Історія справи

Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 639/7629/17

провадження № 61-44224св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - комунальне підприємство «Жилкомсервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня 2018 року у складі судді: Труханович В. В., та постанову апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року у складі суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Сащенка І. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс») про визнання та списання суми безнадійної заборгованості за послуги з утримання житла.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач проживає в АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з утримання житла шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1. 31 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявою про призначення субсидії. 05 вересня 2017 року йому було повідомлено про неможливість призначення субсидії у зв'язку з заборгованістю за послуги з утримання житла в розмірі 3 293,26 грн. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2015 року скасовано наказ, виданий 15 серпня 2014 року за заявою КП «Жилкомсервіс» про стягнення з нього на користь відповідача заборгованості за вказані послуги за період з 01 квітня 2007 року по 31 травня 2014 року у розмірі 3 355,42 грн. Позивач вказував, що заборгованість є безнадійною та по ній сплинула позовна давність.

Позивач просив зобов'язати КП «Жилкомсервіс» списати безнадійну дебіторську заборгованість за послуги з утримання житла у розмірі 3 293,26 грн з особового рахунку № НОМЕР_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем всупереч покладених на нього обов'язків не сплачується заборгованість за спожиті послуги з утримання житла.Закінчення позовної давності не тягне за собою списання заборгованості.

Аргументи учасників справи

У вересні 2018 ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, щосписання безнадійної дебіторської заборгованості це є обов'язок підприємства, а не його право. Саме співробітники КП «Жилкомсервіс», а не хто інший, повинні списувати з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат безнадійну дебіторську заборгованість. Окрім цього, позивачу не було надано у суді першої інстанції копії відзиву відповідача на позов. Якість послуг КП «Жилкомсервіс» не відповідає договірним вимогам, на що було багато скарг від мешканців будинку і є копії письмових скарг, тому він має право не заключати договір з неякісними виконавцями послуг.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є споживачем послуг з утримання житла на підставі відкритого абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

31 серпня 2017 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради із заявою про призначення субсидії. 05 вересня 2017 року листом його було повідомлено про неможливість призначення субсидії у зв'язку з тим, що станом на 01 травня 2017 року існує, зокрема, прострочена понад два місяці заборгованість за послуги з утримання житла в розмірі 3 293,26 грн.

22 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до КП «Жилкомсервіс» з заявою про списання заборгованості. Листом від 05 січня 2018 року КП «Жилкомсервіс» повідомило, що відсутні підстави для списання заборгованості по особовому рахунку позивача

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов'язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.

У частині першій статті 267 ЦК України закріплено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Тлумачення частини першої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що оскільки сплив позовної давності не призводить до припинення суб'єктивного права або інтересу, не припиняється і кореспондуючий обов'язок особи.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Аналіз глави 50 ЦК України «Припинення зобов'язання» дозволяє стверджувати, що сплив позовної давності не передбачено як підставу припинення зобов'язання.

За таких обставин суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель