Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №2-6/12
Ухвала ВП ВС від 19.09.2019 року у справі №2-6/12
Ухвала КЦС ВП від 13.03.2018 року у справі №2-6/12

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-6/12

провадження № 61-32697св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кагарлицька міська рада Київської області, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області, у складі судді Іванюти Т. Є., від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Савченко С. І., від 31 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кагарлицька міська рада Київської області, ОСОБА_5, про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що їй на праві власності належить 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 належали 3/4 частини цього будинку. Між ними був встановлений порядок користування земельною ділянкою, затверджений рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області від 17 лютого 1995 року № 15. Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26 жовтня 2000 року вказаний житловий будинок поділено в натурі та їй виділено 1/4 частину. У подальшому позивач звернулась до Кагарлицької міської ради Київської області із заявою про приватизацію земельної ділянки, проте отримати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку не має можливості у зв'язку з наявністю спору з відповідачкою щодо порядку користування земельною ділянкою.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила суд встановити порядок землекористування присадибною земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, відповідно до розподілу її площі між співвласниками, визначеного рішенням Кагарлицької міської ради від 17 лютого 1995 року № 15, виділивши їй у користування 1/4 частини її площі, що становить 0,035 га.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області, у складі судді Закаблук О. В., від 04 липня 2012 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Встановлено порядок користування присадибною земельною ділянкою площею 1137 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1, наступним чином: виділено ОСОБА_3 у користування 1/4 частини земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою в розмірі 284,25 кв. м, місце розташування якої визначено на схематичному плані земельної ділянки, який є невід'ємною частиною рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 17 лютого 1995 року № 15; зобов'язано земельний відділ Кагарлицької міської ради встановити межі земельної ділянки площею 284,25 кв. м за вказаною адресою та передати на зберігання ОСОБА_3 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О., від 30 вересня 2014 року рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 липня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у складі колегії суддів: Колодійчука В. М., Висоцької В. С., Гримич М. К., Умнової О. В., Фаловської І. М., від 11 березня 2015 року рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2014 року залишено без змін.

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 липня 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2015 року (справа № 368/93/15-ц) визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області від 02 лютого 2001 року № 16 про передачу ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею 0, 01310 га по АДРЕСА_2 та визнано державний акт про право власності на цю земельну ділянку недійсним. Заявник зазначала, що вказана земельна ділянка мала бути виділена їй, проте при ухваленні рішення від 04 липня 2012 року судом це не було враховано, що є нововиявленими обставинами для перегляду рішення суду.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області, у складі судді Кириченка В. І., від 07 вересня 2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 04 липня 2012 року залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Суханової Є. М., від 30 листопада 2015 року ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 07 вересня 2015 року та рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 липня 2012 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,1437 га, що знаходиться по АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,035925 га згідно третього варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 серпня 2014 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Журавель В. І., Закропивного О. В., Штелик С. П., від 24 лютого 2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Воробйової Н. С., Березовенко Р. В., Приходька К. П., від 17 червня 2016 року скасовано ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 07 вересня 2015 року, а справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 липня 2012 року за нововиявленими обставинами. Скасовано рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 липня 2012 року за нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 та виділено у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0, 0375 га згідно варіанту № 3 додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 7930/13-43 від 27 серпня 2014 року, за яким лінія розподілу прокладена таким чином: від точки М, яка розташована на межі з боку АДРЕСА_2 на відстані 12, 16 м від існуючої межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 по лінії розділу сараю в точку Л; від точки Л перпендикулярно стіні сараю 3, 97 м у точку К; від точки К паралельно стіні сараю 6, 43 м у точку Ж; від точки Ж перпендикулярно до бокової стіни будинку 7, 24 м у точку Д, розташовану на відстані 2, 54 м від лівого рогу будинку; від точки Г паралельно правій межі домоволодіння 17, 25 м у точку В; від точки В паралельно існуючій межі в точку Б, розташовану на межі домоволодіння з боку АДРЕСА_2 на відстані 1, 66 м від існуючої межі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2015 року у справі № 368/93/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Кагарлицької міської ради, публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (далі - ПАТ «Кагарлицький цукровий завод») про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та скасування державної реєстрації державного акта, визнано незаконним та скасовано рішення № 16 виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 02 лютого 2001 року про передачу ОСОБА_5 у власність земельної ділянки, площею 0,01310 га, за адресою: АДРЕСА_2, та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 травня 2001 року, виданий ОСОБА_5 Кагарлицькою міською радою на земельну ділянку, площею 0,01310 га, за адресою: АДРЕСА_2. У вказаній справі встановлено, що частина земельної ділянки, розміром 0,03 га, неправомірно увійшла до складу земельної ділянки, загальним розміром 0,1310 га, з видачею на ім'я ОСОБА_5 оскаржуваного державного акту, чим порушені права ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки у тому розмірі, який було визначено і затверджено цим рішенням виконавчого комітету міської ради. ОСОБА_5 на час отримання у власність цієї земельної ділянки вже не була співвласником будинку, що є правовою підставою для визнання незаконним рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 16 від 02 лютого 2001 року про передачу ОСОБА_5 у власність земельної ділянка, площею 0,1310 га, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 23 травня 2001 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 Таким чином, повернення у користування співвласників будинку по АДРЕСА_1 земельної ділянки, площею 0,03 га, згідно зазначеного судового рішення, є нововиявленою обставиною у розумінні вимог пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України, 2004 року, та є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про наявність правових підстав для перегляду справи за нововиявленими обставинами.

У червні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року скасувати і залишити в силі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 липня 2012 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи та дійшли безпідставного висновку про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Нововиявленою обставиною може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення. Обставина, яка виникла пізніше, є такою, що не могла бути врахована судом при розгляді справи. Вважає, що суди не надали належної оцінки доказам у справі.

29 червня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вона вказує на її необґрунтованість та безпідставність.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

05 червня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

У липні 2018 року ОСОБА_4 подано заяву (відзив) на касаційну скаргу, в якій він не підтримує касаційну скаргу ОСОБА_5, судові рішення просить залишити без змін.

17 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кагарлицька міська рада Київської області, ОСОБА_5, про визначення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді дерев'яного будинку площею 25, 7 кв. м, та господарськими спорудами: сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», сарай «Д», та огорожа, які розташовані на радгоспній землі.

Спадкоємцями першої черги за законом стали ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та син померлої ОСОБА_8, який відмовився від свої частки в спадковому майні на користь ОСОБА_6

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 грудня 1989 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є власниками по 1/4 частини, а ОСОБА_6 є власником 2/4 частини будинку АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 17 лютого 1995 року № 15 на підставі взаємної згоди про розподіл успадкованої земельної ділянки по АДРЕСА_1 затверджено розподіл без виділення в натурі земельної ділянки площею 0,14 га між спадкоємцями, а саме: ОСОБА_5 як власниці 1/4 частини будинку виділено земельну ділянку площею 0,035 га, ОСОБА_6 як власниці 2/4 частин будинку - 0,07 га, ОСОБА_3 як власниці 1/4 частини будинку - 0,035 га.

Співвласниками будинку був погоджений схематичний план земельної ділянки з визначенням місця розташування частин земельних ділянок сторін у справі. Згідно схематичного плану присадибна ділянка знаходиться на перехресті АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Частина земельної ділянки ОСОБА_3 розташована паралельно до АДРЕСА_2 та межує з нею, ОСОБА_5 - паралельно до власного домогосподарства та межує з нею, частина земельної ділянки ОСОБА_6 межує з АДРЕСА_1, частиною ОСОБА_3 (зліва), домогосподарством АДРЕСА_3 та частиною ОСОБА_5

Згідно договору купівлі-продажу від 30 листопада 1999 року ОСОБА_5 відчужила ОСОБА_6 належну їй 1/4 частину успадкованого житлового будинку. Таким чином власником 3/4 частин вказаного будинку є ОСОБА_6, а власником 1/4 частини - ОСОБА_3

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26 жовтня 2000 року ОСОБА_3 виділено в натурі її частку житлового будинку із спільної часткової власності.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 04 липня 2012 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Встановлено порядок користування присадибною земельною ділянкою площею 1 137 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1, наступним чином: виділено ОСОБА_3 у користування 1/4 частини земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою в розмірі 284,25 кв. м, місце розташування якої визначено на схематичному плані земельної ділянки, який є невід'ємною частиною рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 17 лютого 1995 року № 15; зобов'язано земельний відділ Кагарлицької міської ради встановити межі земельної ділянки площею 284,25 кв. м за вказаною адресою та передати на зберігання ОСОБА_3 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла і правонаступником її процесуальних прав та обов'язків став ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 34, 49).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2015 року у справі № 368/93/15-ц визнано незаконним та скасовано рішення № 16 виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 02 лютого 2001 року про передачу ОСОБА_5 у власність земельної ділянки, площею 0,01310 га, за адресою: АДРЕСА_2, та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 травня 2001 року, виданий ОСОБА_5 Кагарлицькою міською радою на земельну ділянку, площею 0,01310 га, за адресою: АДРЕСА_2. На обґрунтування ухваленого рішення судом апеляційної інстанції зазначено, що частина земельної ділянки, розміром 0,03 га, неправомірно увійшла у приватизацію земельної ділянки, загальним розміром 0,1310 га, з видачею на ім'я ОСОБА_5 державного акту, чим порушені права ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки тим розміром, яким було визначено і затверджено цим рішенням. Встановлено, що ОСОБА_5 на час отримання у власність цієї земельної ділянки, вже не була співвласником будинку, що, як наслідок, є правовою підставою для визнання незаконним рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради №16 від 02 лютого 2001 року про передачу останній у власність земельної ділянки, площею 0,1310 га, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 23 травня 2001 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 84-87).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно частини першої статті 361 ЦПК України, 2004 року, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що об'єктами перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути рішення суду у будь-якій цивільній справі незалежно від виду провадження, ухвали суду першої інстанції (про відмову в прийнятті заяви, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, з інших питань, якщо вони перешкоджають руху справи), що набрали законної сили, а також ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій, якими рішення було змінено, постановлено нове рішення, закрито провадження у справі або залишено заяву (скаргу) без розгляду.

За правилами частини першої статті 363 ЦПК України, 2004 року, рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.

Нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику.

Відповідно до роз'яснень у пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що заявником наведено підстави, передбачені статтею 361 ЦПК України, які є підставою для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2015 року у справі № 368/93/15-ц було встановлено факт порушення прав ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, акт органу місцевого самоврядування визнано незаконним з моменту його винесення, і вказана обставина є нововиявленою, оскільки існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, але не була відомою заявнику станом січень 2010 року та на момент розгляду справи по суті.

Переглядаючи судове рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів, врахував обставини, встановленими судовим рішенням у справі № 368/93/15-ц, і статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд, відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, 2004 року, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіБ. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк