Історія справи

Постанова ВАСУ від 20.03.2014 року у справі №2а-7693/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/800/62741/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Мороз Л.Л.

Розваляєвої Т.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у адміністративній справі за позовом ТОВ "СКАЙ ЛТД." до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ТОВ "СКАЙ ЛТД." звернулось до суду з позовом до Харківської обласної митниці Державної митної служби України у якому просило: визнати недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12.06.2012 року № 807100000/2/01460; скасувати рішення про визначення митної вартості товарів N 807000003/2012/002732/1 від 11.06.2012 року; зобов'язати Харківську митницю Міндоходів визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються; стягнути з Державного бюджету України надмірно нараховані Харківською митницею Міндоходів та сплачену ТОВ "СКАЙ ЛТД." суму митних платежів в сумі - 378,138 грн. 09 коп., з яких: ввізне мито на суму 101,031 грн. 11 коп., ПДВ на суму 277,106 грн. 98 коп. на користь ТОВ "СКАЙ ЛТД." та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "СКАЙ ЛТД." судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "СКАЙ ЛТД." відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів № 807000003/2012/002732/1 від 11.06.2012 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 807100000/2/01460 від 12.06.2012 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "СКАЙ ЛТД." надмірно нараховані та сплачені суми митних платежів в сумі 378.138 грн. 09 коп. з яких: 101,031 грн. 11 коп. ввізного мита та 277,106 грн. 98 коп ПДВ. Вирішено питання про судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, Харківська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В свою чергу, ТОВ "СКАЙ ЛТД." в запереченнях на касаційну скаргу, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що між «Пасифик Сервисес» (Індія) - (продавець) та ТОВ "СКАЙ ЛТД." - (покупець) був укладений контракт № РSІ/SК/01 від 28 лютого 2012 року за яким продавець передає у власність покупця товари народного споживання, продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, відповідно до специфікацій № 2 від 05.03.2012 року, а покупець оплачує вказаний товар.

07.06.2012 року з метою митного оформлення товару ТОВ «СКАЙ ЛТД.» в режимі «Імпорт 40» було подано відповідачу ВМД № 807100000/2012/422708 на товар, який імпортувався, а саме: запасні частини для автомобілів. Вказаний товар імпортовано з Індії на територію України ТОВ "СКАЙ ЛТД." у відповідності до умов Інкотермс 2010 року.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, подавались наступні документи: декларація митної вартості № 807100000/2012/422708 від 07.06.2012 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) N PSI/SK/01 від 28 лютого 2012 року, та специфікація № 2 від 05.03.2012 року до нього; інвойс № PS 004 від 12.03.2012 pоку; платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 02.04.2012 року щодо сплати вартості товару, що декуларується; комерційна пропозиція (прайс) від контрагента за зовнішньоекономічним контрактом Pacific Services (Індія); експортна декларація вантажовідправника Pacific Services (Індія); коносамент МТД 340152000424; пакувальний лист № PS 004 від 12.03.2012 року; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 02788599; сертифікат походження товару та сертифікати якості, рішення Минекономрозвитку України щодо товару; договір № 24/04/2012 на надання послуг з транспортного експедирування експортно-імпортних та транзитних вантажів, укладених між TOB «Хелльманн Восточная Европа Оуверсис» и декларантом - TOB "СКАЙ ЛТД."; довідка експедитора TOB «Хелльманн Восточная Европа Оуверсис» щодо вартості транспортних розходів по перевезенню вантажу за маршрутом м. Гдиня (Польща) до пропускного митного пункту Ягодин ( Україна).

Як вбачається з Декларації митної вартості, ознайомившись з документами, що були надані ТОВ "СКАЙ ЛТД." відповідач 07.06.2012 року, керуючись положеннями ст.ст. 52, 58 Митного кодексу України, запропонував позивачу подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні, б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно), в) не впливають значною мірою на вартість товару; умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; відносини пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів. Інші документи у декларанта Митницею не витребовувалися.

11.06.2012 року декларант повідомив відповідача про неможливість надання запропонованих додаткових документів.

11.06.2012 року відповідач прийняв рішення про визначення митної вартості товарів ТОВ "СКАЙ ЛТД." N 807000003/2012/002732/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 807100000/2/01460 від 12.06.2012 року.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митниці, позивач звернувся до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного Кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002 р. митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Митного кодексу України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

За пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

За приписами Порядку у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а позивач - надати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжності, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Разом з тим, щодо стягнення сум надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції прийшов до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу та підтверджуються вище переліченими нормами права і встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "СКАЙ ЛТД." надмірно нараховані та сплачені суми митних платежів в сумі 378.138 грн. 09 коп. з яких: 101,031 грн. 11 коп. ввізного мита та 277,106 грн. 98 коп ПДВ. В задоволенні позову в цій частині - відмовити.

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: