Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/5099/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року

у справі № 2а-3794/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» (далі - ТОВ «Агентство по збору боргів»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року ТОВ «Агентство по збору боргів» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30 листопада 2011 року № 0158971511/0, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за податку на прибуток за основним платежем на 78306,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року залишеною без змін ухвалою Харківського Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Агентство по збору боргів», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для донарахування ТОВ «Агентство по збору боргів» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року від 19 листопада 2011 року № 15/1511/35255167, про порушення товариством п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 12952930,00 грн., занижено позитивне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 3470459,00 грн. та занижено грошове зобов'язання з цього податку на 78306,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік позивачем включено до складу валових витрат І кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, з урахуванням якого розраховано об'єкт оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року, що мав від'ємне значення. Це від'ємне значення об'єкта оподаткування включене позивачем до декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України розділ ІІІ цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Абзац перший пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК також встановлює, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

За змістом цих норм норми ПК не застосовується до визначення доходів і витрат, що отримані і проведені до 01 квітня 2011 року. Цей Кодекс не застосовується і до розрахунку об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року. Про це свідчить зміст п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, у першому абзаці якого йдеться тільки про правовий режим від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року. Тобто, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками І кварталу 2011 року здійснюється за нормами Закону № 334/94-ВР, який втрачає чинність з 01 квітня 2011 року (п. 2 п. 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК), тоді як в абзаці другому п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК йдеться про розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу, наступних податкових періодів, який здійснюється за ПК.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому абзацом другим п. 22.4 ст. 22 цього ж Закону визначено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснюється з врахування доходів і витрат цього кварталу та з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, яке підлягає включенню до витрат І кварталу 2011 року без обмежень.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 ПК якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК встановлено, що п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, до складу витрат ІІ кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками 2010 року. Доводів, що це від'ємне значення визначено неправильно, ДПІ не наводить.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання вищевказаних правових норм та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року скасувати, позов задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 30 листопада 2011 року № 0158971511.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Л.І. Бившева

Судді: І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна