Історія справи

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 450/3974/12 (1316/3974/12)

провадження № 61-14323св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега»,відповідачі: Відділ державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, Філія № 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 квітня 2015 року у складі колегії суддів: Бакуса В. Я., Гірник Т. А., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Омега») звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області (далі - ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області), Філії № 14 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (далі - ПП «Нива-В.Ш.»), ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»), про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що при проведенні 16 серпня 2012 року ПП «Нива-В.Ш.» в особі Філії № 14 ПП «Нива-В.Ш.» прилюдних торгів з реалізації арештованого ДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а саме: квартири АДРЕСА_1, допущено численні порушення закону. В прилюдних торгах брав участь лише один учасник ОСОБА_1, який і придбав зазначену квартиру. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2012 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Кредобанк» на ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у зв'язку з переходом прав кредитора, однак, незважаючи на те що державного виконавця було повідомлено про заміну стягувача, державний виконавець жодного разу не проінформував ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про хід виконавчого провадження, про призначення експерта, про оцінку заставного майна, про призначення торгів.

На підставі вказаного позивач просив визнати недійсними прилюдні торги, що відбулися 16 вересня 2012 року, з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2, проведені 14 філією ПП «Нива-В.Ш.»; визнати недійсним протокол, складений 16 вересня 2012 року 14 філією ПП «Нива-В.Ш.» у зв'язку з проведенням прилюдних торгів з продажу майна.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2014 року в складі судді Даниліва Є. О. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що реалізація майна відбулася в порядку виконання рішення суду, що врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення № 68/5), з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку». Крім того, ураховуючи положення частини третьої статті 45 Закону України «Про іпотеку», участь у прилюдних торгах лише одного учасника не може бути підставою для визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що проведення прилюдних торгів відбулося без порушень вимог Тимчасового положення № 68/5, які могли вплинути на результати торгів, у зв'язку з чим немає правових підстав для задоволення позову.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсними (такими що не відбулись) прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - квартири № АДРЕСА_1, проведені 16 серпня 2012 року ПП «Нива-В.Ш.» в особі Філії № 14, оформлені протоколом від 16 серпня 2012 року про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку». При реалізації арештованого нерухомого майна були допущенні порушення пункту 7.1 розділу 7 Тимчасового положення № 68/5, оскільки прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, зокрема, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця. Отже, наявні всі правові підстави для визнання таких прилюдних торгів недійсними (такими, що не відбулись).

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що реалізоване з прилюдних торгів майно є іпотечним, а тому для проведення цих торгів згідно з Законом України «Про іпотеку» достатньо одного учасника, що підтверджується й висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-28цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1460цс15, від 30 березня 2016 року у справі № 6-3004цс15. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги, що 14 філія ПП «Нива-В.Ш.» є структурним підрозділом ПП «Нива-В.Ш.» і не є юридичною особою, тому не може бути відповідачем у справі.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Кредобанк» зазначало, що норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем.

22 березня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на виконанні у ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області перебував виконавчий лист, виданий Залізничним районним судом м. Львова 14 лютого 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 28 396,89 дол. США.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2012 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Кредобанк» на стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у зв'язку переходом прав кредитора на підставі договору факторингу від 29 листопада 2011 року.

В процесі виконання зазначеного виконавчого листа державний виконавець згідно з актом від 16 лютого 2012 року описав та наклав арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, для подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

На підставі угоди між ДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області та ПП «Нива-В.Ш.» підприємство проводило прилюдні торги з реалізації вищевказаної квартири.

Відповідно до повідомлення Філії 14 ПП «Нива - В.Ш» призначені на 16 липня 2012 року прилюдні торги не відбулись у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.

У зв'язку з цим 20 липня 2012 року було проведено уцінку майна, а саме вказаної квартири, яка передавалась на реалізацію, що була визначена на підставі висновку про вартість майна щодо ринкової вартості.

З повідомлення Філії 14 ПП «Нива - В.Ш» від 30 липня 2012 року вбачається, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна відбудуться 16 серпня 2012 року.

Публічні торги 16 серпня 2012 року відбулись за участю одного покупця.

Згідно з протоколом № 1412223-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 були проведені 16 серпня 2012 року.

У прилюдних торгах взяв учать один учасник - ОСОБА_1, стартова ціна лота, відповідно до акта уцінки зменшена на 25 %, становила 41 295, 75 грн.

11 жовтня 2013 року між ТзОВ «Факторингова Компанія «Омега» та ТзОВ «Фінасова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу, відповідно до положень якого, від ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ТзОВ «Факторингова Компанія «Омега» перейшло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором, укладеним 01 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Кредобанк», а також перейшло право вимоги за усіма зобов'язаннями, що забезпечують належне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.

Тимчасове положення № 68/5 (у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно. Разом з тим, питання продажу іпотечного майна врегульовано і Законом України «Про іпотеку», пунктами 1, 2 Прикінцевих положень якого чітко визначено, що Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, застосовуються у частині, що не суперечить Закону.

Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) зазначає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Пункт 1.4 Тимчасового положення № 68/5 (у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) прямо вказує, що організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця Пакош О. О. 12 серпня 2011 року відкрито виконавчого провадження та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, останньому заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику. Зазначена постанова скасована не була.

Отже, підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів).

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Матеріали справи не підтверджують наявність будь-якого іншого майна боржника, крім того, що є предметом цього спору.

Заперечуючи проти проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, боржник не надав належних та допустимих доказів наявного на час реалізації іншого майна чи коштів.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом України в постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-28цс15.

У такому випадку до правовідносин підлягають застосуванню норми статті 45 Закону України «Про іпотеку», за якою прилюдні торги можна провести за наявності одного учасника, придбавши майно за його початковою ціною.

Так, відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.

Таким чином, спростовуються доводи ОСОБА_2 про порушення ПП «Нива - В.Ш» порядку і процедури проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 за участю одного учасника проведено у відповідності з вимогами статті 45 Закону України «Про іпотеку», а тому результати цих торгів не можуть бути визнані недійсними.

Крім того, місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги твердження позивача, що він повідомляв державну виконавчу службу про заміну сторони виконавчого провадження. Місцевий суд правильно зазначив, що позивач не довів направлення ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2012 року головному державному виконавцю ВДВС Пустомитівського РУЮ Пакош О. О. Доданий лист представника ПАТ «Кредобанк» та квитанція від 01 червня 2012 року є неналежним доказом вручення головному державному виконавцю ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Пакош О. О. ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2012 року, оскільки зазначений факт може бути підтверджений повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції, яке позивач до матеріалів справи не надав.

Апеляційний суд не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин, не вірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсними (такими, що не відбулись) прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

Разом з тим доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що 14 філія ПП «Нива-В.Ш.» є структурним підрозділом ПП «Нива-В.Ш.» і не є юридичною особою, тому не може бути відповідачем у справі, не впливають на вирішення спору, оскільки відповідачем було Приватне підприємство «Нива-В.Ш.» в особі Філії № 14 ПП «Нива-В.Ш.».

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 квітня 2015 року скасувати.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2014 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська