Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2015 р. м. Київ К/800/52709/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника позивача Зайця В.С. (суддя-доповідач), Єрьоміна А.В., Калашнікової О.В. Корінець Ю.О. Кібець С.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної фінансової інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» пред'явило позов до Державної фінансової інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування пунктів 4, 6, 7, 10 вимоги

«Про усунення порушень» Контрольно-ревізійного управління в Київській області № 10-06-13-14/6786 від 25 серпня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано пункт 4 вимоги №10-06-13-14/6786 від 25 серпня 2010 року «Про усунення порушень», виданої Контрольно-ревізійним управлінням в Київській області (із врахуванням листа Контрольно-ревізійного управління в Київській області №10-06-13-14/603 від 26 січня 2011 року «Про усунення порушень» та листа Державної фінансової інспекції у Київській області

№10-25-14-14/2431 від 17 березня 2014 року) в частині:

завищення в актах приймання виконаних підрядних робіт вартості матеріально-технічних та трудових ресурсів на суму 512 400,00 грн. - на суму 434 215,09 грн.;

невірного застосування в актах приймання виконаних підрядних робіт коефіцієнтів, розцінок тощо на суму 425 900,00 грн. - в повному обсязі;

завищення в актах приймання виконаних підрядних робіт загальновиробничих, адміністративних витрат та прибутку на суму 240 900,00 грн. - в повному обсязі;

завищення вартості виконаних робіт внаслідок недотримання технологічних процесів при виконанні робіт на суму 88 400,00 грн. - в повному обсязі;

завищення при проведенні контрольних обмірів об'ємів виконання робіт на суму 35 800,00 грн. - в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано пункти 6, 7, 10 вимоги №10-06-13-14/6786 від 25 серпня 2010 року «Про усунення порушень», виданої Контрольно-ревізійним управлінням в Київській області (із врахуванням листа Контрольно-ревізійного управління в Київській області №10-06-13-14/603 від 26 січня 2011 року «Про усунення порушень» та листа Державної фінансової інспекції у Київській області

№10-25-14-14/2431 від 17 березня 2014 року), а саме:

пункт 6 «Поновити в обліку понесені фактичні витрати по наданню послуг автомобільного транспорту Службі автомобільних доріг України в сумі 1 567 600,00 грн.» - в повному обсязі;

пункт 7 «Вжити заходів та відшкодувати кошти в сумі 89 600,00 грн. незаконно виплаченої заробітної плати працівникам, премію, надбавки тощо» - в повному обсязі;

пункт 10 «Відобразити в обліку нараховану пеню за невиконання умов договору по ДП «Луганський облавтодор» в сумі 425 700,00 грн.» - в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Київській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що на виконання Плану контрольно-ревізійної роботи на 2 квартал 2010 року посадовими особами Контрольно-ревізійного управління у Київській області в період з 17 травня по 13 липня 2010 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача з 01 грудня 2008 року та завершений період 2010 року.

За результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Київське обласне дорожнє управління «ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з 01 грудня 2008 року та завершений період 2010 року відповідачем складено акт

№ 08-20/091, в якому зазначено виявлені порушення.

25 серпня 2010 року Контрольно-ревізійним управлінням в Київській області винесено вимогу №10-06-13-14/6786 «Про усунення порушень», відповідно до якої вимагалось від позивача:

відшкодувати Службі автомобільних доріг в Київській області заподіяну шкоду (збитки) внаслідок завищення в актах приймання виконаних підрядних робіт вартості матеріально-технічних та трудових ресурсів на суму 736 300,00 грн.; невірного застосування в актах приймання виконаних підрядних робіт коефіцієнтів, розцінок тощо на суму 353 800,00 грн.; завищення в актах приймання виконаних підрядних робіт загальновиробничих, адміністративних витрат та прибутку на суму 240 900,00 грн.; завищення вартості виконаних робіт внаслідок недотримання технологічних процесів при виконанні робіт на суму 88 400,00 грн.; завищення об'ємів виконання робіт на суму 35 800,00 грн., на загальну суму 1 454 500,00 грн. (пункт 4);

поновити в обліку понесені фактичні витрати по наданню послуг автомобільного транспорту Службі автомобільних доріг України в сумі 1 567 600,00 грн. (пункт 6);

вжити заходів та відшкодувати кошти в сумі 89 600,00 грн. незаконно виплаченої заробітної плати працівникам, премію, надбавки тощо (пункт 7);

відобразити в обліку нараховану пеню за невиконання умов договору по ДП «Луганський облавтодор» в сумі 425 700,00 грн. (пункт 10).

26 січня 2011 року відповідачем було надано позивачу лист №10-06-13-14/603 «Про усунення порушень», в якому вимагалось від позивача:

відшкодувати Службі автомобільних доріг в Київській області заподіяну шкоду (збитки) внаслідок завищення в актах приймання виконаних підрядних робіт вартості матеріально-технічних та трудових ресурсів на суму 584 500,00 грн.; невірного застосування в актах приймання виконаних підрядних робіт коефіцієнтів, розцінок тощо на суму 353 800,00 грн.; завищення в актах приймання виконаних підрядних робіт загальновиробничих, адміністративних витрат та прибутку на суму 240 900,00 грн.; завищення вартості виконаних робіт внаслідок недотримання технологічних процесів при виконанні робіт на суму 88 400,00 грн.; завищення об'ємів виконання робіт на суму 35 800,00 грн., на загальну суму 1 303 400,00 грн. (пункт 2);

поновити в обліку понесені фактичні витрати по наданню послуг автомобільного транспорту Службі автомобільних доріг України в сумі 1 567 600,00 грн. (пункт 4);

вжити заходів та відшкодувати кошти в сумі 89 600,00 грн. незаконно виплаченої заробітної плати працівникам, премію, надбавки тощо (пункт 5);

відобразити в обліку нараховану пеню за невиконання умов договору по ДП «Луганський облавтодор» в сумі 425 700,00 грн. (пункт 7).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність оскаржуваних пунктів вимоги

№ 10-06-13-14/6786 від 25 серпня 2010 року «Про усунення порушень», винесеної Контрольно-ревізійним управлінням в Київській області (із врахуванням листа Контрольно-ревізійного управління в Київській області №10-06-13-14/603 від 26 січня 2011 року «Про усунення порушень» та листа Державної фінансової інспекції у Київській області №10-25-14-14/2431 від 17 березня 2014 року) в частині та необхідність визнання протиправним та скасування пункту 4 вимоги в частині щодо завищення в актах приймання виконаних підрядних робіт вартості матеріально-технічних та трудових ресурсів на суму 512 400,00 грн. - на суму 434 215,09 грн.; щодо невірного застосування в актах приймання виконаних підрядних робіт коефіцієнтів, розцінок тощо на суму 425 900,00 грн.; щодо завищення в актах приймання виконаних підрядних робіт загальновиробничих, адміністративних витрат та прибутку на суму 240 900,00 грн.; щодо завищення вартості виконаних робіт внаслідок недотримання технологічних процесів при виконанні робіт на суму 88 400,00 грн.; щодо завищення об'ємів виконання робіт на суму 35 800,00 грн., а також визнання протиправними та скасування пунктів 6, 7, 10 цієї вимоги.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 2939-XII) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до підпункту 3.1.12 пункту 3.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 9 січня 2001 року № 111 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 січня 2001року за № 37/5228; чинного на час виникнення спірних відносин), управління, відповідно до покладених на нього завдань, а також через підпорядковані йому контрольно-ревізійні підрозділи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Контрольно-ревізійним управлінням в Київській області винесено вимогу від 25 серпня 2010 року за №10-06-13-14/6786 «Про усунення порушень» (із врахуванням листа Контрольно-ревізійного управління в Київській області №10-06-13-14/603 від 26 січня 2011 року «Про усунення порушень» та листа Державної фінансової інспекції у Київській області №10-25-14-14/2431 від 17 березня 2014 року). При цьому оскаржувані пункти вимоги вказують, зокрема, на виявлені збитки, їх розмір та про їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, у задоволенні позову відмовити із зазначених вище підстав.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 15 квітня 2014 року у справі № 21-63а14, від 07 жовтня 2014 року № 21-368а14, від 27 січня 2015 року № 21-436а14.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при частковому задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Державної фінансової інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 235 - 244-2 КАС України.

Судді: