Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.05.2018 року у справі №347/1645/16ц

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 347/1645/16-ц

провадження № 61-23298св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року у складі судді Крилюк М. І. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Горейко М. Д., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у період із 02 липня 2007 року по 18 серпня 2016 року вона із відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання ними придбано два автомобілі: у 2007 році автомобіль "Opel Kadet", реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 40 000,00 грн, та у 2014 році - автомобіль "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 8 000,00 дол. США. 04 серпня 2016 року ОСОБА_2 без її згоди, формально, відчужив автомобіль "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_2, своєму товаришу ОСОБА_6, проте надалі продовжує користуватися ним.

Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила стягнути з відповідача на її користь 1/2 вартості автомобіля "Opel Kadet", реєстраційний номер НОМЕР_1, у сумі 20 000,00 грн та 1/2 вартості автомобіля "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_2, у розмірі згідно з висновком автотоварознавчої експертизи.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 його частини, виділ її в натурі та стягнення коштів.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначав, що він та його мати, ОСОБА_7, проживали у власному житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належав йому та його матері у рівних частинах. Після укладення шлюбу із ОСОБА_1 він перейшов проживати у її житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, а після продажу житлового будинку зі згоди ОСОБА_1 до них перейшла проживати і його мати. Вказаний житловий будинок належав ОСОБА_1 на праві власності до укладення шлюбу, проте остання вказаний житловий будинок не будувала, а отримала його у власність на підставі договору довічного утримання від 16 квітня 2003 року від своєї колишньої свекрухи - ОСОБА_8.

У 2011 році належний йому та його матері у рівних частинах будинок відчужено за 20 000,00 дол. США. Виручені кошти за згодою ОСОБА_1 використано на проведення капітального ремонту житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2,та будівництво літньої кухні, у зв'язку із чим вартість домоволодіння за час перебування у шлюбі істотно збільшилася.

Крім того, 04 серпня 2016 року продано автомобіль "FiatDoblo", реєстраційний номер НОМЕР_2,за 4 000,00 дол. США, які отримала ОСОБА_1

Посилаючись на положення статей 63, 69, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України) ОСОБА_2 просив визнати житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ним право власності на 1/2 частини цього нерухомого майна та виділити його в натурі, стягнути із ОСОБА_1 половину вартості автомобіля "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_2, у розмірі 2 000,00 дол. США, що згідно з курсом Національного банку України становить 52
786,80 грн.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: автомобіль "Fiat Doblo", 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_7, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіль "Opel Kadet", 1989 року випуску, шасі № НОМЕР_8, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 126 727,30
грн у рахунок компенсації вартості спільного майна подружжя, що складає: 101
980,30 грн вартості 1/2 частини автомобіля "Fiat Doblo" та 24 747,00 грн вартості 1/2 частини автомобіля "Opel Kadet". У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_9, суд першої інстанції виходив із того, що за час перебування у шлюбі сторонами придбано транспортні засоби: автомобіль "OpelKadet", реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_2, тому вони є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. За ОСОБА_2 необхідно визнати право власності на вказані автомобілі, стягнувши із нього на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 126 727,30 грн відповідно до висновків судових авто-технічних оціночних експертиз.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів істотного збільшення вартості спірного домоволодіння за період шлюбу.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 автомобіль "Opel Kadet", 1989 року випуску, номер кузова № НОМЕР_6, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1, середньою ринковою вартістю 39 439,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 91 799,00 грн, що становить 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя, а також 6 374,50 грн понесених судових витрат, а всього 98
173,50 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час проведення експертиз судовим експертом не дотримано вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, тому ухвалою апеляційного суду призначено комплексну судову експертизу. Автомобіль "FiatDoblo", реєстраційний номер НОМЕР_2, є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач відчужив його іншій особі без згоди позивача, а тому його вартість враховується при поділі. Відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що спірний будинок, який є власністю позивача, за час шлюбу істотно збільшився у своїй вартості внаслідок його особистих коштів чи спільних затрат подружжя.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У березні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову та задовольнити його зустрічний позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно визнав за ним право власності на автомобіль "Opel Kadet", реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки він проданий сторонами за взаємною згодою, про що складений протокол про продаж автомобіля. Позивачем не ставилося питання про визнання недійним правочину, на підставі якого ОСОБА_6 став власником автомобіля "FiatDoblo", реєстраційний номер НОМЕР_2. За період шлюбу та за рахунок особистих коштів відповідача, спільних коштів подружжя відбулося істотне збільшення вартості житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_2, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09 лютого 2018 року № 93.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, сторони із 12 липня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2016 року шлюб між ними розірвано.

За час перебування сторін в шлюбі, а саме у 2014 році вони придбали автомобіль "FiatDoblo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за який сплачено кошти у розмірі 8 000,00 дол. США. Також за час їхнього спільного проживання у шлюбі сторонами у листопаді 2007 року придбано автомобіль "Opel Kadet", реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 40 000,00 грн.

Відповідно до довідки регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області, територіального сервісного центру № 2643, від 23 березня 2016 року № 568, а також від 16 серпня 2016 року № 1642 за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби: автомобіль "OpelKadet", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 02 листопада 2007 року, та "Fiat Doblo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, дата реєстрації 11 вересня 2014 року, який 04 серпня 2016 року перереєстрований на нового власника? ОСОБА_6 а продаж автомобіля "Fiat Doblo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, свою згоду ОСОБА_1 не надавала

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 26 грудня 2017 року № 400/2, складеного експертом Спільного підприємства "Західно-Український Експертно-Консультативний Центр" Злотарем Ю. Ю., середня ринкова вартість автомобіля автомобіль "Fiat Doblo", 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_7, колір чорний, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на 04 серпня 2016 року складає 144 159,00 грн. Середня ринкова вартість автомобіля "Opel Kadet", 1989 року випуску, шасі № НОМЕР_8, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на день проведення експертизи складає 39 439,00 грн.

06 квітня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 укладений договір довічного утримання, згідно з умовами якого остання передала у власність позивача житловий будинок, загальною площею 100,2 кв. м, житловою - 46,2 кв. м, із господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 14 травня 2017 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2424 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

З акта обстеження Смоднянською сільською радою проведеної реконструкції підсобного приміщення домоволодіння від 03 жовтня 2016 року вбачається, що у 2006 році в господарстві ОСОБА_1 проведено реконструкцію літньої кухні та навісів.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині 1 статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина 1 , 2 статті 71 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69, 70, 71, 72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина 4 статті 65 СК України).

Частина 4 статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За системним тлумаченням частин 4 та 5 статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов'язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до частини 1 статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що статей 57 та 62 СК України визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як статей 57 та 62 СК України встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.

Визначаючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, яке є особистою приватною власністю одного із подружжя, у придбанні (набутті) майна. Якщо в придбанні (будівництва) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина 3 статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року в справі № 6-1447цс17.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Виділяючи у власність відповідача автомобіль "Opel Kadet", реєстраційний номер НОМЕР_1, та присуджуючи позивачу грошову компенсацію замість її частки на вказаний автомобіль, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що вказане майно набуте сторонами у шлюбі за спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, частки сторін є рівними, позивач надала згоду на присудження їй грошової компенсації замість її частки.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що "Fiat Doblo", реєстраційний номер НОМЕР_2, набутий сторонами за час шлюбу, проте відповідач відчужив його іншій особі без згоди позивача, дійшов правильного висновку, що вказаний автомобіль є спільною власністю подружжя та його вартість враховується при поділі.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не ставилося питання про визнання недійним правочину, на підставі якого ОСОБА_6 став власником автомобіля "FiatDoblo", реєстраційний номер НОМЕР_2, не мають значення для розгляду цієї справи, оскільки при розгляді спорів про поділ цінного спільного майна необхідно виходити із права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля, вона має право на відповідну компенсацію вартості майна, відчуженого без її згоди та не в інтересах сім'ї.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суди на основі належним чином досліджених доказів дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання спірного будинку спільною сумісною власністю, оскільки ОСОБА_2 не надав належних і допустимих доказів того, що спірний будинок, який є власністю його колишньої дружини, за час шлюбу істотно збільшився у своїй вартості внаслідок його трудових або грошових затрат чи спільних затрат подружжя.

Оскільки ОСОБА_2 пред'явлений зустрічний позов про визнання права спільної сумісної власності на майно, яке належало другому з подружжя на праві особистої приватної власності, то він мав довести, що за час шлюбу цінність цього майна (спірної будинку) істотно збільшилася внаслідок його трудових або грошових затрат чи обох із подружжя, що є його процесуальним обов'язком.

Верховний Суд не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 09 лютого 2018 року № 93, згідно з яким ринкова вартість спірного житлового будинку із урахуванням проведених будівельних робіт збільшилася на 171 520,00 грн, оскільки зазначений висновок досліджений апеляційним судом і визнаний неналежним доказом у справі, тоді як суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України не має права переоцінювати докази.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак Ю. І. Гулейков Г. І. Усик