Історія справи

Постанова ВАСУ від 19.11.2015 року у справі №2а-6102/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/68093/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання нечинними картки відмови та рішення, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ТОВ "Аскоп-Україна" в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання нечинними картки відмови та рішення, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 22 листопада 2011 року на підставі контракту від 10 червня 2010 року №10/06-2010 NOR, укладеного між ТОВ "Аскоп-Україна" та компанією Marine Harvest Norway AS (Норвегія), на митну територію України було ввезено товар, зокрема, рибу охолоджену, лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar), цілий, патраний з головою за кодом УКТЗЕД 0302120000 та подано до Київської регіональної митниці вантажну митну декларацію (далі - ВМД) № 100190000/2011/134520 з визначенням вартості цього товару за ціною контракту. Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-1 від 22 листопада 2011 року №100190000/2011/134520 та відповідні супровідні документи: зовнішньоекономічний контракт від 10 червня 2010 року № 10/06-2010 NOR; інвойс; прайс-лист виробника товару; лист виробника товару; цінова довідка; ВМД країни відправлення (Норвегія); договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю; транспортну довідку перевізника про вартість перевезення; заявка на перевезення; ветеринарне свідоцтво; сертифікат відповідності; сертифікат походження; податкові та видаткові накладні на попередні партії товару; попередня декларація та інші документи, що надаються митному органу в оригіналах та залишаються в останнього після проведення митного оформлення товару.

22 листопада 2011 року Київською регіональною митницею прийнято рішення № 100000006/2011/314945/2 про визначення митної вартості товарів, імпортованих ТОВ "Аскоп-Україна", яким підвищено митну вартість риби охолодженої лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою з 4,23 долл. США до 8,47 долл. США за 1 кг.

Також митним органом видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 листопада 2011 року № 100190000/1/03339.

У зв'язку із тим, що товар, який ввезений на митну територію України, є таким що швидко псується, Підприємством 23 листопада 2011 року оформлено ВМД №100190000/2011/134592, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом в розмірі 138 840,24 долл. США або 1109 166,91 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 23 листопада 2011 року у розмірі 7,98 грн. 1 долл. США), в тому числі ПДВ у розмірі 221 833,38 грн., внаслідок чого проведено митне оформлення товару за скоригованою ціною у розмірі 8,47 долл. США за 1 кг. риби охолодженої, лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою за кодом УКТЗЕД 0302120000, виробництва Норвегії.

Вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у митному оформленні товару відповідно до поданої ним вантажної митної декларації та у рішенні про визначення митної вартості товару за резервним методом не наведено підстав, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України (тут і далі - МК України) унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначено обставин, які відповідно до частини третьої статті 265 МК України, перешкоджають цьому.

Просило:

- визнати нечинною картку відмови Київської регіональної митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 листопада 2011 року

№ 100190000/1/03339;

- визнати нечинним рішення Київської регіональної митниці від 22 листопада 2011 року № 100000006/2011/314945/2 про визначення митної вартості товару "Риба охолоджена, лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar), цілий, патраний з головою" виробництва Норвегії за резервним методом (метод № 6);

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 111 129,76 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним рішення Київської регіональної митниці від 22 листопада 2011 року № 100000006/2011/314945/2 про визначення митної вартості товару "Риба охолоджена, лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar), цілий, патраний з головою", виробництва Норвегії за резервним методом.

Визнано протиправною картку відмови Київської регіональної митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 листопада 2011 року

№ 100190000/1/03339.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 111129,76 грн.

Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1175,68 грн. на користь ТОВ "Аскоп-Україна" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської регіональної митниці (03680, м. Київ-680, бульвар І.Лепсе, 8-А) за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Київська регіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аскоп-Україна".

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Аскоп-Україна" зареєстроване як юридична особа, є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, платником податку на додану вартість.

22 листопада 2011 року на підставі контракту від 10 червня 2010 року

№10/06-2010 NOR, укладеного між ТОВ "Аскоп-Україна" та компанією Marine Harvest Norway AS (Норвегія), позивачем ввезено на митну територію України товар - риба охолоджена, лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar), цілий, патраний з головою за кодом УКТЗЕД 0302120000 та подано до Київської регіональної митниці ВМД № 100190000/2011/134520 з визначенням вартості придбаного товару за ціною контракту. Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-1 від 22 листопада 2011 року № 100190000/2011/134520 та відповідні супровідні документи: зовнішньоекономічний контракт від 10 червня 2010 року № 10/06-2010 NOR; інвойс; прайс-лист виробника товару; лист виробника товару; цінова довідка; вантажно митна декларація країни відправлення (Норвегія); договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю; транспортну довідку перевізника про вартість перевезення; заявка на перевезення; ветеринарне свідоцтво; сертифікат відповідності; сертифікат походження; податкові та видаткові накладні на попередні партії товару; попередня декларація та інші документи, що надаються митному органу в оригіналах та залишаються в останнього після проведення митного оформлення товару.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ "Аскоп-Україна" митної вартості товару у посадових осіб Київської регіональної митниці виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей.

22 листопада 2011 року Київською регіональною митницею прийнято рішення № 100000006/2011/314945/2 про визначення митної вартості товарів, імпортованих ТОВ "Аскоп-Україна", яким підвищено митну вартість риби охолодженої лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою з 4,23 долл. США до 8,47 долл. США за 1 кг.

Також митним органом видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 листопада 2011 року № 100190000/1/03339.

У зв'язку з корегуванням митної вартості та неможливістю внесення змін до ВМД від 22 листопада 2011 року № 100190000/2011/134520 для випуску товарів у вільний обіг, з метою уникнення простою транспортного засобу та враховуючи обмеженість терміну придатності товару, що швидко псується, 23 листопада 2011 року оформлено ВМД №100190000/2011/134592, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом в розмірі 138 840,24 долл. США або 1109 166,91 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 23 листопада 2011 року у розмірі 7,98 грн. 1 долл. США), в тому числі ПДВ у розмірі 221 833,38 грн., внаслідок чого проведено митне оформлення товару за скоригованою ціною у розмірі 8,47 долл. США за 1 кг. риби охолодженої, лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) цілий, патраний з головою за кодом УКТЗЕД 0302120000, виробництва Норвегії.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Аскоп-Україна", виходили з того, що рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом без обґрунтованості послідовного застосування попередніх п'яти, а також без обґрунтування неможливості їх застосування та виданої на підставі цього рішення картки відмови у прийнятті митної декларації є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства. Крім того, митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності заявленої позивачем митної вартості товару, що позивачем наданий перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість товару за ціною договору. Це є підставою для повернення надмірно сплаченої суми ПДВ з Державного бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з обставинами справи між сторонами виник спір щодо законності рішення відповідача про визначення митної вартості товару за 6 (шостим) - резервним методом та видачу картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. При цьому позивач посилається на ті обставини, що ним для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору надані необхідні документи і підстав для визначення заявленого товару для митного оформлення за резервним методом у митного органу не було.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 259 МК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їхня ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 260 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами частини першої статті 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості (частина третя статті 260 МК України).

Відповідно до частини першої статті 266 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, то згідно з положеннями статті 267 МК України проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 МК України.

Згідно із статтею 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Пунктом 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі - Порядок декларування митної вартості товарів), передбачено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (декларація форми ДМВ-1).

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту (пункт 8 Порядку декларування митної вартості товарів).

Отже, відомості про фактичну вартість товарів, що містяться у документах, які подаються митному органу для підтвердження митної вартості товарів за ціною господарської операції, повинні базуватися на об'єктивній, документально підтвердженій інформації та співпадати із заявленою митною вартістю.

Судами першої та апеляційної інстанції у цій справі встановлено та не оспорюється сторонами, що ТОВ "Аскоп-Україна" для підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу було надано повний перелік документів, передбачений пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, а також додаткові документи - ВМД країни відправлення (Норвегія), прайс-лист виробника товару, лист виробника товару, висновок експертної організації про вартісні характеристики товару, ветеринарне свідоцтво.

При цьому митним органом не було заявлено претензій недостовірності чи необ'єктивності поданих позивачем документів або інших перешкод їх застосування щодо правильності визначення чи підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору. Ні у процесі консультацій з декларантом, ні у рішенні про визначення митної вартості товару відповідачем не зазначено, які саме відомості у наданих йому документах викликають сумніви, та в чому вони полягають.

При витребуванні додаткових документів відповідач запропонував позивачу надати лише ветеринарний сертифікат, інших документів вказаних у Переліку, які відносяться до обов'язкових чи додаткових документів при визначенні митної вартості товару, відповідач не витребовував.

Відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом відповідач не навів достатніх підстав, які у відповідності до статті 267 МК України унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставини, які згідно з частиною третьою статті 265 МК України перешкоджають цьому.

Між тим, неподання додаткових документів та наявність у митного органу сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору, не може бути підставою для невизнання такої вартості та визначення її митним органом за резервним методом. Наявність сумнівів у митного органу відповідно до статей 264, 265 МК України є підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження об'єктивності визначення ним митної вартості товару за ціною договору. При цьому, сумніви мають бути реальними, базуватися на певних об'єктивних критеріях, а додаткові документи, надання яких митний орган вважає необхідним для підтвердження митної вартості, повинні стосуватися ціни договору, а не будь-яких інших обставин чи подій.

Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у відповідній частині позовних вимог дійшли вірного висновку, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростоване твердження позивача стосовно того, що наданих позивачем митному органу документів достатньо для визначення митної вартості товару за ціною договору.

За обставин, коли рішення про визначення митної вартості товару митним органом ухвалено неправомірно, то митний орган не мав підстав й для відмови у митному оформленні товару, а отже, й для видачі картка відмови.

Разом з тим, у частині позовних вимог про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень МК України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами частини першої статті 301 МК України 2012 року повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексів України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, № 1097/14364 (далі - Порядок повернення платникам податків коштів), цей Порядок визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, двадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, № 1095/14362 (далі - Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України).

Згідно з пунктом 7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Отже, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не породжує для нього права на вимогу виплатити надміру сплачених платежів.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції помилково задовольнив позов про стягнення на користь позивача надміру сплаченого податку на додану вартість, а суд апеляційної інстанції безпідставно залишив його рішення без зміни. Тому, у цій частині позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Водночас є підстави для ухвалення у цій частині позовних вимог нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідні обставини встановлені правильно та повно, але до спірних правовідносин неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання нечинними картки відмови та рішення, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 111129,76 грн. і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.