Історія справи

Постанова

Іменем України

31 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2-5000/07

провадження № 61-1643ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Адміністрація Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Мішановим Сергієм Валерійовичем, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності.

Зазначала, що згідно рішення Миколаївської міської ради від 06 жовтня

2006 року за № 1974 «Про надання дозволу на переведення житлових приміщень у нежитлові з їх реконструкцією для розташування об`єктів торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування, офісів» їй було дозволено переведення квартир АДРЕСА_1 , які належать їй на праві власності, у нежитлове приміщення та дозволено виконання проектних та ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень. З метою зайняття підприємницькою діяльністю нею переобладнані під кафе-закусочну вказані квартири загальною площею 280,8 кв. м. та основною площею

202,1 кв. м., при цьому вона має усі необхідні дозвільні документи для роботи кафе-закусочної і нею виконані повністю ремонтно-будівельні роботи по реконструкції та переобладнанню квартир у нежитлове приміщення, виготовлено технічний паспорт на вказане приміщення з цільовим призначенням - кафе-закусочна. Однак, в адміністрації Центрального району їй відмовляють в оформленні правових документів на нього мотивуючи тим, що вона самовільно без попередньо розробленого проекту виконала ремонтно-будівельні роботи по переобладнанню квартир у нежитлове приміщення. На підставі викладеного, позивачка просила суд визнати за нею право власності на зазначене самовільно реконструйоване кафе-закусочну.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на реконструйоване самочинно нежитлове приміщення кафе-закусочної на АДРЕСА_1 , основною площею 202,1 кв. м, загальною площею 280,8 кв. м.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Апанасенко В. В., який не брав участі у розгляді справи, звернувся до суду

з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на те, що даним рішенням порушені його прав як сусіда, що живе поруч з кафе

в квартирі № 16 .

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2007 року закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не був на час здійснення реконструкції квартир № 14 та № 15 та на час ухвалення рішення власником квартири № 16 , тому запитувати його згоди на переобладнання квартир діюче законодавство не вимагало. Тобто, питання про його права та обов`язки цим рішенням не вирішувалося, тому він не мав права на його оскарження, а отже апеляційне провадження у цій справі підлягає закриттю. Крім того, будь-яких доказів про те, що у зв`язку з ухваленням рішення, яке

є предметом перегляду у даній справі, були порушені його права як сусіда,

а саме про те, що шум в кафе-закусочній від використання звуковідтворювальної апаратури та інших джерел побутового шуму порушує санітарні норми, що в квартирі № 16 , де зареєстрований ОСОБА_2 , постійно відчуваються запахи їжі, задимлення, що переплануванням значною мірою здійснено затінення квартири № 16 , ОСОБА_2 надано не було.

Аргументи учасників справ

У січні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд послався на недоведеність заявлених у апеляційній скарзі обставин, однак у цьому разі суд повинен був відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а не закривати провадження по справі. Крім того апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

01 жовтня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві

Краснощокову Є. В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 не є та не був власником квартириАДРЕСА_6 , тобто законодавство не вимагало його згоди на переобладнання квартир АДРЕСА_1 згідно рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 06 жовтня 2006 року № 1974 про переведення цих житлових приміщень в нежитлові та яким дозволено ОСОБА_1 виконання проектних і ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень для розміщення кафе-закусочної.

До переобладнання квартир № 14 та № 15 в кафе-закусочку ОСОБА_2 , який є сином позивача, проживав саме в цих квартирах, а його дружина станом на грудень 2006 року, коли надавалася згода на початок роботи кафе-закусочної, була директором цього кафе. Тобто, з 2006 року ОСОБА_2 знав про початок роботи кафе-закусочної.

Встановивши, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 , апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Хоча апеляційний суд при закриті апеляційного провадження й неправильно послався на недоведеність заявлених у апеляційній скарзі обставин, проте це не вплинуло на прийняття правильного по суті судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм процесуального права. У зв`язку

з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат