Історія справи

Постанова ВАСУ від 08.10.2014 року у справі №875/274/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/274/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І.,Голяшкіна О.В.,

секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Шкурат В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання протиправною та скасування постанови № 1376 від 30.09.2014 в частині, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2014 року,-

встановив:

04.10.2014 ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив скасувати постанову ЦВК № 1376 від 30.09.2014 в частині відмови йому в реєстрації кандидатом у народні депутати України та зобов'язати відповідача зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувана постанова відповідача в частині відмови йому в реєстрації кандидатом у народні депутати України є протиправною, оскільки ним належним чином були виконані усі вимоги чинного законодавства та подані усі документи, які необхідні для проведення такої реєстрації, що підтверджується довідкою відповідача від 25.09.2014 про їх прийняття. Вказував про те, що наявність помилок і неточностей у поданих документах не є правовою підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку доводів апеляційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2014 ОСОБА_6 звернувся до ЦВК із заявою про реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98, в порядку самовисування, на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014.

Постановою ЦВК № 1376 від 30.09.2014 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_6, ОСОБА_23, ОСОБА_24» ОСОБА_6 відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98 з посиланням на вимоги пункту 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон № 4061-VI).

Як на підстави для відмови позивачу у здійсненні такої реєстрації ЦВК вказала на порушення ним вимог пунктів 1, 2 частини другої статті 55 Закону України № 4061-VI, оскільки подана заява про самовисування не містить зобов'язання у разі обрання народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. Окрім того, в автобіографії позивача не зазначено відомостей щодо громадянства, часу проживання на території України, громадської роботи (у тому числі на виборних посадах), партійності, контактного номера телефону.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про самовисування позивача кандидатом у народні депутати України та автобіографія не відповідають вимогам пунктів 1, 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI, оскільки має місце невідповідність (відсутність обов'язкової інформації) їх нормам чинного законодавства. Зокрема, вказані документи не містять обов'язкових реквізитів та не відповідають вимогам, передбачених Законом № 4061-VI, а тому вони не можуть вважатися відповідно заявою про самовисування та автобіографією у розумінні пунктів 1, 2 частини другої статті 55 цього Закону, що відповідно є перешкодою в реєстрації поданих позивачем документів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено статтею 38 Конституції України право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування належить до основних конституційних прав громадянина.

Практична реалізація права бути обраним народним депутатом України врегульована ухваленими відповідно до Конституції України законами, зокрема Законом № 4061-VI.

Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Порядок висування та реєстрації кандидатів у народні депутати України унормований розділом VII Закону № 4061-VI.

За змістом частини другої та четвертої статті 55 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) 4 фотографії кандидата розміром 4х6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Центральна виборча комісія видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що пункти 1, 2 частини 2 ст. 55 Закону № 4061 передбачають обов'язкові відомості, що повинні бути зазначені в заяві про самовисування і автобіографії. Вказані норми носять ознаки імперативності.

В той же час, пункт другий частини другої статті 55 Закону № 4061 кореспондується з частиною третьою статті 60 цього Закону, відповідно до якої помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

За своєю суттю автобіографія - це документ, у якому особа, що скла дає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.

Автобіографія складається у довільній формі, проте, у зв'язку зі специфікою мети її написання може мати направленість на висвітлення тих чи інших конкретних обставин.

Обов'язковість висвітлення певних подій свого життя в автобіографії зазвичай пов'язана з розкриттям особистих якостей автора, що можуть сприяти або суперечити меті її написання.

Як видно із копії поданої до ЦВК автобіографії ОСОБА_6 він вказав про свою діяльність та проживання від народження і до цього часу, які проходили на території України. Із копії паспорту видно, що він є громадянином України. Номер телефону зазначений у заяві про самовисування.

З довідки про прийняття документів, яка наявна у матеріалах справи, вбачається, що 25.09.2014 ОСОБА_6 для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98 особисто подано, а ЦВК прийнято, такі документи: заяву про самовисування кандидатом у народні депутати України; автобіографію кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді; документ про внесення грошової застави; 4 фотографії кандидата розміром 4x6 сантиметрів на паперовому носії та в електронному вигляді; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата у депутата; передвиборна програма кандидата у депутати на паперовому носії та в електронному вигляді.

Вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації передбачений частиною першою статті 60 Закону № 4061-VI, за правилами якої ЦВК відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі: порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 52 цього Закону; відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону; припинення громадянства України кандидата у депутати; вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку; визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною; набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Як зазначалось, згідно з оскаржуваною постановою ЦВК, позивачу було відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України з тих підстав, що подана ним заява про самовисування не містить зобов'язання у разі обрання народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, а в автобіографії не зазначено відомостей щодо громадянства, часу проживання на території України, громадської роботи (у тому числі на виборних посадах), партійності, контактного номера телефону.

На переконання ЦВК відсутність цього зобов'язання у заяві та не зазначення у повному обсязі відомостей в автобіографії означає неподання заяви як такої.

Позивач вказує на те, що йдеться про неточність, право на виправлення якої прямо передбачене частиною третьою статті 60 Закону № 4061-VI, а сама неточність не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Колегія суддів звертає увагу на відсутність законодавчого визначення понять «помилка» і «неточність», що накладає на орган, який застосовує Закон, в тому числі і на ЦВК, обов'язок зрозумілого тлумачення з метою уникнення необґрунтованого формалізму, яким може знівельовуватися саме право бути учасником виборчих перегонів.

Крім того, позивач зазначає, і це не заперечується відповідачем, що заяву про самовисування він скопіював з офіційного сайту ЦВК, а її зміст повністю відтворює зміст зразка, рекомендованого ЦВК, зокрема із зазначенням того, що він не має представницького мандату, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України.

З системного аналізу положень Закону № 4061-VI вбачається, що однією з обставин, з якою закон пов'язує наявність підстав для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України, є неподання визначених законом документів; у випадку ж наявності помилки і неточності у змісті поданого документа, зазначене може бути усунено шляхом внесення відповідних виправлень.

Колегія суддів при прийнятті рішення керується імперативністю вказаних норм Закону № 4061-VI, в тому числі, з огляду на вичерпність зазначеного переліку в якості підстави для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України та необхідністю дотримання принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-IV «Про Центральну виборчу комісію» ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Таким чином, оскаржувана постанова ЦВК, як рішення суб'єкта владних повноважень, підлягає оцінці судами на відповідність вимогам, переліченим у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами цієї норми у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеним критеріям оскаржувана постанова у спірній частині не відповідає, зокрема, щодо вимоги обґрунтованості, оскільки відповідачем не взято до уваги не тільки зміст заяви, але й зміст автобіографії позивача, яка свідчить про те, що він проживає і працює на території України, не займається діяльністю та не має представницького мандату, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, а наявність недоліків або неточностей в поданих кандидатом на реєстрацію документів не може свідчити про відсутність таких документів взагалі.

З урахуванням описаного колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість відмови ОСОБА_6 у реєстрації кандидатом у народні депутати України з мотивів, викладених у постанові ЦВК № 1376 від 30.09.2014, а відтак про наявність підстав для її скасування як такої, що прийнята без урахування передбачених законом підстав та всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання ЦВК зареєструвати позивача кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98 на позачергових виборах народних депутатів України 26.10.2014, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Згідно з положеннями Законів України «Про вибори народних депутатів України» та «;Про Центральну виборчу комісію» відносно повноважень ЦВК щодо організації підготовки і проведення виборів народних депутатів України, прийняття рішень про реєстрацію кандидата у народні депутати відноситься до виключної компетенції Центральної виборчої комісії як колегіального органу.

У відповідності до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З урахуванням описаного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 177 КАС України суд установивши порушення законодавства про вибори, визначає у рішенні спосіб захисту порушеного права, а також порядок усунення усіх наслідків порушень відповідно до закону або приймає інше передбачене законом рішення.

З урахуванням наведеного суд вважає, що способом захисту порушеного права позивача має бути зобов'язання ЦВК повторно розглянути заяву ОСОБА_6 щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 199, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Постанову Центральної виборчої комісії № 1376 від 30.09.2014 «Про відмову реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_6, ОСОБА_23, ОСОБА_24» в частині відмови ОСОБА_6 в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98 - скасувати.

Зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_6 щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 98.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 109 (сто дев'ять) грн. 62 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Сорока М.О.Судді: Смокович М.І. Голяшкін О.В.