Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2014 р. м. Київ К/9991/8502/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 у справі № 2а-10856/10/2670

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємець звернулась до суду з позовом (з урахуванням зміни підстав позову) до Державної податкової інспекції, у якому заявлено вимоги визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.02.2010 № 0000552304 у сумі 405 810,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема процедурними порушеннями, допущеними відповідачем під час проведення та оформлення перевірки, а також фактом перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, що виключає обов'язок останнього застосовувати РРО.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.01.2010 фахівцями податкової інспекції було проведено перевірку господарської одиниці позивача (кіоску) щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у період з 01.10.2009 по 21.01.2010.

У ході зазначеної перевірки фахівцями відповідача встановлено порушення позивачем вимог п. 1, п. 2, п. 3 та п. 10 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягало у реалізації позивачем товару, в тому підакцизного товару (пива у пляшках), без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), незабезпечення зберігання книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) та використаних контрольних стрічок протягом терміну встановленого законодавством.

Зазначені порушення зафіксовані у акті перевірки від 22.01.2010 № 0025/26/52/23/НОМЕР_2, на підставі якого ухвалено оспрюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, підтримав позицію державного податкового органу та виходив із того, що допущені позивачем порушення зафіксовано актом перевірки, який був підписаний Підприємцем без зауважень. Також суд зазначив, що факт окремих порушень процедури проведення перевірки контролюючим органом не тягне за собою недійсність рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання правомірності проведення перевірок на час спірних правовідносин врегульовано Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі - Закон № 509- XII).

За змістом ч. 7 ст. 11 1 Закону № 509 - XII перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" вважаються позаплановими перевірками. Це, у свою чергу, означає, що на такі (як планові, так і позапланові) перевірки поширюються "процедурні" правила проведення позапланових перевірок, передбачені ст. 11 Закону № 509-XII. Тому, посадові особи податкового органу мають право приступити до проведення як планових, так і позапланових перевірок РРО за умови надання суб'єкту господарювання під розпис: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки. При цьому обидва документи має бути оформлено відповідно до вимог, установлених ст. 112 Закону № 509-XII.

Також слід зазначити, що, встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, ст. 112 Закону № 509-XII одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з ч. 2 цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки. Якщо ж допуск до перевірки відбувся, предметом розгляду є лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється Державною податковою інспекцією.

Як вбачається з матеріалів справи фахівці податкової інспекції були допущені до перевірки.

Судові рішення щодо правомірності суми фінансових санкцій, визначених контролюючим органом позивачу, мотивовані виключно даними акту перевірки Підприємця від 22.01.2010, який хоча і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але не є беззаперечним доказом щодо встановлених порушень.

Разом з тим, судами не враховано, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав внаслідок неправомірного застосування до нього фінансових санкцій, має вирішуватись виходячи з суті таких вимог та наявності спірних правовідносин.

Спростовуючи висновки перевірки, щодо реалізації пива у пляшках без застосування РРО позивач послався, із наданням відповідних доказів, на факт перебування у період з 01.10.2009 по 21.01.2010 на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку), що дозволяє йому проводити розрахункові операції без застосування РРО.

Так, правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно п. 3 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до п. 6 ст. 9 вказаного Закону РРО та розрахункові книжки (далі - РК) не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Тобто, згідно п. 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР підприємці - платники єдиного податку при продажі товарів можуть не застосовувати РРО, ні РК за умови, що вони не реалізують підакцизні товари (крім пива на розлив) та ведуть книгу обліку доходів і витрат.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивач у період з 01.10.2009 по 21.01.2010 перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку від 01.10.2009 та від 01.01.2010 (а.с. - 23, 31). Крім того в матеріалах справи наявна копія книги обліку прибутку та витрат, що велась Підприємцем з 01.10.2009 та була належним чином зареєстрована у Державній податковій інспекції 26.08.2009.

Проте, з огляду на те, що під час перевірки було встановлено реалізацію позивачем пива у пляшках, що стало підставою для висновку щодо реалізації останнім підакцизних товарів, застосуванню до вказаних правовідносин підлягає ст. 10 Закону № 265/95-ВР та Постанова Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до ст. 10 Закону № 265/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної економічної, фінансової політики. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" був затверджений Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, пунктом 1 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) значиться роздрібна торгівля продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, що здійснюється: суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань обкладення прибутковим податком з громадян; суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).

Отже, фізичні особи - підприємці, які сплачують єдиний податок, під час продажу продовольчих товарів та пива у пляшках та/або бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, має право не застосовувати РРО, але зобов'язаний при розрахунках використовувати КОРО.

Таким чином, зміст наведених нормативних положень та встановлені обставини справи дозволяють дійти висновку стосовно відсутності у діях позивача порушень вимог Закону № 265/95-ВР, встановлені державним податковим органом у ході перевірки, за які було застосовано фінансові санкції, що дає належні правові підстави для скасування безпідставно ухваленого рішення від 03.02.2010 № 0000552304 про застосування до Підприємця штрафних (фінансових) санкцій у сумі 405 810,00 грн.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 у справі № 2а-10856/10/2670 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити. Рішення від 03.02.2010 № 0000552304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 405 810,00 грн. скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко