відмовлялися від працевлаштування. Робота по працевлаштуванню інваліда була продовжена у 2012 році.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Комунальне підприємство «Хладон» вжило усі можливі заходи щодо повідомлення про наявність вільних місць виділених для працевлаштування інвалідів. Таким чином, підприємство свої зобов'язання по працевлаштуванню інвалідів виконало в повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх помилковими з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Частина третя статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З аналізу наведених норм убачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У статті ж 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: 1) безпосереднє звернення інваліда до підприємства; 2) звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що з положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок згідно зі статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за №1534/11814 передбачено, що підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Таким чином, на відповідача покладено лише обов'язок створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості щомісячно, у порядку, встановленому вищезазначеним нормативним актом.

Єдиним належним доказом, який свідчить про інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів є звіт форми № 3-ПН. Водночас, в матеріалах справи відсутні звіти форми № 3-ПН за січень-травень, жовтень-грудень 2011 рік.

Таким чином, органи, які можуть сприяти працевлаштуванню не повідомлялися належним чином про наявність вакансій протягом першого півріччя 2011 року та IV кварталу 2011 року.

Тобто, відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за таких обставин вина підприємства у незайнятості створених (пристосованих) робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня, оскільки підприємством не вжито заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарського-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга заслуговує на увагу та її доводи підтверджуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року в цій справі скасувати.

Прийняти нове рішення у справі, яким адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Хладон» на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 28 356,07 грн. та пені 192,78 грн., а всього 28 548,85 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) К.В. Конюшко Судді (підпис)Л.Я. Гончар (підпис)Н.В. Васильченко