Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2016 р. м. Київ К/800/52143/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

на постанову Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року

у справі № 520/7661/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення грошової суми щорічної допомоги на оздоровлення за період 2015 рік у сумі 6090 грн. відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської Ради виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2015 рік у розмірах, передбачених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - п'ять мінімальних заробітних плат. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційні скарзі Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 2) серії НОМЕР_1, виданого 27 лютого 1998 року, ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату допомоги на оздоровлення за 2015 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

30 квітня 2015 року Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської надана відповідь, в якій зазначено про відсутність підстав для виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зазначено, що зазначена допомога буде виплачена у розмірі 100грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому відповідач зобов'язаний таку допомогу йому виплатити.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 62 цього Закону роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» у 2015 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного і місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На даний час вищезазначені прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» є діючими та не визнані неконституційними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової компенсації, яка виплачується особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в розмірах, що передбачені положеннями статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на викладене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

М.М. Заїка