Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. м. Київ К/800/50145/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2011

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013

у справі № 2а-4963/11/1370 (9104/125798/11)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 задоволено частково позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_4.) до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова): визнано частково протиправними податкові повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 5723031721/0, від 10.12.2010 № 5723031721/1, від 25.02.2011 № 5723031721/2, від 28.03.2011 № 5723031721/3 в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 850,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 5723041721/0 від 30.09.2010, № 5723041721/1 від 10.12.2010, № 5723041721/1 від 21.01.2011, № 5723041721/2 від 25.02.2011, № 5723041721/3 від 28.03.2011, якими ФОП ОСОБА_4 донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 6 361,45 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 в частині задоволених позовних вимог та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 в частині задоволення позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками відповідача проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.06.2009 по 30.06.2010, за результатами якої 20.05.2011 складено акт № 1337/23-3/33705946.

В акті зазначено, що позивач з 03.06.2009 по 30.09.2009 перебував на загальній системі оподаткування, а з 01.10.2009 по 30.06.2010 - на спрощеній системі оподаткування (був платником єдиного податку).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (надалі - Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян»), пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 7.3, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зокрема, ФОП ОСОБА_4 всього за 2009 рік задекларовано суму отриманої виручки у розмірі 542 422,32 грн., у зв'язку з чим дохід повинен був розраховуватись відповідно до ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» та пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.1, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім того, в результаті проведення перевірки встановлено порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість після перевищення 300 000 грн. отриманої виручки від проведених операцій.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 5723031721/0 від 30.09.2010, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48 212,80 грн., у т.ч.: 31 592,00 грн. - основного платежу, 16 620,80 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; № 5723041721/0 від 30.09.2010, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 6 361,45 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем відмовлено ФОП ОСОБА_4 в задоволенні скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 10.12.2010 № 5723031721/1, від 21.01.2011 № 5723031721/1, від 25.02.2011 № 5723031721/2, від 28.03.2011 № 5723031721/3, якими донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 48 212,80 грн.;

- від 10.12.2010 № 5723371721/1, від 21.01.2011 № 5723371721/1/1, від 25.02.2011 № 5723371721/1/2, від 28.03.2011 № 5723371721/3, якими донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 357,20 грн., у т.ч.: 2 192,00 грн. - основного платежу, 1 165,20 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- від 10.12.2010 № 5723041721/1, від 21.01.2011 № 5723041721/1, від 25.02.2011 №5723041721/2, від 28.03.2011 № 5723041721/3, якими донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 6 361,45 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно декларації про доходи за 9 місяців 2009 року ФОП ОСОБА_4 задекларував суму одержаного валового доходу в розмірі 221 781,69 грн.

Відповідно до звіту позивача, як платника єдиного податку, за IV квартал 2009 року ним була отримана виручка в обсязі 320 640,63 грн.

Відображені у звітностях суми відповідають відомостям Книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_4 № 4089 від 09.09.2009.

Згідно приписів п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької дальності діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 даного Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування.

Спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва регулюється Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», згідно норм якого у разі перевищення дозволеної межі обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого ст. 1 Указу (500 000,00 грн.), платник єдиного податку відповідно до ст. 5 цього Указу повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727» у статті 1 цього Указу під словом «рік» розуміється календарний рік.

Частиною першою ст. 2 вказаного Указу встановлено, що суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

За змістом статті 1 зазначеного Указу єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. грн. Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності у разі, якщо його виручка за календарний рік перевищує 500 тис. грн. саме під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відтак, отримана фізичною особою-підприємцем протягом цього ж календарного року виручка під час перебування на загальній системі оподаткування не враховується, оскільки вона оподатковується на загальних підставах.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо помилковості позиції податкового органу про перевищення позивачем в 2009 році максимально встановленого розміру виручки в сумі 500 тис. грн., дозволеної законодавством для перебування на спрощеній системі оподаткування, та підтверджує відсутність підстав для нарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб.

Водночас, колегія суддів вважає необхідним спростувати висновки суду апеляційної інстанції про виникнення у позивача обов'язку зареєструватись платником податку на додану вартість та сплачувати податкові зобов'язання з цього податку, з огляду на наступне.

Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (надалі - Закон № 2505-IV) внесено зміни до Закону України «Про податок на додану вартість», статтю 2 якого викладено в новій редакції. Згідно з пп. 2.3.1 п 2.3 цієї статті особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування ПДВ) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

Законом України від 3 червня 2005 року № 2642-IV «Про внесення змін до деяких законів України» (надалі - Закон № 2642-IV) внесено зміни до Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 слова «незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством» виключено.

Таким чином, суб'єкти спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності з дати набуття чинності вказаним Законом № 2642-IV незалежно від загальної суми від здійснення ними операцій з поставки товарів та послуг отримали право не реєструватися як платники ПДВ на підставі пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17.06.2014 у справі № 21-118а14 за позовом фізичної особи-підприємця до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та внесених до цього змін, а також зважаючи на положення част. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що за вказаних обставин позивач не був зобов'язаний реєструватися платником податку на додану вартість, визначати податкові зобов'язання із податку на додану вартість, а також подавати податкові декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, нарахування податковим органом позивачеві сум податку на додану вартість, виходячи із обсягу отриманої ним виручки, та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 850,00 грн. за неподання протягом 5 звітних періодів декларацій з податку на додану вартість є необґрунтованим, що вказує на незаконність прийняття податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Не зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно та всебічно, колегія суддів вважає, що, відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення.

Частиною шостою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ч. 1 та 6 ст. 94, ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 у справі № 2а-4963/11/1370 (9104/125798/11) в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 30.09.2010 № 5723031721/0, від 10.12.2010 № 5723031721/1, від 25.02.2011 № 5723031721/2, від 28.03.2011 № 5723031721/3.

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 у справі № 2а-4963/11/1370 (9104/125798/11) залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 6,80 грн. (шість гривень 80 коп.).

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна