Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.07.2019 року у справі №295/1099/17

Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 295/1099/17

провадження № 61-31557св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Житомирський міський центр зайнятості,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира у складі судді Чішман Л. М. від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів:

Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю., від 05 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року Житомирський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у Житомирському міському центрі зайнятості, як безробітна з 09 грудня 2008 року до 07 червня 2009 року та з 14 грудня 2011 року до 04 березня 2013 року та отримала допомогу по безробіттю за цей період на загальну суму 17 981,40 гривень. За наслідками проведеної перевірки встановлено, що з 13 січня 1997 року по 18 вересня 2014 року відповідач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

Оскільки ОСОБА_1 не повідомила Житомирський міський центр зайнятості, що вона є зайнятою особою та перебувала на обліку як безробітна, посилаючись на норми Закону України «Про зайнятість населення», позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказані кошти як безпідставно отримані.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 14 червня 2017 року позов Житомирського міського центру зайнятості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирського міського центру зайнятості кошти у розмірі 17 981,40 грн, отримані як допомога з безробіття.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок умисного невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо подання Житомирському міському центру зайнятості відомостей про обставини, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, та зловживання ними, сума виплаченої останній допомоги підлягає стягненню з неї на користь позивача.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 05 вересня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просила скасувати судові рішення попередніх інстанцій та вирішити справу по суті, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач перебувала на обліку у Житомирському міському центрі зайнятості як безробітна і отримувала допомогу по безробіттю на законних підставах, оскільки не займалася підприємницькою діяльністю та не мала доходів. Суди не врахували, що запис про наявність судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09 липня 2008 року, а здійснено реєстрацію цього припинення лише 18 вересня 2014 року. Зазначене свідчить про неналежне виконання судового рішення державним реєстратором, однак виключає її зловживання правом на отримання допомоги по безробіттю, оскільки надані нею відомості про те, що вона не є фізичною особою-підприємцем станом на грудень 2008 року відповідали дійсності.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебувала на обліку у Житомирському міському центрі зайнятості, як безробітна з 09 грудня 2008 року до 07 червня 2009 року та з 14 грудня 2011 року до 04 березня 2013 року та отримала допомогу по безробіттю за цей період на загальну суму 17 981,40 грн.

Актом позивача від 19 жовтня 2016 року щодо обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що згідно із даними Єдиного державного реєстру ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 13 січня 1997 року по 18 вересня 2014 року та належала до зайнятого населення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року, яка набрала законної сили, задоволено позов Державної податкової інспекції у м. Житомирі про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

09 липня 2008 року до Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 23050170000019698 про наявність вказаного рішення суду (а. с.14).

18 вересня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відомості про припинення підприємницької діяльності відповідача (а. с. 14 зворот).

24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримала лист Житомирського міського центру зайнятості з вимогою повернути безпідставно сплачені їй кошти.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Згідно із частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застраховані особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України, прийнятої у справі №6-91цс14 від 02 липня 2014 року.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не встановили рахункової помилки позивача та недобросовісності зі сторони відповідача.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначала про відсутність з її боку недобросовісності щодо отримання допомоги по безробіттю, оскільки судовим рішенням від 07 липня 2008 року було припинено її підприємницьку діяльність, а несвоєчасне виконання посадовими особами органів державної влади щодо внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не може свідчить про умисне невиконання нею обов`язків та зловживання ними для безпідставного отримання допомоги по безробіттю.

Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року, яка набрала законної сили 18 липня 2008 року, підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено.

Відповідно до частин першої, третьої статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції, чинній станом на момент прийняття постанови господарського суду) суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Та обставина, що державний реєстратор несвоєчасно вніс відповідний запис у державний реєстр не вказує на умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків та зловживання ними для безпідставного отримання допомоги по безробіттю.

Аналогічний по суті висновок зроблений і у постановах Верховного Суду

від 13 червня 2018 року у справі № 458/828/16-ц та від 01 серпня 2018 року у справі № 383/668/16-ц.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 на час звернення із заявою до позивача про надання статусу безробітної здійснювала господарську діяльність та отримувала прибутки від такої діяльності. Підприємницька діяльність відповідача припинена постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року, яка набрала законної сили 18 липня 2008 року.

Проте відомості про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що не пов`язане з її банкрутством, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

лише 18 вересня 2014 року, а тому несвоєчасне внесення відповідного запису у державний реєстр не вказує на умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків та зловживання ними для безпідставного отримання допомоги по безробіттю.

Таким чином, позивачем не доведено умислу у діях відповідача, зловживання своїми обов`язками чи свідомого надання неправдивих відомостей при поданні у грудні 2008 року до Житомирського міського центру зайнятості заяви про надання статусу безробітної.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат

За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті

416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, то сплачений нею судовий збір у розмірі

1 760 грн за подання апеляційної скарги та 1 920 грн - за подання касаційної скарги слід стягнути з Житомирського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 05 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Житомирського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Стягнути з Житомирського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 3 680 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович