Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2015 р. м. Київ К/800/25876/15

К/800/25630/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

при секретарі судового засідання: Яроші Д.В.,

за участі представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами ОСОБА_2, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі №820/4772/13-а за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Тузкової Юлії Анатоліївни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Тузкової Юлії Анатоліївни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківської міської ради, в якому просила: скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме Тузкової Ю.А. Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про відмову у державній реєстрації прав і обтяжень № 1775055 від 18.04.2013 р.; зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати її право власності на нерухоме майно відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.10.2011 р. по справі № 2-2434/2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є неправомірним, оскільки порушує її право власності на будівлю та винесене з не передбачених законом підстав.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року позовні вимоги задоволені. Скасоване рішення Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації прав і обтяжень № 1775055 від 18.04.2013 року. Зобов'язано Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області вчинити дії щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.10.2011 року по справі №2-2434/2011.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року змінене рішення суду першої інстанції, скасоване в частині зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області вчинити дії щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.10.2011 року по справі №2-2434/2011, та відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять: скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції; скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області задоволенню не підлягає, а касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.10.2011 року по справі № 2-2434/2011 встановлене право володіння на праві приватної власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить житловий будинок літер А-1, тамбур літер а, ганок а2, сарай літ. Г, огорожі № 3,4 та визнано за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, до складу якого входить житловий будинок літер А-1, тамбур літер а, ґанок а2, сарай літ. Г, огорожі № 3,4 за заповітом, після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_2 04.04.2013 року звернулась із письмовою заявою до Реєстраційної служби ХМУЮ Харківської області за реєстраційним №700547 для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачем 18.04.2013 року було прийняте рішення №1775055, яким було відмовлено ОСОБА_2 у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з відсутністю технічної можливості.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення є таким що прийняте з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Змінюючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень відноситься до виключної компетенції державного реєстратора.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV(далі - Закон № 1952-IV) орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8.1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. №703(далі -Порядок №703).

Згідно п. 7 Порядку №703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно п. 10 Порядку №703 заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно п. 12 Порядку №703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

Відповідно п. 16 Порядку №703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: рішень судів, що набрали законної сили.

Судами було встановлено, що позивачем як заявником були виконані всі передбачені чинним законодавством України вимоги щодо подання заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

У відповідності до ч.2 ст.24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно ч.4 ст.24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Судами встановлено, що оскаржуване рішення обґрунтоване технічною неможливістю державної реєстрації прав позивача, через відсутність у переліку поштових адрес Державного реєстру речових прав адреси "в'їзд Карамзіна" та ненаданням (заявником)позивачем довідки відповідних органів, яка підтверджує внесення в'їзду Карамзіна до урбанонімів м.Харкова.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що положення ст. 24 Закону № 1952-IV не містять зазначених у спірному рішенні підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень колегія суддів дійшла до висновку про неправомірність оскаржуваного рішення.

Встановлення наявності обставин, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") є виключною компетенцією державного реєстратора, однак суд вправі застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання вчинити певну дію відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі №820/4772/13-а скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Скасувати рішення Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області про відмову ОСОБА_2 у державній реєстрації прав і обтяжень № 1775055 від 18.04.2013 року.

Зобов'язати державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області повторно розглянути заяву про реєстрацію права власності на житловий будинок що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду і м.Харкова від 04.10.2011р. по справі №2-2434/2011.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: