Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 рокум. КиївК/800/13127/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського обласного військового комісаріату на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Київського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виплату одноразової допомоги,

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів. Просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Київського обласного військового комісаріату щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат надати висновок про виплату на користь ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у розмірі 27-ми місячного грошового забезпечення і направити його на затвердження до Міністерства оборони України; зобовязати Міністерство оборони затвердити висновок Київського обласного військового комісаріату про виплату на його користь одноразової грошової допомоги та призначити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі постанова Кабінету Міністрів України № 499 або Порядок), перерахувавши кошти на виплату вказаної допомоги Київському обласному військовому комісаріату; зобовязати Київський обласний військовий комісаріат видати наказ про виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та нарахувати і виплатити позивачу вказану грошову допомогу у розмірі 27-ми місячного грошового забезпечення із розрахунку грошового забезпечення на дату настання інвалідності.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року скасовано постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2013 року та прийнято нову постанову про задоволення позову.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини А 1789 № 190 від 7 жовтня 2002 року звільнений з лав Збройних сил України. Актом огляду МСЕК серії КИО-1 № 04013015 з 7 червня 2012 року позивачеві встановлена третя група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

При зверненні ОСОБА_4 до відповідачів з проханням про виплату одноразової допомоги по інвалідності йому було відмовлено на підставі того, що виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності почала проводитись з прийняттям 4 квітня 2006 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та раніше чинним законодавством така виплата не передбачалась.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача із Збройних Сил України у 2002 році відповідна група інвалідності йому встановлена не була, крім того, можливість виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням військовослужбовцем інвалідності передбачена законодавством лише з 1 січня 2007 року, тобто після фактичного звільнення заявника з військової служби.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України № 499 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 2 ст. 16 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІI групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком.

Згідно підп. 2 п. 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІI групи інвалідності) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІI групи виплачується у розмірі 27 місячного грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року (справа № 21-563а14).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та у розмірах відповідно до встановленої йому групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Разом з тим, з висновками суду апеляційної інстанції про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та про визнання протиправними дій Київського обласного військового комісаріату щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; про зобовязання Міністерства оборони України затвердити висновок про виплату позивачу одноразової грошової винагороди, призначення вказаної грошової допомоги та перерахування коштів на виплату цієї допомоги Київському обласному військовому комісаріату; зобов'язання Київського обласного військового комісаріату видати наказ про виплату одноразової грошової допомоги та нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу погодитися не можна, оскільки вони є передчасними.

Так, п. 3 Порядку передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно п. 7 Порядку керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Отже, вказаний нормативний акт чітко розмежовує повноваження уповноваженого органу (військового комісаріату) та головного розпорядника бюджетних коштів, тобто Міністерства оборони України.

Оскільки, Київський обласний військовий комісаріат безпідставно відмовив позивачу у виплаті одноразової допомоги, не направивши документи ОСОБА_4 з висновком щодо можливості проведення грошової допомоги до Міністерства оборони України, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав дії цього відповідача протиправними, зобовязавши вчинити відповідні дії.

Разом з тим, зобовязуючи Міністерство оборони України затвердити висновок про виплату позивачу одноразової грошової винагороди, призначити вказану грошову допомогу та перерахувати кошти на виплату цієї допомоги Київському обласному військовому комісаріату, суд апеляційної інстанції не врахував, що оскільки уповноважений орган (військовий комісаріат) не подав відповідний висновок до розпорядника бюджетних коштів (Міністерства оборони України), то зобовязання Міністерства оборони України до вчинення дій є передчасним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За обставин, коли у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим тільки в частині, то відповідно до статті 225 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, виключивши з резолютивної частини рішення вказівку про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, зобовязання затвердити висновок про виплату позивачу одноразової грошової винагороди, призначення вказаної грошової допомоги та перерахування коштів на виплату цієї допомоги Київському обласному військовому комісаріату; зобов'язання Київського обласного військового комісаріату видати наказ про виплату одноразової грошової допомоги та нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 27-ми місячного грошового забезпечення із розрахунку грошового забезпечення на дату настання інвалідності, оскільки такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними. В решті судове рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Київського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року змінити, виклавши резолютивну частину вказаної постанови у такій редакції: «Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати протиправними дії Київського обласного військового комісаріату щодо відмови у наданні Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобовязати Київський обласний військовий комісаріат надати Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк