Історія справи

Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 572/1173/17

провадження № 61-34544св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сарненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Сарненського районного суду Рівненської області, у складі судді Слободянюк Б. К., від 29 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області, у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., від 19 жовтня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1999 року постійно проживав в с. Вири Сарненського району Рівненської області, яке розміщене в зоні гарантованого добровільного відселення. У вказаному населеному пункті проживав з 26 квітня 1986 року по 09 вересня 1991 року включно та з 25 серпня 1999 року по день подання позову. З 23 квітня 1990 року по 01 вересня 1998 року працював на підприємстві СПМК-514, яке було розташоване у м. Рівне, а роботи виконував на Сарненській дільниці по північних районах (Рокитнівський, Зарічненський, Дубровицький), які належать до територій, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи - зона гарантованого добровільного відселення.

Вказані факти ставляться під сумнів Сарненським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області через те, що з 19 січня 1988 року по 04 квітня 1988 року, з 12 квітня 1988 року по 24 червня 1989 року, з 23 квітня 1990 року по 01 грудня 1994 року прослідковується робота на території, яка не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, через що у позивача не вистачає періоду проживання чи роботи на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на зниження пенсійного віку.

Із урахуванням зазначеного, зменшивши позовні вимоги, позивач просив встановити, що з 26 квітня 1986 року по 09 вересня 1991 року він постійно проживав в с. Вири Сарненського району Рівненської області у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи та під час проживання працював на Сарненській дільниці підприємства СПМК-514, що виконувала роботи по північних районах (Рокитнівський, Зарічненський, Дубровицький) Рівненської області, яка належить до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання та роботи ОСОБА_1 на територіях гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи у період з 26 квітня 1986 року по 09 вересня 1991 року за виключенням періоду з 19 січня 1988 року по 04 квітня 1998 року та періоду з 12 квітня 1988 року по 24 червня 1989 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено факт його проживання у с. Вири Сарненського району Рівненської області та роботи на забруднених територіях з 26 квітня 1986 року по 09 вересня 1991 року, крім періоду з 19 січня 1988 року по 05 квітня 1988 року та з 12 квітня 1988 року по 26 квітня 1989 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області відхилено, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що факт проживання позивача у с. Вири Сарненського району Рівненської області та роботи на забрудненій території протягом часу: з 26 квітня 1986 року по 09 вересня 1991 року, крім періоду з 19 січня 1988 року по 05 квітня 1988 року та з 12 квітня 1988 року по 26 квітня 1989 року, доведено належними та допустимими доказами та правомірно встановлено місцевим судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2017 року Сарненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано об`єктивні обставини справи, неповно з`ясовано обставини справи, які впливають на правильне вирішення спору по суті. Накази про відрядження або про роботу вахтовим методом із зазначенням населених пунктів та особові рахунки щодо нарахування доплати до заробітної плати за роботу у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 1990 року по 1998 рік у матеріалах справи відсутні, а тому неможливо встановити, в якому місці позивач перебував у цей період.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 572/1173/17 розподілено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про встановлення факту роботи та проживання на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, і зобов`язання Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку призначено до судового розгляду.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Вири Сарненського району Рівненської області, де і зареєстровано його місце проживання з 25 серпня 1999 року.

Згідно копії трудової книжки позивача з 22 грудня 1982 року по 09 червня 1987 року він працював у Вирівському карєрі; з 19 січня 1988 року по 05 квітня 1988 року - працював у колгоспі «Паризької комуни»; з 12 квітня 1988 року по 26 квітня 1989 року - працював в колгоспі імені Калиніна Дубровенського району; з 14 липня 1989 року по 31 жовтня 1989 року працював у Сарненському ДСУ-14; з 04 грудня 1989 року по 17 квітня 1990 року працював у Вирівському кар`єрі; з 23 квітня 1990 року по 01 листопада 1991 року працював в СПМК 514 (а. с. 17-19).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами частин першої та другої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років.

Згідно з пункту 3 частини першої статті 14 вказаного Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються певні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

ОСОБА_1 є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 31 січня 1994 року Рівненською облдержадміністрацією (а. с. 29).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги положеннями статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно із частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Посилаючись на вказані вище правові норми, заявник просив встановити, що з 26 квітня 1986 року по 09 вересня 1991 року він постійно проживав в с. Вири Сарненського району Рівненської області в зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи та під час проживання працював на Сарненській дільниці підприємства СПМК-514, з виконанням робіт по північних районах (Рокитнівський, Зарічненський, Дубровицький) Рівненської області, у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з метою вирішення питання про призначення пенсії, вказуючи на неправомірні дії Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 15 Закону підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Спір між ОСОБА_1 та Сарненським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області виник з приводу призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, передбачених статтею 55 Закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції закону, яка була чинною на момент подання позовної заяви та розгляду справи судом першої інстанції) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З аналізу вказаних вище норм права слід дійти висновку про те, що спір між ОСОБА_1 та Сарненським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», правомірності дій, бездіяльності органу Пенсійного фонду України підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 162/760/17 (провадження № 14-550цс18).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням норм процесуального права, а саме статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна норма містилася й у статті 205 ЦПК України, 2004 року, який був чинним на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Із урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2017 року підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно з положеннями частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд його позовних вимог до Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області з приводу призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись статтями 255, 402, 409, 414, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити частково.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про встановлення факту роботи та проживання на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, і зобов`язання Сарненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович