Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/64590/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»

до відповідача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

19.08.2013р. до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі Митниця) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, відмовлено у прийнятті митної декларації та самостійно визначено митну вартість товару. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив визнати їх протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги скаржник обґрунтував помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, митному органу надано декларацію митної вартості від 17.07.2013р.

Посадовою особою відповідача у відповідній графі декларації було здійснено відмітку про витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої вартості товару, а саме : договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам; рахунки про сплату комісійних; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення та висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Товариство не надало витребувані митним органом документи.

В зв'язку з ненаданням Товариством всіх витребуваних документів Митницею 17.07.2013р. прийнято картку відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару і визначено вартість за резервним методом.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України, що набув чинності з 1.06.2012р.

Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі, якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем вимоги відповідача щодо надання додаткових документів виконано не було.

Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України.

Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012р. N598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що враховуючи отриману інформацію про те, що митна вартість подібного товару перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.

Товариством витребувані відповідачем належні документи надано не було, що дало підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст.57,64 МК України. При цьому, Митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та зазначила у своєму рішенні номер та дату митної декларацій, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що у митного органу були відсутні підстави для витребування у позивача додаткових документів для перевірки правильності вказаної декларантом митної вартості спростовуються доказами наданими Митницею під час розгляду справи та не відповідають обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення Митниці про визначення митної вартості.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки, обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що судові рішення попередніх інстанцій повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 222,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної Міндоходів задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013р. скасувати.

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз