Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/53305/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління у Львівській області до Львівського комунального підприємства "Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові", Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО-2012 у м. Львові", Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс", Компанії Альпіне БАУ ГМБХ (Австрія), треті особи: Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів, про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Контрольно-ревізійне управління у Львівській області звернулось до суду з позовом до Львівського комунального підприємства "Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові", Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО-2012 у м. Львові", Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс", Компанії Альпіне БАУ ГМБХ (Австрія), в якому просив суд: зобов'язати Львівське комунальне підприємство "Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові" та Державне підприємство "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО-2012 у м. Львові" виконати вимогу КРУ у Львівській області щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості на суму 24369800,00 грн., проведення претензійно-правової роботи з ТОВ "ПБП "Азовінтекс" та внесення відповідних змін в договір на виконання проектних робіт і керівництво проектом від 28.03.2008 року; стягнути з ТОВ "ПБП "Азовінтекс" кошти в сумі 24369800,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Контрольно-ревізійне управління у Львівській області звернулось з позовом до Львівського комунального підприємства "Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові", Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО-2012 у м. Львові", Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс", Компанії Альпіне БАУ ГМБХ (Австрія), в якому просив суд: зобов'язати Львівське комунальне підприємство "Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові" та Державне підприємство "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО-2012 у м. Львові" виконати вимогу КРУ у Львівській області щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості на суму 24369800,00 грн., проведення претензійно-правової роботи з ТОВ "ПБП "Азовінтекс" та внесення відповідних змін в договір на виконання проектних робіт і керівництво проектом від 28.03.2008 року; стягнути з ТОВ "ПБП "Азовінтекс" кошти в сумі 24369800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області проведено ревізію використання бюджетних коштів (в т.ч. коштів Стабілізаційного фонду) на будівництво стадіону для проведення ЄВРО-2012 у Львівському комунальному підприємстві «Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові» за період діяльності з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 28.07.2010 року № 03-01-21/21.

За наслідками проведеної ревізії Контрольно-ревізійне управління у Львівській області в листі від 17.08.2010 року № 03-01-15м/5587, адресованому Львівському КП «Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові», поставило вимогу щодо усунення виявлених порушень.

У зв'язку з невиконанням обов'язкової вимоги, Контрольно-ревізійне управління у Львівській області звернулось до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Також, відповідно до пункту 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 (далі - Порядок), інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року №499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Отже, за змістом наведених норм, право позивача пред'являти обов'язкові до виконання вимоги встановлене щодо підприємств, установ та організацій, які контролюються, тобто підконтрольних осіб. У разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог, у позивача виникає право звернення до суду.

Слід зазначити, що підконтрольною установою фінансової інспекції у даному випадку є Львівське комунальне підприємство «Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові», щодо якого проводилась ревізія використання бюджетних коштів.

У даному випадку позивач мав право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги саме щодо Львівського комунального підприємства «Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові», але не щодо Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО-2012 у м. Львові" та ТОВ "ПБП "Азовінтекс".

У зв'язку з цим, позов у частині вимог, що заявлені до Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО-2012 у м. Львові" та ТОВ "ПБП "Азовінтекс" є необґрунтованим.

Стосовно позовних вимог, що заявлені до Львівського комунального підприємства "Дирекція з будівництва стадіону у м. Львові" колегія суддів виходить із такого.

Позивач просив зобов'язати відповідача виконати вимогу КРУ у Львівській області щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості на суму 24369800,00 грн.

Вказана вимога передбачає встановлення обставин щодо наявності вказаної заборгованості, яка, як зазначає позивач, виникла у зв'язку з невиконанням робіт ТОВ "ПБП "Азовінтекс", отже є сумою збитків.

Аналіз Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Положення дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Позовна вимога стосовно відображення в обліку дебіторської заборгованості передбачає встановлення розміру збитків. Проте, враховуючи, що наявність збитків та їх розмір у цій справі не перевіряється, тому вимога щодо зобов'язання відображення в обліку дебіторської заборгованості також не може бути задоволена.

Крім того, на думку колегії суддів, позов у частині зобов'язання відповідача виконати вимогу стосовно проведення претензійно-правової роботи з ТОВ "ПБП "Азовінтекс" та внесення відповідних змін в договір на виконання проектних робіт і керівництво проектом від 28.03.2008 року також є необґрунтованим.

Відповідно до пункту 49 Порядку у разі, коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Таким чином, орган фінансового контролю може пред'являти перед керівництвом об'єкту контролю лише вимоги щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб. Пред'явлення з цього приводу вимог іншого характеру законодавством не передбачено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов є необґрунтованим.

У цій справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини. При цьому, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими у частині мотивів, з яких було відмовлено позові.

Керуючись ст. 220, 222, 225, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 року у цій справі змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: