Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2014 р. м. Київ К/800/4571/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області до ТОВ "Електросервіс" про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року,

встановив:

У червні 2011 року Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області (далі - УПФУ у м. Славутичі) звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Електросервіс" заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 1 січня 2010 року по 25 травня 2011 року в сумі 58 995,34 грн.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 20 вересня 2011 року позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: постановив стягнути з ТОВ "Електросервіс" 6 634,91 грн фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Відмовляючи у стягненні на користь УПФУ у м. Славутичі решти суми заборгованості, апеляційний суд виходив із того, що сума витрат на виплату пенсії ОСОБА_4 завищена, а відшкодування ТОВ "Електросервіс" витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_5 і ОСОБА_6 мало бути припинено у зв'язку із досягненням цими особами пенсійного віку, зменшеного відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У касаційній скарзі УПФУ у м. Славутичі, посилаючись на помилковість висновку апеляційного суду щодо відсутності у ТОВ "Електросервіс" обов'язку відшкодувати позивачу витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", після досягнення особами пенсійного віку, зменшеного відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Зазначило також, що в розрахунку заборгованості за 2010 рік відносно ОСОБА_4 управлінням дійсно допущена помилка, яка буде відкоригована і сума завищення (2 421,20 грн) буде знята із суми боргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року залишено без змін.

Постановою Верхового Суду України від 14 січня 2014 року скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року та направлено справу на новий касаційний розгляд з мотивів неправильного застосування касаційним судом підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В силу частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ТОВ "Електросервіс" зареєстроване в УПФУ у м. Славутичі як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з розрахунком позивача, за період з 1 січня 2010 року по 25 травня 2011 року у ТОВ "Електросервіс" виникла заборгованість перед Пенсійним фондом по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в сумі 58 995,34 грн.

Під час судового розгляду справи відповідач визнав позовні вимоги в частині відшкодування витрат на виплату пенсій ОСОБА_7 і ОСОБА_4, що згідно з розрахунком позивача становить 10 272,34 грн, однак без урахування витрат в розмірі 2 421,20 грн, завищених позивачем в розрахунку пенсії ОСОБА_4 за 2010 рік.

З посиланням на матеріали справи судом апеляційної інстанції з'ясовано, що в розрахунку за 2010 рік позивачем дійсно завищено витрати на виплату пенсії ОСОБА_4 на суму 2 421,20 грн. Вказану помилку УПФУ у м. Славутичі визнало у касаційній скарзі.

За наведених обставин сума заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій ОСОБА_7 і ОСОБА_4, що підлягає стягненню, становить 7 851,14 грн (10 272,34 грн - 2 421,20 грн).

Що стосуються витрат на виплату і доставку пенсій ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в сумі 48 723 грн, то колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено судами, ОСОБА_6 з березня 2010 року у віці 49 років призначено пенсію на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі зменшенням пенсійного віку на 11 років, з яких 8 років - за роботу у 1987 році в зоні відчуження не менше 14 календарних днів та 3 роки додатково - за роботу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.

ОСОБА_5 з вересня 2009 року у віці 54 років призначено пенсію на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із зменшенням пенсійного віку на 6 років за роботу на Чорнобильській АЕС з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії вказаним особам призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (абзац перший підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Водночас згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на три роки понад передбачений цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, стаття 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як загальна до спірних правовідносин застосовуватися не може. Натомість застосуванню підлягають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки даний спір виник, зокрема, стосовно обов'язку відповідача відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1 до набуття права на пенсію за віком, а не визначення права на пенсію особам, що мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, з 1 січня 2004 року підприємства та організації покривають витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, у тому числі й особам, які крім цього мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, до досягнення цими особами встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку (60 років).

Про необхідність такого застосування вказаних норм матеріального права зазначено у постанові Верхового Суду України від 14 січня 2014 року в даній справі.

З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з ТОВ "Електросервіс" на користь УПФУ у м. Славутичі витрат на виплату і доставку пенсій ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в сумі 48 723 грн у зв'язку з досягненням цими особами пенсійного віку, зменшеного відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є помилковим та ґрунтується на неправильному застосуванні підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки суди обох інстанцій неправильно розрахували суму заборгованості, що підлягає стягненню, то прийняті ними рішення підлягають скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 1 січня 2010 року по 25 травня 2011 року в сумі 56 574,14 грн (7 851,14 грн + 48 723 грн).

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково: стягнути з ТОВ "Електросервіс" на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 1 січня 2010 року по 25 травня 2011 року в сумі 56 574,14 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.