ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2016 р. м. Київ К/800/59107/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Чалого С.Я.

за участю секретаря судового засідання - Слободян О.М.

за участю представників: позивача - Ринкевич Ю.Б., Поліщук О.Л.

Генеральної прокуратури України - Чубенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" до Державної екологічної інспекції в Харківській області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Чорноморець Марії Сергіївни про визнання незаконним та скасування припису,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" звернулось із позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати пункт 5 припису від 19 травня 2014 року № 06-22-126 державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Чорноморець Марії Сергіївни про зобов'язання позивача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

Позов мотивовано тим, що підприємство використовує підземні води для власних господарсько-побутових потреб та в обсязі не більше 300 кубічних метрів на добу, у зв'язку з чим у відповідності до ст. 23 Кодексу України про надра має право не отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 5 припису від 19 травня 2014 року № 06-22-126 Інспекції про зобов'язання ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

Рішення мотивовано тим, що обсяги підземних вод, які ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг" використовував для власних господарсько-побутових потреб за спірний період не перевищили 300 кубічних метрів на добу, у зв'язку з чим припис винесений відповідачем без використання належним чином зібраних, проаналізованих та обґрунтованих доказів.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Прокуратура Харківської області звернулась з касаційною скаргою, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена планова перевірка дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами, за результатами якої складено акт № 569/01-04/06-09 від 13 травня 2014 року, за висновками якою позивачем порушено ст. 16 19 21 23 КУпН, оскільки у позивача відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

За результатами перевірки відповідачем винесено припис від 19 травня 2014 року № 06-22-126, яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог природоохоронного законодавства, зокрема, пунктом 5 зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) до 19 серпня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з відсутності обов'язку позивача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води), оскільки ним не перевищено ліміти забору води.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на таке.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 зазначеного Кодексу закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м на добу.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постановах від 30.06.2015 року справа № 21-2828а15, від 23 червня 2015 року справа № 21-431а15 зазначив, що однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб. Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття «господарсько-побутові потреби». Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби».

Суди попередніх інстанцій встановили, що видами діяльності Товариства за Класифікацією видів економічної діяльності є: виробництво бетонних сумішей, готових для використання, будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, виробництво неметалевих мінеральних виробів, не віднесених до інших угрупувань, продукти нафто перероблення, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Водозабір із трьох свердловин здійснюється здійснювався на підставі дозволу на спеціальне водокористування, ціль використання - госппитні та виробничі. Загальна продуктивність зазначених водозаборів не перевищує 300 м. куб. на добу.

Отже, оскільки Товариство використовувало воду не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а й для виробничих, то обов'язкова і наявність спеціального дозволу на користування надрами.

Видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови не перевищення продуктивності забору води в обсязі 300 м.куб. мають право суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а для видобутку підземних вод для здійснення господарської діяльності необхідне отримання спеціального дозволу уповноваженого державного органу.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 01 квітня 2015 року №3-32гс15, від 23 червня 2015 року у справі №21-431а14, від 29 вересня 2015 року у справі №21-1701а15 та від 13 жовтня 2015 року у справі № 21-2828а15.

Крім того, посилання позивача у запереченнях до касаційної скарги на те, що відповідно до абз. 1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» від 08 грудня 2015 року №867-VIII (далі Положення), у нього відсутній обов'язок отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води), є безпідставними. Відповідно до змісту абз. 1 п.2 Положення землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра. Відповідно до вищезазначеної норми під дію даного пункту підпадають землевласники та землекористувачі, які на момент набрання чинності вищезазначеного Закону розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, тоді як з матеріалів справи не вбачається вчинення таких дій.

Крім того, у справі оскаржується припис від 19 травня 2014 року про зобов'язання позивача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води), зобов'язання позивача отримати даний дозвіл не є притягненням останнього до відповідальності у розумінні вищезазначеного пункту, а чинне на момент винесення припису законодавство не звільняло його від виконання цього обов'язку. У той же час у справі не оскаржується притягнення позивача до відповідальності.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позову, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування пункт 5 припису від 19 травня 2014 року № 06-22-126 державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Прокуратури Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

С.Я. Чалий

О.Є. Донець