Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2015 р. м. Київ К/800/15963/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року

у справі № 811/877/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рос Агро»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рос Агро» звернулось до суду з адміністративним позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року у справі № 811/877/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 року №0003401520.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року, відповідачем складено акт від 29.11.2012 року №327/1520/31308597, яким встановлено порушення позивачем п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, п.п. 1, 2 розділу IV, п. 6 розділу ІХ Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, в результаті чого позивач здійснив методологічну помилку, що вплинула на розрахунки з бюджетом, а саме: подавши уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань до декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року у зв'язку з самостійним виявленням помилок, позивач не сплатив до бюджету суму штрафу в розмірі 3% від суми недоплати внаслідок збільшенням суми податку на додану вартість в розмірі 69 386, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 року №0003401520, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 469, 00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу з приводу того, що позивачем при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2012 року не виконано вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме, - не розраховано та не сплачено до бюджету суму штрафу в розмірі 3% від суми недоплати.

За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України).

Пунктом 5 р. I Поряду заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 (далі - Порядок), встановлено, що платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Відповідним Порядком затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема, податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Пунктом 13 р. III Порядку передбачено, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість / (скороченої) / (переробного підприємства) / (спеціальної)) подаються платником у визначених Податковим кодексом України випадках.

Згідно із п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Можливість виправлення сільськогосподарським підприємством помилки у сумі податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні такого підприємства, передбачена рядком 25 уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість.

Пунктом 6 р. IX Порядку передбачено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Таким чином, якщо платник податку, який застосовує спеціальний режим оподаткування, самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість, він зобов'язаний виконати вимоги ст. 50 Податкового кодексу України з урахуванням положень п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку із самостійно виявленими помилками, допущеними при складанні декларації з ПДВ (скороченої) за квітень 2012 року, ТОВ «Рос Агро» 14.11.2012 року подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2012 року, яким збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, на суму 69 386, 00 грн.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання за порушення останнім пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України є правомірним.

Таким чином, з урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями обставин у даній справі, судова колегія зазначає про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року у справі № 811/877/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рос Агро» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 року №0003401520 відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук