Історія справи

Постанова ВАСУ від 06.03.2017 року у справі №802/4847/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2017 р. м. Київ К/800/23054/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівОлендера І.Я. Приходько І.В.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року

у справі №802/4847/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграна Джус Україна»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області,

за участю третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України,

Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграна Джус Україна» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 22 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0015851501, №0015791501 та №0015821501. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 2 232 559,00 грн. та судовий збір у розмірі 458,80 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку відповідача. Також стягнув з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 4 129,20 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку відповідача.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу у період з 23 жовтня по 12 листопада 2013 року провели позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2013 року, про що склали акт від 19 листопада 2013 року №1002/1501/37695570, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого платником завищено рядок 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на 6 943 301,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування на 2 232 559,00 грн. та завищено рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23)» на 664 927,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року № 0015851501, яким зменшив позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 045 815,00 грн., №0015821501, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 232 559,00 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 558 140,00 грн., а також №0015791501, яким зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 897 486,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про відсутність реального вчинення господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «БМБ», ФГ «Скутельник А.О.» та ТОВ «Нова фруктова лінія», оскільки: 1) товарно-транспортні накладні по зазначених контрагентах складені з порушенням норм чинного законодавства, що свідчить про відсутність у них статусу первинних документів; 2) на адресу податкового органу надійшли акт від 14 листопада 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БМБ» щодо підтвердження господарських відносин з позивачем за період з 01 серпня по 30 вересня 2013 року, а також довідка від 19 листопада 2013 року про направлення запиту на ФГ «Скутельник А.О.» про надання інформації щодо підтвердження інформації та копій документів.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних та інших документів, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності, що спростовує доводи відповідача.

Крім того, суди вказали на те, що підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, з огляду на те, що належним способом захисту порушених прав та інтересів платника є саме стягнення такої заборгованості на його користь, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податків порушується внаслідок неодержання коштів з державного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до контролюючого органу декларацію за вересень 2013 року, в якій визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 2 232 559,00 грн.

Підставою визначення від'ємного значення слугували господарські операції позивача з ТОВ «БМБ», ФГ «Скутельник А.О.» та ТОВ «Нова фруктова лінія».

Так, позивач на підстав договорів купівлі-продажу придбавав у зазначених контрагентів сировину несортових яблук, пюре яблук та сік яблучний концентрований неосвітлений.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є виробництво фруктових і овочевих соків.

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними, актами приймання сировини, витягами із журналу контролю за переміщенням транспорту по ввозу матеріальних цінностей,

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що податковий кредит спірних податкових періодів позивачем був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбані товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 вказаної статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

Доводи податкового органу про те, що контрагенти позивача не мають матеріальних та трудових ресурсів для виконання господарської діяльності, а також відсутні за місцезнаходженням, як підстави для зменшення заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість позивача та розміру від'ємного значення податку на додану вартість, не заслуговують на увагу, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Отже, обставини, які слугували фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що відсутність у товарно-транспортних накладних окремих відомостей не може бути самостійною підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне. Більше того, наявність або, навпаки, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування, як належного захисту порушеного права позивача на таке відшкодування, та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до підпункту б) пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно з пунктом 200.15 вказаної статті у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на вимоги законодавства та встановлені обставини у справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність порушень з боку податкового органу щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету позивачу.

За правилами пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не є правильним способом захисту його прав. У цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Адже спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання чи неналежного виконання не виникала необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання.

Тобто, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги повністю та стягуючи з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, неправильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин, оскільки така вимога не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, при цьому повністю не відновили порушене право позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити частково касаційну скаргу відповідача - постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та зобов'язати відповідача надати органу казначейської служби висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі №802/4847/13-а скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 2 232 559,00 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про зобов'язання Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі №802/4847/13-а залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Олендер І.Я. Приходько І.В.