Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року

м. Київ

справа № 357/683/17

провадження № 61-29415св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Ярмоли О. Я., та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ.

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він та відповідач мають двох спільних дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням апеляційного суду Київської області від 1 лютого 2011 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2 березня 2010 року до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 1 квітня 2014 року та ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2014 року визначено місце проживання сина ОСОБА_4 з батьком та з 7 червня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач аліменти на сина ОСОБА_4 , який проживає з позивачем, не сплачує, внаслідок чого у неї виникла заборгованість. Позивач звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки за прострочення сплати аліментів.

Після ухвалення судом рішення про стягнення з позивача аліментів істотно змінилися обставини, він одружився вдруге та у вересні 2016 року у нього народився син ОСОБА_6 .

На підставі викладеного просив суд зменшити розмір аліментів з 1/6 частини на 1/9 частину всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано беззаперечних доказів істотної зміни чи погіршення матеріального стану позивача, навпаки, судом встановлено, що дохід позивача збільшився з часу виникнення аліментних зобов`язань. На малолітнього сина ОСОБА_6 сім'я отримує допомогу до досягнення дитиною трьохрічного віку та допомогу при народжені дитини. Позивачем не надано доказів, що менший син позивача не отримує належне матеріальне забезпечення внаслідок сплати позивачем аліментів на його старшу дочку у розмірі 1/6 частини його доходів щомісячно.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на його законність та обґрунтованість.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник зазначає, що після ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів у нього змінився сімейний стан (він зареєстрував шлюб та у нього народився син); його дружина не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку (до 29 вересня 2016 року), тобто у нього з`явився обов`язок утримувати дружину та малолітню дитину; у нього погіршився матеріальний стан, оскільки відповідач не взагалі не сплачує аліменти на сина ОСОБА_4 ; натомість сімейний та майновий стан відповідача не змінювався. Проте суди не врахували вказані обставини та дійшли необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 2016 року їй виповнилося 14 років і на підставі частини першої статті 18 СК України вона має право на безпосереднє звернення до суду за захистом своїх прав, подала заперечення на касаційну скаргу, у якому просить оскаржувані рішення залишити без змін, посилаючись на те, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_10 також у листопаді 2017 року подали заперечення на касаційну скаргу, у яких просять рішення судів попередніх інстанції залишити без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що позивач та відповідач з 2001 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2012 року. У них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням апеляційного суду Київської області від 1 лютого 2011 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2 березня 2010 року до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 1 квітня 2014 року та ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2014 року визначено місце проживання сина ОСОБА_4 з батьком та з 7 червня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 2 000 грн.

ОСОБА_2 має сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого виховує сама, відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Позивач 11 липня 2014 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народився син ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 працює у військовій прокуратурі Центрального регіону України та його дохід з листопада 2016 року по березень 2017 року становить 73 096,63 грн, з яких утримано аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 9 826,74 грн.

ОСОБА_2 не працевлаштована, проживає з двома дітьми, отримує соціальну допомогу на меншого сина.

Судами встановлено, що позивач та відповідач з 2001 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2012 року. У них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням апеляційного суду Київської області від 1 лютого 2011 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2 березня 2010 року до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 1 квітня 2014 року та ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2014 року визначено місце проживання сина ОСОБА_4 з батьком та з 7 червня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 2 000 грн.

ОСОБА_2 має сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого виховує сама, відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Позивач 11 липня 2014 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народився син ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 працює у військовій прокуратурі Центрального регіону України та його дохід з листопада 2016 року по березень 2017 року становить 73 096,63 грн, з яких утримано аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 9 826,74 грн.

ОСОБА_2 не працевлаштована, проживає з двома дітьми, отримує соціальну допомогу на меншого сина.

Позиція Верховного Суду; мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно зі статтею 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 192 СК Українирозмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, судом не встановлено.

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку наданим сторонами доказам, дійшли висновку про недоведеність погіршення матеріального стану позивача, а також недоведеність того, що зміна сімейного стану позивача унеможливлює сплату аліментів у визначеному судом розмірі або впливає на права найменшої дитини позивача на належне утримання.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, тоді як під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Щодо судових витрат

Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов