Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" травня 2014 р. м. Київ К/800/48493/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року у справі за позовом директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс» Степановича Сергія Івановича до Державної інспекції сільського господарства в Київській області про визнання дій неправомірними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2013 року Директор сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс» (далі - СТОВ «Добробут Плюс») Степанович С.І. пред'явив позов до Державної інспекції сільського господарства в Київській області (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання неправомірними дій зі складання приписів № № П162/78, П163/78, П164/78 від 12 грудня 2012 року про усунення виявлених порушень, визнання протиправними та скасування приписів №№ П162/78, П163/78, П164/78 від 12 грудня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Київській області по складанню приписів № № П162/78, П163/78, П164/78 від 12 грудня 2012 року про усунення виявлених порушень, визнано протиправними та скасовано приписи Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 12 грудня 2012 року № П162/78, № П163/78, № П164/78 про усунення виявлених порушень.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Державна інспекція сільського господарства в Київській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що СТОВ «Добробут Плюс» є користувачем земельних ділянок на території Побережківської та Митаївської сільських рад Богуславського району Київської області площею 2849,5 га.

Зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні СТОВ «Добробут Плюс» на підставі договорів оренди землі з власниками земельних ділянок-колишніх працівників КСП ім. Тельмана та на підставі договорів оренди невитребуваних паїв з Побережкіською та Митаївською сільськими радами, наявними в матеріалах справи.

На підставі посвідчення (направлення) на проведення планового заходу від 22 листопада 2012 року, виданого на підставі наказу від 22 листопада 2012 року, державними інспекторами Державної інспекції сільського господарства в Київській області з 22 листопада 2012 року по 12 грудня 2012 року проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства в агропромисловому комплексі при здійсненні господарської діяльності СТОВ «Добробут Плюс».

Під час перевірки встановлено відсутність межових знаків земельних ділянок, які знаходяться в користуванні СТОВ «Добробут Плюс» на території Побережківської та Митаївської сільських рад Богуславського району Київської області на час проведення перевірки в натурі на місцевості, що є порушенням пункту «є» частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України; на землях сільськогосподарського призначення загальною площею 2849,5 га в адміністративних межах Побережківської та Митаївської сільських рад Богуславського району Київської області встановлено погіршення показників якості стану ґрунту, що пов'язане з здійсненням господарської діяльності СТОВ «Добробут Плюс», що є порушенням пункту «ґ» частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України, статтей 35, 37 Закону України «Про охорону земель» та встановлено використання позивачем земельних ділянок на території Побережківської та Митаївської сільських рад Богуславського району Київської області під розміщення нерухомого майна, яке належить підприємству без правовстановлюючих документів на земельні ділянки та їх державної реєстрації, що є порушенням статтей 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

За результатами проведеної перевірки складено уніфіковану форму акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 12 грудня 2012 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем складено протоколи про адміністративне правопорушення від 12 грудня 2012 року, видано приписи про усунення виявлених порушень №№ П162/78, П163/78, П164/78 від 12 грудня 2012 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 092 від 19 грудня 2012 року.

Позивача зобов'язано усунути виявленні порушення вимог земельного законодавства та виконати вимоги вищевказаних приписів протягом тридцяти денного терміну, в строк до 11 січня 2013 року.

Не погоджуючись з винесеними приписам про усунення виявлених порушень та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на положення Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про охорону земель», Земельного кодексу України та прийшов до висновку, що відповідач виносячи приписи про усунення виявлених порушень № № П162/78, П163/78, П164/78 від 12 грудня 2012 року діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 № 376 межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно пункту 1.14. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція № 43) довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередній інстанцій зазначили, що вказаною статтею не передбачено обов'язку орендодавця щодо передачі межових знаків орендарю при передачі в користування земельної ділянки, а тому орендар не може відповідати за відсутність межових знаків.

Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Інструкцією № 43 передбачено, що при виготовленні правовстановлюючого документу на земельну ділянку в обов'язковому порядку проводиться встановлення або відновлення меж земельних ділянок, а також закріплення меж земельних ділянок довгостроковими межовими знаками, які передаються на зберігання землевласникам та землекористувачам.

Згідно статті 55 Закону України «Про землеустрій» межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Оскільки перевіркою встановлено відсутність межових знаків земельних ділянок, які знаходяться в користуванні СТОВ «Добробут Плюс» на території Побережківської та Митаївської сільських рад Богуславського району Київської області, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає припис № П162/78 від 12 грудня 2012 року правомірним.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності та право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги, зазначили , що СТОВ «Добробут Плюс» набуло право на землю під будівлями в порядку, визначеному статтею 120 Земельного кодексу України, таким чином у СТОВ «Добробут Плюс» відсутній обов'язок оформлювати право власності чи право користування земельною ділянкою під такою будівлею.

Разом з цим колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи те, що СТОВ «Добробут плюс» використовує земельні ділянки» під розміщення нерухомого майна, з порушеннями статтей 125, 126 Земельного кодексу України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що СТОВ «Добробут плюс» правомірно було видано припис від 12 грудня 2012 № 164/78 про усунення виявлених порушень.

Суди попередніх інстанцій, визнаючи протиправним та скасовуючи припис Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 12 грудня 2012 року № П164/78 про усунення виявлених порушень зазначили, що відповідно до Закону України «Про охорону земель» з метою своєчасного виявлення зміни стану земель та властивостей ґрунтів, збереження та відтворення родючості ґрунтів проводиться моніторинг земель і ґрунтів.

Згідно статті 54 Закону України «Про охорону земель» ведення моніторингу земель здійснюють уповноважені органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за участю уповноважених органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, з питань аграрної політики.

З метою своєчасного виявлення змін стану земель, їх оцінки, здійснюється моніторинг ґрунтів земель сільськогосподарського призначення.

Моніторинг ґрунтів включає: агрохімічне обстеження ґрунтів, контроль змін якісного стану ґрунтів, агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років.

Статтею 19 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Вбачається, що відстежити зміни показників якісного стану ґрунту є можливим лише внаслідок здійснення моніторингу земель та їх агрохімічної паспортизації.

Статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Оскільки здійснення контролю, спостережень та надання висновків щодо зміни показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності до повноважень даного органу не віднесено, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку про протиправність припису Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 12 грудня 2012 року № П164/78.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій невірними з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач листом від 28 листопада 2012 № 10-16/5291 звернулась до Київського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції (далі - Облдержродючість) з метою отримання інформації, чи має місце погіршення якісного стану земель, які використовуються СТОВ «Добробут плюс». Облдержродючістю здійснено розрахунок балансу поживних речовин в землеробстві СТОВ «Добробут плюс» та повідомлено відповідача, що за результатами аналізу балансу поживних речовин в землеробстві СТОВ «Добробут плюс» встановлено, що протягом 2011 року органічні добрива взагалі не вносились. Органіка є основним джерелом формування гумусу в ґрунті. Структура посівних площ перевантажена посівами соняшника, який займає понад 19 відсотків при нормативних 5-9 відсотків.

Баланс поживних речовин в землеробстві СТОВ «Добробут плюс» свідчить про те, що із земель разом з врожаєм сільськогосподарських культур виноситься значно більше поживних речовин, ніж вноситься в ґрунт у вигляді добрив.

Крім того встановлено, що реакція ґрунтового розчину змінилась з рН 6,17 у 2003 році на рН 6,7 у 2008 році, що свідчить про підвищення кислотності в ґрунті, що в свою чергу негативно впливає на поживний режим рослин та посилення процесів мінералізації.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Статтею 36 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Оскільки СТОВ «Добробут плюс» здійснює свою господарську діяльність з порушенням вищевказаних вимог земельного законодавства, що свідчить про псування сільськогосподарських земель, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правомірним винесення припису від 12 грудня 2012 № П 163/78.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс» Степановича Сергія Івановича до Державної інспекції сільського господарства в Київській області про визнання дій неправомірними та скасування рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: