Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/27548/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року в справі за його позовом до Державної митної служби України, Чопської митниці про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що з серпня 2006 року проходив публічну службу в митних органах. У жовтні 2010 року звільнений з посади старшого інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» Чопської митниці на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення Присяги державного службовця).

Збільшивши позовні вимоги просив суд визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної митної служби України від 12 жовтня 2010 року № 1923-к та наказ начальника Чопської митниці від 14 жовтня 2010 року № 681-к, поновити на державній службі в митних органах на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» Чопської митниці та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 12 жовтня 2010 року № 1923-к «По особовому складу митних органів» в частині припинення 13 жовтня 2010 року перебування на державній службі в митних органах України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державних службовців ОСОБА_4, старшого інспектора сектора митного оформлення № 4 відділу митного ооформлення № 1 митного поста «Тиса» Чопської митниці; визнано протиправним та скасовано наказ Чопської митниці Державної митної служби України від 14 жовтня 2010 року № 681-к «По особовому складу»; поновлено на державній службі в митних органах України з 13 жовтня 2010 року на займаній до звільнення посаді старшого інспектора сектора митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» Чопської митниці; стягнуто з Чопської митниці заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13 жовтня 2010 року по 29 вересня 2011 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника Чопської митниці від 08 жовтня 2010 року № 835 призначено службове розслідування обставин неналежного виконання службових обов'язків посадовими особами митного поста «Тиса» та служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил.

Актом № 10 службового розслідування від 08 жовтня 2010 року було встановлено, що згідно графіку виходу на роботу, з 20.00 год. 07 жовтня 2010 року до 08.00 год. 08 жовтня 2010 року у чергову зміну на ділянці митного контролю вантажного автотранспорту міжнародного пункту пропуску «Чоп» заступив особовий склад сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Тиса». На ділянці митного контролю легкового автотранспорту міжнародного пункту пропуску «Чоп» заступив добовий склад сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса».

08 жовтня 2010 року близько 4-ої ранку на виконання План-завдання проведення спеціальних заходів групою працівників Державної митної служби України, затвердженого Головою Державної митної служби України, яким передбачено здійснювати спеціальні заходи в зоні діяльності Чопської митниці у період з 07 жовтня по 17 жовтня 2010 року в пункт пропуску «Чоп», заїхала спеціальна група.

Під час заїзду до пункту пропуску посадовим особам митного поста «Тиса» дано розпорядження про призупинення митного контролю та митного оформлення всіх транспортних засобів, які знаходилися у зонах митного контролю пункту пропуску, а також керуючись п. 3.1 план-завдання, доведена вимога про проведення митного контролю та митного оформлення всіх транспортних засобів, які перетинають митний кордон через пункт пропуску, в обов'язковому порядку тільки за участі членів робочої групи на всіх ділянках митного контролю та митного оформлення.

Одразу після надання розпорядження та доведення його до особового складу робочих змін із зони митного контролю по смузі «зеленого коридору» почав рухатися транспортний засіб з реєстраційними номерами Угорської республіки щодо якого не було здійснено заходів про проведення спільного із робочою групою огляду транспортного засобу.

За вказівкою старшого групи Державної митної служби України вказаний транспортний засіб був повернутий у зону митного контролю та здійснено його спільний огляд, за результатами якого порушень митних правил не встановлено.

Разом із тим, заступником Голови Державної митної служби України надана вимога щодо надання пояснення старшому інспектору сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» ОСОБА_4 про причини не виконання його вказівки про призупинення митного оформлення транспортних засобів. У своєму поясненні він зазначив, що 08 жовтня 2010 року близько 06.00 год. на ділянку прибуття митного поста «Тиса» заїхав автомобіль марки «Мерседес» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянина Німеччини ОСОБА_6, обравши смугу руху «зелений коридор». Після спільного візуального огляду транспортного засобу з представником Державної митної служби України, було встановлено, що в даному транспортному засобі переміщувалися товари в кількостях, що перевищують неоподатковану норму. По даному факту складено протокол про порушення митних правил № 999/30502/10. Разом із тим, комісією відзначається, в своєму поясненні позивач не зазначив обставин виїзду транспортного засобу з реєстраційними номерами Угорської республіки, щодо якого не було здійснено заходів про проведення спільного із робочою групою огляду.

У ході службового розслідування комісія на підставі зібраних матеріалів прийшла до висновку, що позивачем не забезпечено належного виконання вимог статей 1, 5, 6, 7 Дисциплінарного статуту митної служби України, вимог пункту 1.4 щодо керівництва у своїй роботі наказами та розпорядженнями Державної митної служби України, Чопської митниці, пункту 2.16 щодо виконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, а також розпорядження безпосереднього або прямого керівника, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації посадової інструкції старшого інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса». Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_4 порушив статті 1, 5, 6, 7 Дисциплінарного статуту митної служби України, вимоги п. 1.4, 2.16 посадової інструкції старшого інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса», що є достатньою під-ставою для припинення державної служби.

Наказом голови Державної митної служби України від 12 жовтня 2010 року № 1923-к позивача звільнено з 13 жовтня 2010 року з посади старшого інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» Чопської митниці за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Наказом начальника Чопської митниці від 14 жовтня 2010 року № 681-к проведено розрахунок з позивачем.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не спростовано твердження позивача та свідків про відсутність транспортного засобу з реєстраційними номерами Угорської Республіки щодо якого позивачем не було здійснено заходів про проведення спільного з робочою групою огляду. Не було надано актів огляду транспортного засобу з реєстраційними номерами Угорської Республіки, записів відеокамер спостереження тощо.

Скасовуючи рішення окружного суду та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що актом службового розслідування засвідчено невиконання позивачем вказівки (розпорядження) заступника голови Державної митної служби України, що є порушенням статті 1, 5, 6, 7 Дисциплінарного статуту митної служби України, а тому позивач порушив Присягу державного службовця в частині сумлінного виконання службових обов'язків та дотримання у службовій діяльності вимог чинного законодавства, що є достатньою підставою для припинення перебування його на державній службі в митних органах.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у Кодексі законів про працю. Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу»; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну службу»; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу».

При цьому в пункті 6 частини першої статті 30 України «Про державну службу» визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення.

У частині другій статті 14 Закону України «Про державну службу» законодавець визначив ще два додаткові заходи дисциплінарного впливу для державних службовців, вказавши, що крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (стаття 147 Кодексу законів про працю), можуть застосовуватися попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Таким чином, законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави припинення державної служби.

Разом з тим, порядок застосування таких заходів впливу у Законі України «Про державну службу» не передбачено. Натомість порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення, врегульовано у Кодексі законів про працю (стаття 149).

У частині другій статті 17 Закону України «Про державну службу» наведено текст присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 01 жовтня 2013 року в справі № 21-259а13.

Враховуючи зазначене судове рішення Верховного Суду України, яке відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи вбачається, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про правомірність звільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» й помилково скасував рішення окружного суду.

Однак рішення окружного суду не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 , оскільки не наведені розрахунки заробітку за час вимушеного прогулу, а касаційний суд не має повноважень встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, зокрема, встановити тривалість вимушеного прогулу. Тому, з урахуванням правової позиції, що викладена у судовому рішенні Верховного Суду України від 14 січня 2014 року у справі № 21-395а13, рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись статтями 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року скасувати.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року змінити, скасувавши зазначену постанову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін М.Г. Кобилянський В.В. Юрченко