Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2015 р. м. Київ К/800/19611/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу Державного підприємства «Макіїввугілля «Шахта імені В.М.Бажанова» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу Державного підприємства «Макіїввугілля «Шахта імені В.М.Бажанова» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 420 від 30.05.2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

У травні 2012 року на підставі направлення від 16.05.2012 року № 201, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки, проведено позапланову перевірку Відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, за період з 01.11.2011 року по 01.04.2012 року, за результатами якої складений акт перевірки від 30.05.2012 року № 344, який підписаний підприємством із запереченнями.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлені порушення частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 8 липня 2010 року у вигляді несвоєчасної сплати відокремленим підрозділом «Шахта ім. Бажанова» авансових платежів з єдиного внеску 49,7%, 8,41%, 34,7% в загальній сумі 2 236 036,38 грн. одночасно з видачею заробітної плати відповідно до класу ризику 67 протягом перевіреного періоду.

За наслідками проведеної перевірки 30 травня 2012 року УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки на підставі пункту 6 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення № 420 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), яким до Відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» застосовано штрафні санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 10 % таких несплачених, сплачених не в повній мірі або несвоєчасно сплачених сум у розмірі 223 603,64 грн.

Спірне рішення оскаржено до Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням про результати розгляду скарги № 18177/09-10 від 03.08.2012 року скаргу Відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» залишено без розгляду.

З рішення № 420 від 30.05.2012 року, вбачається, що воно прийняте за несплату, неповну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів). Правовою підставою для прийняття рішення зазначено пункт 6 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ, відповідно до якого, - територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

З акту перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафних санкцій стало порушення пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого, - платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Сторонами не заперечується той факт, що позивачем не сплачувались суми єдиного внеску у встановлений законодавством строк, тобто до 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, тобто виникла недоїмка, оскільки позивачем також не сплачено суми заробітної плати, з якої існує заборгованість.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття органом пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій № 420 від 30.05.2012 року, зв'язку з частковою сплатою недоїмки з єдиного внеску.

Аналіз всіх доказів по справі в їх сукупності свідчить, що фактично підприємством здійснювалась виплата заборгованості по заробітній платі з одночасною сплатою 1/3 суми недоїмки по єдиному внеску. При цьому, на залишок суми, тобто на 2/3 відповідачем нараховані штрафні санкції, що відображено у спірному рішенні № 420 від 30.05.2012 року, оскільки, одночасно з видачею сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок не сплачено вказаний залишок з недоїмки (2/3).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сплата суми недоїмки з єдиного внеску саме в такій пропорції - 1/3 відповідає вимогам частини 2 статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої, - банки приймають від платників єдиного внеску, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Суми, які сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками рішень судів, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 8 статті 9 вищевказаного Закону обумовлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У відповідності до пункту 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Приписами статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

За несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Аналогічне положення кореспондується з Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20 квітня 2015 року (далі - Інструкція).

Так, пунктом 1 розділу VII Інструкції визначено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

В силу пункту 13 розділу VII Інструкції строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

При цьому Відокремленим підрозділом «Шахта ім. Бажанова» одночасно з видачею зазначених сум не сплачувалися нараховані на дані виплати суми єдиного внеску у розмірі, встановленому законодавством відповідно до класу ризику 67: 49,7%, 8,41%, 34,7% в загальній сумі 2 236 036,38 грн., що відображено в акті перевірки від 30.05.2012 р.,

На протязі періоду, що перевірявся, мала місце постійна заборгованість Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Бажанова» до бюджету Пенсійного фонду України зі сплати єдиного внеску.

У зв'язку із наявністю у позивача несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги щодо обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення № 420 від 30.05.2012 року

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу Державного підприємства «Макіїввугілля «Шахта імені В.М.Бажанова» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець