Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року м. Київ К/9991/41047/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Олендера І.Я.

Юрченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманого грошового забезпечення,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманого грошового забезпечення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2012 року, позов з урахуванням уточнень задоволено повністю. Визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці щодо невиплати ОСОБА_2 щомісячної премії за період 2008-2009 років. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_2 щомісячну премію за період 2008-2009 років у розмірі 2821,70грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 25 жовтня 1999 року по 29 вересня 2011 року проходив службу на різних посадах у Лінійному відділі на станції Рівне Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 29 вересня 2011 року №90 о\с, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_2 звільнений з органів внутрішніх справ з постановкою на військовий облік у запас Збройних Сил України за статтею 64 пункт «ж» (за власним бажанням).

За час проходження служби ОСОБА_2 в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, за 2008-2009 рік йому призначалася премія, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій довідкою про встановлення премії ОСОБА_2 за період 2008-2009 роки, Витягами з наказів: №21 о\с від 10 квітня 2008 року, №63 о\с від 10 жовтня 2008 року, №55 о\с від 10 вересня 2008 року, №53 від 12 березня 2009 року, №108 від 18 травня 2009 року, №132 від 12 червня 2009 року, №171 від 14 липня 2009 року, №192 від 17 серпня 2009 року, №215 від 16 вересня 2009 року, №231 від 12 жовтня 2009 року, № 254 від 10 листопада 2009 року, №277 від 09 грудня 2009 року, №4 від 06 січня 2010 року, а також списками-поданнями на встановлення щомісячної премії у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 особам рядового і начальницького складу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці за відповідні місяці.

Призначені у 2008-2009 роках премії позивачу виплачені не були. Як на підставу невиплати позивачу призначеної премії відповідач посилається на відсутність належного фінансування.

Статтею 19 Закону України «Про міліцію» визначено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оплату праці", оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

З 01 січня 2008 року грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1.5. Інструкції Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Пунктом 1.6. Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи Міністерства внутрішніх справ України на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пунктів 2.15.5. Інструкції виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

З досліджених судами доказів вбачається, що ОСОБА_2 щомісяця в період з березня 2008 по грудень 2009 року нараховувалась премія в розмірі від 1 до 30 відсотків, проте її виплата не проводилась. Доказів того, що позивача було позбавлено нарахованої премії відповідачем не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які дійшли висновку щодо протиправності дій відповідача і стягнення з нього на користь позивача належних сум нарахованої премії. Однак, колегія суддів вважає передчасним висновок щодо стягнення суми недоплачених коштів, з тих підстав, що суди не встановили, з якої конкретної суми здійснювалося відсоткове нарахування премії, а тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення нарахування коштів замість органу, якому надані такі повноваження.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Виходячи з викладеного, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманого грошового забезпечення змінити, виключивши з резолютивної частини постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року слова «у розмірі 2821 (дві тисячі вісімсот двадцять одна) грн. 70 коп.».

В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2012 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді І.Я. Олендер

В.В. Юрченко