Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/33576/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Швеця В.В., Штульман І.В.,

Здійснивши в письмовому провадженні касаційний розгляд справи за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі - УПСЗН) до Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - ГУЮ) про визнання протиправними та скасування рішень за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2011 року представник УПСЗН звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати протиправними і скасувати постанови державних виконавців підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ про накладення штрафу за невиконання судового рішення і відкриття виконавчого провадження..

Посилався на те, що судове рішення не виконується з поважних причин, а саме відсутності державного фінансування на соціальні виплати.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що УПСЗН вчинило всі можливі заходи направлені на виконання рішення суду.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із законності постанови про накладення штрафу, оскільки наведені позивачем підстави не можна визнати таким, які б перешкоджали виконанню судового рішення.

Проте з таким висновком погодиться неможливо, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV).

Згідно із частинами першою та другою статті 75 цього Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (частина друга статті 89 цього Закону ).

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Відповідно до пункту 3 Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790, основними завданнями управління, крім іншого, є призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; забезпечення виплати передбачених законодавством компенсацій та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету.

Таким чином, управління утримується за рахунок коштів державного бюджету, виконання завдань фінансового характеру можливе у разі відповідного фінансового забезпечення та фактичної фінансової можливості проведення таких виплат.

Отже, невиконання судового рішення УПСЗН в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15).

З матеріалів справи вбачається, що УПСЗН поінформовано державну виконавчу службу про те, що на виконання рішення суду проведено перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та разової компенсації при встановленні 3 групи інвалідності за 2010 рік, однак виплати здійснити неможливо у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень та спеціального рахунку, з якого здійснювалися б відповідні виплати.

Зазначені обставини свідчать про поважність причин невиконання судового рішення, а отже постанова про накладення штрафу є передчасною, тому колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне попередні судові рішення скасувати з підстав, передбачених статтею 229 КАС України, і ухвалити нове про задоволення позову. Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця від 17 червня 2011 року про накладення на УПСЗН штрафу в розмірі 1360 грн. за невиконання судового рішення та від 26 липня 2011 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення зазначеного штрафу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області задовольнити.

Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 17 червня 2011 року ВП №25778712 про накладення на управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області 1360 грн. штрафу за невиконання судового рішення, від 26 липня 2011 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 17 червня 2011 року ВП №25778712.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман