Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/25908/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Логвиненко А.О.

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар» до Державної екологічної інспекції м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Закрите акціонерне товариство по виробництву інсулінів «Індар» (надалі - товариство) звернулось з позовом до Державної екологічної інспекції в м. Києві (надалі інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення від 05.10.2010 року №62 «Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ЗАТ «Індар» щодо користування надрами, а саме двох артезіанських свердловин, в частині використання підземних вод для господарсько-питних та виробничих потреб, за винятком технічного обслуговування (прокачки). Позов мотивовано тим, що ним було отримано дозвіл на спеціальне водокористування, а отже отримання спеціального дозволу на користування надрами не потребується.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення інспекції № 62 від 05 жовтня 2010 року. Суд погодився з доводами товариства та дійшов висновку про відсутність у користувача підземними водами обов'язку отримання спеціального дозволу на користування надрами за наявності дозволу на спецводокориствання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року змінено рішення суду першої інстанції шляхом зазначення у мотивувальній частині інших підстав для задоволення позову. Висновки суду першої інстанції апеляційний суд визнав необґрунтованими. Водночас пославшись на зупинення згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2014 року дії частин другої та шостої статті 16 Кодексу про надра (в подальшому такі положення були визнані неконституційними згідно рішення Конституційного Суду України від 30.11.2010 року та втратили чинність з дня ухвалення рішення) вказав на відсутність у позивача підстав для отримання такого дозволу.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, інспекція звернулась з касаційною скаргою у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17.05.2010 року по 07.06.2010 року Інспекцією проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ЗАТ «Індар», в ході якої виявлено порушення вимог ст. ст. 16,19, 21, 23, 56 Кодексу України про надра в частині видобування підземних вод без отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Інспекцією видано припис від 25.06.2010, яким позивачу було надано строк до 25.08.2010 на усунення виявлених порушень, умови якого позивачем в подальшому виконані не були.

05.10.2010 року Інспекцією на підставі у тому числі п. «ж» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затв. постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року N 2751-XII винесено рішення № 62 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ЗАТ «Індар» щодо користування надрами, а саме 2 (двох) артезіанських свердловин глибиною 308 метрів та 114 метрів в частині використання підземних вод для господарсько-питних та виробничих потреб, за винятком технічного обслуговування (прокачки).

Відповідно до статті 19 Кодексу України про надра надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 21 цього Кодексу передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

При цьому статтею 23 Кодексу землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок надається право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином користування надрами для видобування прісних підземних вод без врахування виключень, передбачених статтею 23 Кодексу, має відбуватись лише на підставі спеціального дозволу на користування надрами. Отже висновок суду першої інстанції про звільнення позивача від обов'язку отримання спеціального дозволу на користування надрами у зв'язку з отаманням дозволу на спеціальне водокористування, який надається в порядку статтей 48, 49 Водного кодексу, є необґрунтованим.

Законом «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року була зупинена на 2010 рік дія частин другої та шостої статті 16 Кодексу України про надра, що стосуються умов надання дозволів. В подальшому рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 р. N 22-рп/2010 положення закону щодо зупинення дії частин другої та шостої статті 16 на 2010 рік, визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) та втратили чинність з дня ухвалення цього рішення. Однак стаття 19 Кодексу України про надра щодо здійснення користування надрами виключно на підставі спеціального дозволу на користування ділянкою надр на той час залишалась чинною. При цьому спір у справі не обумовлений неможливістю переоформлення товариством спеціального дозволу на користування надрами у зв'язку з зупиненням частин другої та шостої статті 16 Кодексу України про надра. Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про правомірне використання позивачем надр без отримання спеціального дозволу судова колегія вважає помилковим.

За викладеного прийняті у справі судові рішення про задоволення позову є необґрунтованими.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, судова колегія вбачає підстави для скасування оскаржуваних рішень та прийняття нового про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

постановила :

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року скасувати.

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та оскарженню не підлягає, крім як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу ІV КАС України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

К.Г. Леонтович