Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року м. Київ К/800/53312/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т.С. (суддя-доповідач),суддівКравцова О. В., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника відповідача - Чорної Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" до Державної фінансової інспекції в м. Києві про часткове скасування вимог,

встановив:

Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут» звернулось з позовом до Державної фінансової інспекції в м. Києві про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 8, 10 вимоги, викладеної в листі від 12 грудня 2012 року № 26-1014-14/15941.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати у відповідній частині та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних вимог.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і судові рішення в порядку частини 2 статті 220 КАС України, тобто в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 липня 2009 року по 01 липня 2012 року. про що складено акт ревізії від 9 листопада 2012 року № 10-30/2066.

Ревізією встановлено порушення позивачем чинного законодавства, а саме: застосування в кошторисно-фінансових розрахунках завищених розмірів накладних витрат та завищення вартості геологорозвідувальних робіт, оплата яких здійснена за рахунок коштів державного бюджету протягом 2010 року - I-го півріччя 2012 року за договорами, укладеними з Державною службою геології та надр України, що призвело до зайвого отримання коштів з державного бюджету та нанесення матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету України на загальну суму 505 073 грн. 69 коп. (Дніпропетровським відділенням ДП «УкрДГРІ» на суму 183 913 грн. 69 коп. та Полтавським відділенням ДП «УкрДГРІ» на суму 321 160 грн. 00 коп.).

З метою усунення виявленого порушення відповідач направив позивачу лист від 12 грудня 2012 року № 26-10-14-14/15941, в пункті 2 якого виставлено вимогу перерахувати до Державного бюджету України кошти в сумі 505 073 грн. 69 коп., які надійшли від Державної служби геології та надр України за договорами на проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету.

Не погоджуючись з вимогою відповідача, в тому числі із вказаним пунктом вимоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про протиправність вимоги відповідача та відмовили в позові.

Колегія суддів касаційної інстанції з висновками судів не погоджується.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» (в редакції на час ухвалення судового рішення) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9-1 Порядку проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту окремих господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 506, визначено, що у разі встановлення факту порушення законодавства під час проведення операційного аудиту державний аудитор невідкладно інформує про це керівника контролюючого органу.

За результатами розгляду поданої державним аудитором інформації контролюючий орган надсилає керівнику суб'єкта господарювання та/або його органу управління письмові вимоги щодо усунення виявлених фактів порушення законодавства із зазначенням строку зворотного інформування про вжиті заходи щодо їх усунення.

Для підтвердження виявлених в ході операційного аудиту фактів порушення законодавства та належного їх документування контролюючий орган забезпечує проведення ревізії відповідно до Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550.

Пунктом 35 вказаного Порядку визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно із п. 49 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Отже, встановивши, що державному підприємству завдано шкоду, управління ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Крім того, п. 50 Порядку встановлено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно із ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із змісту вказаних положень законодавства вбачається, що відповідач здійснює фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Відповідний контроль здійснюється шляхом проведення ревізії. У випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу про усунення виявленого ревізією порушення чинного законодавства.

Тоді як відшкодування збитків, завданих державі, тобто фактично захист права держави, порушеного діями об'єкта контролю, може відбуватись лише в порядку позовного провадження, під час якого суд перевіряє і оцінює всі обставини, необхідні для встановлення наявності підстав для стягнення збитків.

Таким чином, про виявлені під час ревізії збитки фінансова інспекція зобов'язана зазначити в акті перевірки, однак вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом виставлення вимоги.

Між тим, зміст оскарженого пункту 2 вимоги зводиться до зобов'язання позивача перерахувати до Державного бюджету України кошти в сумі 505 073 грн. 69 коп., які надійшли від Державної служби геології та надр України за договорами на проведення геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів державного бюджету.

Тобто вказаний пункт вимоги пред'явлений позивачу без наявності у відповідача необхідних повноважень.

Відповідачем не підтверджено наявності норми закону (підзаконного акту), якою передбачено відновлення порушених вимог законодавства саме в такий спосіб, або надає йому повноваження вимагати від підконтрольних суб'єктів перерахування грошових коштів, в тому числі, на користь держави.

Між тим, за висновком колегії суддів, виявлені в ході ревізії збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому правильність обчислення їх розміру, як і наявність підстав для їх стягнення, перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржений позивачем пункт 2 вимоги не узгоджується з приписами законодавства України, а відтак суди першої та апеляційної інстанцій помилково відмовили у позові в цій частині.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, та керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в м. Києві, викладеної в листі від 12 грудня 2012 року № 26-1014-14/15941.

В іншій частині позову відмовити.»

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: