Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/22542/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011

у справі №2а-1970/10/2670

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт перевірки №47 від 04.07.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок не облікування товарно-матеріальних цінностей на суму 122668,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002301704 від 15.07.2009 в розмірі 245336,00 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, підтримуючи висновки відповідача про підтвердження факту знаходження у позивача на реалізації не облікованих товарів, обґрунтовував свої висновки тим, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило належать накладні та товарно-транспортні накладні, що є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок знаходження на місці реалізації не облікованих товарно-матеріальних цінностей на суму 122668,00 грн.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, на момент вчинення спірних правовідносин, здійснювала господарську діяльність, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на ФОП, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва2 (чинного на час виникнення спірних відносин).

Натомість ФОП, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Таке застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій відповідає практиці Верховного Суду України, викладеній зокрема в ухвалах від 11.06.2013 №21-147а13, від 25.02.2014 №21-19а14.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва №0002301704 від 15.07.2009.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (04214, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 10 (Десять) гривень 10 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун