Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/800/2679/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати бездіяльність відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира неправомірною та зобов'язати встановити йому статус чоловіка померлого учасника бойових дій відповідно до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач не надав належних доказів того, що його дружина ОСОБА_5, яка є учасником бойових дій, визнана за життя інвалідом від загального захворювання, трудового каліцтва чи з інших причин, відтак відсутні підстави для встановлення йому статусу чоловіка померлого учасника бойових дій згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, позивач зазначає, що він є інвалідом І групи та чоловіком померлого учасника бойових дій; відповідач всупереч положень ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відмовив йому у наданні статусу чоловіка померлого учасника бойових дій.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла, після її смерті позивач вдруге не одружився (а.с.10).

За життя ОСОБА_5 мала статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 28 травня 1996 року (а.с. 3).

Згідно довідки МСЕК № 038910 від 04.06.2007 року ОСОБА_4 довічно встановлено першу групу інвалідності загального захворювання (а.с. 3).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 виданого УПСЗН Корольовського райвиконкому ОСОБА_4 встановлено статус учасника війни.

Листом від 19.06.2013 року Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира надало роз'яснення позивачу, що для встановлення статусу члена сім'ї померлого учасника бойових дій відповідно до п. 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», необхідно звернутися до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира з заявою та відповідним переліком документів (а.с. 6).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, рішення про надання чи відмову у наданні позивачу статусу чоловіка померлого учасника бойових дій відповідач не приймав і запропонував позивачу надати додаткові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 року «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що в разі звернення особи яка претендує на отримання статусу чоловіка (дружини) померлого учасника бойових дій, чинне законодавство ставить вимоги про прийняття рішення щодо про надання чи відмову у наданні саме до органів праці та соціального захисту населення, навіть за відсутності всіх відповідних документів. У випадку не вирішення питання протягом визначеного строку без поважних на те причин, права та інтереси особи, що звернулася за призначенням статусу чоловіка померлого учасника бойових дій можуть вважатися порушеними, а дії органів праці та соціального захисту населення можуть вважатися протиправною бездіяльністю, що спричинила наслідки, які полягають у не вжитті дій щодо призначення особі статусу чоловіка (дружини) померлого учасника бойових дій.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення про надання чи відмову у наданні позивачу статусу чоловіка померлого учасника бойових підлягають задоволенню.

В свою чергу, в задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Статею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ) визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з п. 2 ст. 10 Закону № 3551-ХІІ його чинність поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.

Виходячи із системного аналізу статей 4, 10, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що для встановлення позивачу статусу чоловіка померлого учасника бойових дій необхідна наявність наступних обставин:

- наявність у померлої дружини статусу учасника бойових дій;

- визнанння померлої дружини за життя інвалідом від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин пов'язаних з проходження військової служби чи участі у бойових діях, які не одружилися вдруге.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять та позивачем не подано належних доказів щодо визнання ОСОБА_5, яка є учасником бойових дій, за життя інвалідом від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, а тому відсутні підстави для надання позивачу статусу чоловіка померлого учасника бойових дій.

Крім того, з наявного в матеріалах справи копії посвідчення серії НОМЕР_2 виданого УПСЗН Корольовського райвиконкому ОСОБА_4, вбачається, що дія Закону № 3551-ХІІ на позивача поширюється і йому вже встановлено відповідний статус , а саме статус учасника війни, внаслідок чого він користується гарантіями соціального захисту встановленого вказаним Законом.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2013 року у справі № 296/6098/13-а - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира щодо не прийняття рішення про надання чи відмову у наданні ОСОБА_4 статусу чоловіка померлого учасника бойових визнати протиправною.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска