Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2015 р. м. Київ К/800/6454/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 пред'явив позов до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області (далі - УПФ у Калинівському районі Вінницької області) про визнання бездіяльності УПФ у Калинівському районі Вінницької області щодо не нарахування йому пільгової пенсії неправомірною та такою, що порушує його законні права на отримання пільгової пенсії;

визнання за ним права на пільгову пенсію згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці;

зобов'язання УПФ у Калинівському районі призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, нарахувати та виплачувати йому пільгову пенсію з урахуванням пільгового стажу роботи за період з 21 серпня 1992 року по 30 червня 1999 року (6 років 10 місяців 9 днів) та за період з 29 серпня 2008 року по 07 липня 2009 року (11 місяців 9 днів) з дня досягнення віку, що дає право на пільгову пенсію, а саме з 20 червня 2014 року.

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року позов задоволено.

Визнано бездіяльність Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області щодо не нарахування ОСОБА_4 пільгової пенсії неправомірною та такою, що порушує законні права ОСОБА_4 на отримання пільгової пенсії.

Визнано за ОСОБА_4 право на пільгову пенсію згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " та Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці.

Зобов'язано Пенсійний фонд України у Калинівському районі призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах , нарахувати та виплачувати ОСОБА_4 пільгову пенсію з урахуванням пільгового стажу роботи за період з 21 серпня 1992 року по 30 червня 1999 року (6 років 10 місяців 9 днів) та за період з 29 серпня 2008 року по 07 липня 2009 року ( 11 місяців і 9 днів ) з дня досягнення віку, що дає право на пільгову пенсію, а саме з 20 червня 2014року .

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року змінено.

Абзац 3 резолютивної частини постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року виключено.

В решті постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі УПФ у Калинівському районі Вінницької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково із огляду на наступне.

Судами встановлено, що 23 червня 2014 року позивач звернувся до УПФ в Калинівському районі Вінницької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Листом від 18 липня 2014 року УПФ в Калинівському районі Вінницької області відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи.

Згідно з копією трудової книжки позивач з 01 квітня 1992 року по 30 червня 1999 року (7 років і 3 місяці) працював на посаді машиніста розчинонасосу на виробництві РБВ, та з 21 листопада 2002 року по 22 жовтня 2013 року (10 років і 11 місяців) - на посаді машиніста перевантажувача, зайнятого перевантаженням цементу.

Згідно з довідкою, уточнюючою особливий характер роботи чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, №125 від 29 листопада 2013 року, виданою ПАТ "Калинівське БМУ-5", ОСОБА_4 працював повний робочий день з 01 квітня 1992 року по 30 червня 1999 року (7 років 2 місяці 29 днів) у виробництві РБВ (розчинно-бетонний вузол) на посаді машиніста розчинонасосу, з 21 листопада 2002 року по 22 жовтня 2013 року у виробництві РБВ (розчинно-бетонний вузол) на посаді машиніста перевантажувача, був зайнятий перевантаженням цементу. Дана робота передбачена Списком №2, розділ XXVII 2290100-14117, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №10 від 26 січня 1991 року та Списком №2, розділ XVII підрозділ 8 (17.8 а), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36. Атестація робочих місць проведена 07 липня 2009 року, право на пільгову пенсію підтверджено.

Матеріали справи також містять наказ закритого акціонерного товариства "Калинівське БМУ-5" №21-А від 07 липня 2009 року "По результатам атестації робочих місць за умовами праці" та Додаток №1, затверджений наказом №102 від 29 грудня 2003 року, якими до Списку №2 віднесено посаду машиніста перевантажувачів, зайнятих перевантаженням цементу, яку займав ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її непроведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення».

Суд апеляційної інстанції, змінюючи постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року та виключаючи абзац 3 її резолютивної частини, з висновком суду першої інстанції в цілому погодився.

Разом з тим, апеляційний суд, посилаючись на пункти 1, 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив, що судом першої інстанції було неправильно обрано спосіб захисту порушеного права позивача в частині визнання за ним права на пільгову пенсію згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, яка набрала чинності 21 серпня 1992 року, затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, відповідно до якого атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Із Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці вбачається, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Як вбачається з матеріалів справи атестацію робочого місця було проведено у 2003 та 2009 роках, що підтверджено наказом ЗАТ «Калинівське БМУ-5» Корпорації «Укрбуд» від 29 грудня 2003 року № 102 «По результатам атестації робочих місць за умовами праці», додатком 1 до цього наказу, згідно якого ОСОБА_4 працював на посаді машиніста перевантажувача, зайнятого перевантаженням цементу, та наказом ЗАТ «Калинівське БМУ-5» Корпорації «Укрбуд» від 07 липня 2009 року № 21-А «По результатам атестації робочих місць за умовами праці», додатком № 2 до цього наказу, згідно якого ОСОБА_4 працював на посаді машиніста перевантажувача, зайнятого перевантаженням цементу.

Даних про проведення атестації робочого місця машиніста розчинонасосу за період з 21 серпня 1992 року по 30 червня 1999 року судами не встановлено.

Оскільки відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і 2 призначаються за результатами атестації робочих місць, тому відмова УПФ у Калинівському районі Вінницької області зарахувати період роботи позивача на посаді машиніста розчинонасосу на виробництві РБВ з 21 серпня 1992 року по 30 червня 1999 року, яка включена до Списку № 2, до пільгового стажу внаслідок не проведення атестації цієї посади на підприємстві є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 7 квітня 2014 року (справа № 21-97а15), від 25 листопада 2014 року (справа № 21-519а14), від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 17 березня 2015 року (справа № 21-585а14), від 14 квітня 2015 року (справа № 21-383а14), від 19 травня 2015 року (справа № 132/1749/14-а).

Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про зарахування до стажу роботи позивача періодів роботи машиністом перевантажувача з 29 грудня 2003 року по 22 жовтня 2013 року, в тому числі і періоду з 29 серпня 2008 року по 07 липня 2009 року, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, однак станом на час досягнення позивачем 55 років цей період становив менше 12 років 6 місяців, тому пільгова пенсія позивачу на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не може бути призначена.

Отже суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку про визнання неправомірної бездіяльності відповідача щодо перерахування позивачу пільгової пенсії та визнання за позивачем права на пільгову пенсію відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до стажу роботи, який дає право на призначення пільгової пенсії, період роботи на посаді машиніста розчинонасосу з 21 серпня 1992 року по 30 червня 1999 року.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Підстав для закриття провадження у справі, як зазначено в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235-244-2 КАС України.

Судді: