Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.11.2018 року у справі №753/7079/17

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 753/7079/17

провадження № 61-32511св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

Учасники справи:

скаржник - ОСОБА_4,

суб'єкт оскарження - державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_5,

заінтересована особа -публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року в складі судді Коренюк А. М. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2017 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Крижанівської Г. В., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із скаргою, в якій, з урахуванням уточнень, просила визнати дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - державний виконавець Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві) неправомірними; скасувати постанову про арешт автомобіля «Хонда аккорд» 2006 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1, який належить їй на праві власності, повернути їй цей автомобіль та зобов`язати відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дарницькому районі м. Києва відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна, на яке було накладено арешт.

В обґрунтування скарги посилалася на те, що державний виконавець неправильно обрав спосіб виконання рішення суду про стягнення з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» 13 132, 32 доларів США, оскільки вона пропонувала продати предмет застави та від виручених коштів погасити заборгованість.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року в задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Обставин щодо порушення державним виконавцем прав боржника як сторони виконавчого провадження не встановлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2017 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої скарги на дії державного виконавця.

У касаційній скарзі, поданій 13 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2017 року і постановити нову ухвалу, якою задовольнити її скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, оскільки постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суди не взяли до уваги, що вона не отримувала жодних повідомлень про існування виконавчого провадження, постанови про арешт автомобіля, пропозиції добровільного виконання рішення суду. Вона двічі зверталася до суду з вимогою до банку про прийняття заставленого майна, однак жодного разу ця вимога не була задоволена.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

На час розгляду справи Верховним Судом заперечень/відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суди встановили, що 06 лютого 2017 року державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві на підставі заяви ПАТ «Альфа-Банк» про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53339879 з виконання виконавчого листа № 753/2044/16, виданого 09 грудня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року, ухваленого у справі № 753/2044/16 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 13 132, 32 дол. США.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Суди встановили, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 53339879 від 06 лютого 2017 року у передбаченому законом порядку направлена сторонам виконавчого провадження, зокрема ОСОБА_4, на адресу, вказану у виконавчому листі.

Згідно з положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у редакції чинній на час проведення оспорюваних виконавчих дій, (далі - Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Такі дії спрямовані на створення умов для застосування заходів примусового виконання, а так само на примушування боржника до повного, правильного і своєчасного виконання вимог, що містяться у виконавчому документі.

Відповідно до пункту 7 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач просив накласти арешт та оголосити розшук майна боржника, а саме автомобіля «Хонда Акорд» державний номерний знак НОМЕР_1, до заяви додано копію договору застави від 10 січня 2007 року, укладеного між стягувачем та ОСОБА_5, предметом якого є цей автомобіль.

17 березня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме зазначеного автомобіля.

17 березня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про оголошення в розшук указаного автомобіля.

Головним управлінням Національної поліції у м. Києві автомобіль Хонда Акорд» державний номерний знак НОМЕР_1 поставлено на облік ІС «Відеоконтроль-Рубіж» у розшук.

24 березня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме автомобіль «Хонда Акорд» державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходься за адресою: АДРЕСА_1 Призначено відповідального зберігача.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснити заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 56 цього Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або окремі речі.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_5, оскільки дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києвавід 29 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат