Історія справи
Постанова КЦС ВП від 29.10.2025 року у справі №201/689/22
Постанова
Іменем України
29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 201/689/22
провадження № 61-5309св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Ідея Банк»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк», яка підписана представником Ємельяновим Володимиром Романовичем, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в складі судді: Антонюк О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в складі колегії: Агєєва О. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Ідея Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що між позивачем та банком укладено 39 однотипних банківських вкладних договорів типу «Дохідний». В останній редакції своєї уточненої позовної заяви від 01 листопада 2023 року ОСОБА_1 просив суд про розірвання депозитних договорів, стягнення коштів та пені за його 39 однотипними банківськими вкладними договорами типу «Дохідний» на рахунки за якими він перераховував на підставі меморіальних ордерів належні йому грошові кошти з його основного поточного рахунку НОМЕР_1 на який він вносив грошові кошти через касу банку. Загальна сума внесених ОСОБА_1 грошових коштів за його 39 вкладними договорами складає 19 500 000 грн та усі його вкладні договори передбачають автоматичну пролонгацію строку їх дії, про що зазначено у п. 1.4 кожного з його договорів.
Позивач в уточненій позовній заяві зазначав, що він втратив усі свої заощадження за останні 10 років в результаті шахрайських дій керівника АТ «Ідея Банк» Дніпровського відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3 . Цьому сприяло недбале ставлення до виконання своїх професійних обов`язків усього керівництва АТ «Ідея Банк», адже з`ясувалося, що ОСОБА_3 у змові з іншими співробітниками АТ «Ідея Банк» протягом останнього року систематично незаконно знімав кошти вкладників цього банку та не проводив офіційну реєстрацію більшості банківських договорів та реєстрацію коштів, які вносилися вкладниками у касу банку.
Позивач посилався та те, що члени його сім`ї ще у 2014 році отримували гарантійні сертифікати ПАТ «Ідея Банк» про присвоєння їм, як постійним клієнтам банку, статусу «Надійного Партнера ПАТ «Ідея Банк», тому вони повністю довіряли працівникам зазначеному банку. Тим більше довіряли керівнику відділення АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3 , з яким вони укладали усі договори банківських вкладів. Як постійним клієнтам банку, які вносили досить великі грошові суми, керівник відділення зазначеного банку ОСОБА_3 пропонував індивідуальні підвищені процентні ставки на умовах, що не є поточними ринковими у контексті статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» або за наявності інших фінансових привілеїв від Банку, що відповідало умовам та правилам надання банківських послуг, розміщених на офіційному веб-сайті відповідача www.ideabank.ua.
15 вересня 2021 року за заявою керівництва АТ «Ідея Банк» відносно керівника Дніпровського відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3 було порушено кримінальне провадження № 12021041030001049 за фактом шахрайського заволодіння ним грошима вкладників вищезазначеного банку. Позивач зазначав, що 02 вересня 2021 року він звернувся до відповідача з заявою про повернення йому грошових коштів за усіма банківськими договорами, які є предметом його позову. Але відповідач не прийняв до уваги його заяву, адже не визнавав факт укладення позивачем більшості його вкладних договорів та внесення ним відповідних коштів. Виключення складають вкладні договори ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року - укладення яких та внесення ОСОБА_4 відповідних коштів визнається АТ «Ідея Банк». У той же час вклади за договорами від 13 жовтня 2020 року АТ «Ідея Банк» теж повертати не збирається та обґрунтовує це тим, що ОСОБА_1 нібито достроково розірвав усі договори від 13 жовтня 2020 року та вже нібито отримав відповідні кошти разом процентами. Позивач зазначав, що його підписи на відповідних заявах підробили, адже жодних коштів за договорами від 13 жовтня 2020 року та за іншими його договорами, які є предметом його позову, він не отримував. Тому позивач вважає, що з 05 вересня 2021 року, через два банківські дні після його звернення з вимогою виплатити його вклади, почалося порушення відповідачем його прав споживача банківських послуг та порушення грошового зобов`язання відповідачем.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
розірвати депозитні договори, укладені з АТ «Ідея Банк»;
стягнути з АТ «Ідея Банк» суми депозитів;
стягнути з АТ «Ідея Банк» проценти за весь час дії договорів з врахуванням положень про їх автоматичну пролонгацію (з дня укладення договорів до дня ухвалення рішення суду у цій справі про розірвання відповідних договорів);
стягнути з АТ «Ідея Банк» пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 05 вересня 2022 року, зменшивши її до розміру самих вкладів 500 000 грн;
стягнути з АТ «Ідея Банк» 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по день ухвалення судом рішення про розірвання депозитних договорів;
стягнути з АТ «Ідея Банк» інфляційні втрати за період 05 вересня 2021 року по день ухвалення судом рішення про розірвання депозитних договорів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року:
позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково;
стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 :
за договором D-0401/581345 від 26 березня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 81 882,74 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 26 березня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/481344 від 26 березня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 81 882,74 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 26 березня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/455168 від 28 грудня 2020 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 101 039,72 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 28 грудня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/455170 від 28 грудня 2020 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 101 039,72 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 28 грудня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/455167 від 28 грудня 2020 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 101 039,72 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 28 грудня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
- за договором D-0401/455171 від 28 грудня 2020 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 101 039,72 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 28 грудня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/174160 від 13 жовтня 2020 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 94 768,49 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року 108 036,08 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/174147 від 13 жовтня 2020 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 94 768,49 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року 108 036,08 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/174161 від 13 жовтня 2020 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 94 768,49 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року 108 036,08 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/174157 від 13 жовтня 2020 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 94 768,49 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року 108 036,08 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/174158 від 13 жовтня 2020 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 94 768,49 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року 108 036,08 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/174159 від 13 жовтня 2020 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 94 768,49 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року 108 036,08 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/457041 від 22 січня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 105 397,26 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/457042 від 22 січня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 105 397,26 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/457044 від 22 січня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 105 397,26 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/457045 від 22 січня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 105 397,26 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/581131 від 19 березня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 106 710,95 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/581132 від 19 березня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 106 710,95 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/581134 від 19 березня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 106 710,95 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/581135 від 19 березня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 106 710,95 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/580943 від 09 березня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 104 467,12 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/580942 від 09 березня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 104 467,12 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/580944 від 09 березня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 104 467,12 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/455877 від 05 січня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 102 710,95 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/581493 від 02 квітня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 108 258,90 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/581494 від 02 квітня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 108 258,90 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/456061 від 16 січня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 105 397,26 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/456060 від 16 січня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 105 397,26 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/582147 від 16 квітня 2021 року стягнути вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 111 253, 42 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/583138 від 20 травня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 111 491,78 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/583139 від 20 травня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 111 491,78 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/583141 від 20 травня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 111 491,78 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/583142 від 20 травня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 111 491,78 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/583143 від 20 травня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 111 491,78 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/583144 від 20 травня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 111 491,78 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/583145 від 20 травня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 111 491,78 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
за договором D-0401/583146 від 20 травня 2021 року вклад 500 000 грн; проценти за 1 рік дії зазначеного договору з врахуванням положень про його автоматичну пролонгацію у розмірі 111 491,78 грн; пеню (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності 1 рік за період 05 вересня 2021 року по 22 січня 2022 року 250 000 грн; 3 % річних (частина друга статті 625 ЦК України) за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 36 452,05 грн та інфляційні втрати (частина друга статті 625 ЦК України) за період 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року у розмірі 188 780,46 грн;
стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судових експертиз у розмірі 24 853,92 грн та витрати на оплату правничої допомоги адвоката Бардаченко В. В. у фіксованому розмірі 388 996,34 грн;
в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено;
стягнуто з АТ «ІДЕЯ БАНК» на користь Держави судовий збір у розмірі 7 790,77 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
у матеріалах справи міститься заява позивача від 02 вересня 2021 року (т. 2 а. с. 64) до АТ «Ідея Банк» про повернення йому грошових коштів за його банківськими договорами, які є предметом цієї справи. Зазначена заява ОСОБА_1 не була виконана банком. Замість повернення відповідних коштів ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року АТ «Ідея Банк» надав представнику позивача ОСОБА_2 відповідь наступного змісту (т. 1 а. с. 65): « «АТ Ідея Банк» (далі - Банк) у відповідь на Ваше звернення від 02 вересня 2021 року повідомляє, що за результатами поведеної перевірки відповідальними підрозділами Банку не встановлено факту наявних перед Вами зобов`язань в рамках означеному у Вашому зверненні сум та договорів»;
відповідно до положень пункту 8.16 «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» (ДКБО): «договір банківського вкладу діє до моменту повного виконання Сторонами зобов`язань за ним». 28 листопада 2022 року Верховний Суд у постанові по цивільній справі № 202/5076/19 в якій вкладник двічі (08 жовтня 2014 року та 15 липня 2019 року) звертався з заявою про розірвання депозитних договорів, укладення яких не визнає банк, зазначив наступне: «за відсутності достатніх підстав вважати, що депозитні договори розірвані за заявою позивача із 10 жовтня 2014 року, а вклади повернуті клієнту, що може підтверджувати припинення відповідних зобов`язань у зв`язку з їх виконанням, суди дійшли правильного висновку про стягнення саме з відповідача сум депозитів та відсотків…». Отже, на звернення позивача до відповідача повернути і виплатити вказані кошти фактично отримана відмова. Позивач вважає вказане неправомірним та порушуючим його права, в добровільному порядку питання не вирішене, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду. Тому суд погодився з доводами позивача, що внаслідок його звернення від 02 вересня 2021 року до відповідача з вимогою повернути його банківські вклади - зазначені 39 вкладних договорів ОСОБА_1 не були розірвані, адже відповідач заперечував сам факт їх існування та продовжував користуватися грошовими коштами ОСОБА_1 . Така позиція суду узгоджується і з положеннями умов самих вкладних договорів ОСОБА_1 та положеннями пункту 8.16 «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» АТ «Ідея Банк» (ДКБО). Відповідно до положень пункту 1.4 усіх однотипних 39-ти банківських договорів ОСОБА_1 «Сторони досягнули згоди, що після закінчення строку, вказаного в пункті 1.1., подальший строк вкладу встановлюється рівним строку вказаному в пункті 1.1 та протягом його дії застосовуються процентні ставки по вкладу, які діють у Банку для вкладів такого ж строку та виду (далі - Актуальні ставки). Продовження строку вкладу на умовах даного пункту Договору застосовується після закінчення кожного чергового строку, рівного вказаному в пункті 1.1 до трьох разів під ряд та здійснюється без укладення додаткових угод до Договору. Кожне продовження строку вкладу відбувається з застосуванням Актуальних ставок». Тому кожен із 39 зазначених договорів ОСОБА_1 припинив свою дію відповідно до умов самих цих договорів - через 1 рік з дня їх укладення (3 місяці первісний строк дії усіх договорів та 9 місяців дії договорів з врахуванням положень усіх договорів про їх автоматичну пролонгацію на 3 місяці до 3-х разів). Тому вимоги позивача про розірвання усіх його банківських договорів не підлягають задоволенню саме з тих підстав, що станом на час розгляду цієї справи у суді сплив максимальний строк дії кожного з 39 банківських договорів ОСОБА_1 , який з врахування автоматичних пролонгацій складав 12 місяців по кожному однотипному договору. Відповідно й проценти за усіма вкладними договорами ОСОБА_1 можуть бути стягнуті судом тільки за 12 місяців дії кожного договору;
у відзиві на позов та у судовому засіданні представник АТ «Ідея Банк» визнав факт укладення у один день 13 жовтня 2020 року з ОСОБА_1 6-ти вкладних договорів: D-0401/174147; D-0401/174157; D-0401/174158; D-0401/174159; D-0401/174160, D-0401/174161. Також АТ «Ідея Банк» визнав факт внесення ОСОБА_1 по кожному з зазначених 6-ти договорів вкладів у розмірі 500 000 грн. на загальну суму 3 000 000 грн (500 000*6=3 000 000 грн.) На підтвердження цього відповідачем суду було надано копії власних банківських примірників зазначених договорів (т. 2 а. с. 183-197) та відповідні банківські виписки по цим 6 договорам. У той же час представники відповідача наполягали на тому, що ОСОБА_1 вже були виплачені його вклади разом з відповідними процентами за усіма його вкладними договорами від 13 жовтня 2020 року: D-0401/174147 від 13 жовтня 2020 року; D-0401/174157 від 13 жовтня 2020 року; D-0401/174158 від 13 жовтня 2020 року; D-0401/174159 від 13 жовтня 2020 року; D-0401/174160 від 13 жовтня 2020 року та D-0401/174161 від 13 жовтня 2020 року, укладення яких визнає АТ «Ідея Банк». Разом з відзивом АТ «Ідея Банк» було надано суду копії заяв від імені ОСОБА_1 про закриття ним вкладних рахунків за вищезазначеними договорами, а саме: заяву від 03 грудня 2020 року про дострокове закриття вкладного рахунку за договором D-0401/174147 (т. 2 а. с. 184); заяву від 25 листопада 2020 року про дострокове закриття вкладного рахунку за договором D-0401/174157 (т. 2 а. с. 187); заяву від 25 листопада 2020 року про дострокове закриття вкладного рахунку за договором D-0401/174158 (т. 2, а. с. 190); заяву від 29 жовтня 2020 року про дострокове закриття вкладного рахунку за договором D-0401/174160 (т. 2 а. с. 193); заяву від 03 грудня 2020 року про дострокове закриття вкладного рахунку за договором D-0401/174161 (т. 2 а. с. 196). Копії заяв від імені ОСОБА_1 на видачу готівки за вказаними договорами та копій відповідних банківських квитанцій АТ «Ідея Банк» суду не надав. ОСОБА_1 у суді заявляв, що не отримував від АТ «Ідея Банк» жодних коштів за його вкладними договорами, які є предметом його позову. Також він не підписував жодних заяв про дострокове закриття вкладних рахунків та заяв на видачу готівки, що буде підтверджено шляхом проведення відповідних експертиз;
на виконання ухвали суду про забезпечення доказів Слідчим управлінням ГУ НП у Дніпропетровській області суду було надано належним чином засвідчені копії висновку почеркознавчої експертизи СЕ-19/104-23/26542-ПЧ від 20 вересня 2023 року (т. 5 а. с. 76-88) та висновку почеркознавчої експертизи СЕ-19/104-24/10281-ПЧ від 12 березня 2024 року (т. 6 а. с. 136) у кримінальному провадженні № 12021041030001049, порушеному 15 вересня 2021 року за заявою АТ «Ідея Банк» відносно керівника Дніпровського відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3 за фактом шахрайського заволодіння ним грошима вкладників банку. З висновку експертів вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у заявах від 29 жовтня 2020 року та від 03 грудня 2020 року на видачу готівки за його договорами від 13 жовтня 2020 року (які визнаються відповідачем) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Зазначеними висновками експертів спростовано доводи представника АТ «Ідея Банк», що ОСОБА_1 звертався до АТ «Ідея Банк» з заявами на видачу готівки за його договорами від 13 жовтня 2020 року (які визнаються відповідачем) та отримував у касі банку свої вклади разом з відповідними процентами. Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що АТ «Ідея Банк» не було повернуто ОСОБА_1 його вклади разом з відповідними процентами за усіма його вкладними договорами від 13 жовтня 2020 року: D-0401/174147; D-0401/174157; D-0401/174158; D-0401/174159; D-0401/174160 та D-0401/174161, укладення яких визнає АТ «Ідея Банк»;
Велика Палата Верховного Суду 08 червня 2021 року у постанові у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) зазначила наступне: «у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц та від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц зроблено висновок про те, що банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в разі пред`явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання, оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх;
ОСОБА_1 спростував заяви представників АТ «Ідея Банк», що у нього не було достатньо законних коштів для внесення ним в АТ «Ідея Банк» вкладів на загальну суму 19 500 000 грн. На підтвердження реальної наявності у ОСОБА_1 грошових коштів законного походження у сумі 31 400 870,08 грн для внесення ним відповідних вкладів на загальну суму 19 500 000 грн по усім його спірним договорам в АТ «Ідея Банк» за період з 01 вересня 2020 року по 01 вересня 2021 року, позивач надав суду копії та оригінали для огляду банківських квитанцій (заяв на видачу готівкових коштів) з різних банків України (у тому числі й квитанції ПАТ «Ідея Банк») за період з 17 грудня 2012 року по 19 березня 2021 року (т. 4 а. с. 143 - 153), а саме квитанції про виплату ОСОБА_1 коштів та процентів за його банківськими депозитами. Під час розгляду справи позивач надав суду достатньо належних та допустимих доказів походження його грошових коштів, достатніх для внесення ним вкладів за його спірними вкладними договорами, які є предметом цієї справи. У судовому засідання сам позивач та його син (третя особа) ОСОБА_2 були допитані у якості свідків та пояснили суду походження грошових коштів;
враховуючи зазначені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, а також відсутність на час розгляду цієї справи у ОСОБА_1 квитанції про внесення ним 1 000 000 грн за його двома вкладними договорами D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року на суму 500 000 грн та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року на суму 500 000 грн - суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 довів належними, допустимими та достатніми доказами внесення ним коштів за 37-ми зі 39-ти його вкладними договорами на загальну сум 18 500 000 грн (по 500 000 грн за кожним договором). Вимоги за вкладними договорами D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року на суму 500 000 грн та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року на суму 500 000 грн не підлягають задоволенню у зв`язку недоведеністю позивачем внесення за цими договорами відповідних коштів (відсутність у позивача відповідних квитанцій на час розгляду справи у суді);
ОСОБА_1 13 жовтня 2020 року було укладено з АТ «Ідея Банк» саме 6 вкладних договорів з індивідуальними підвищеними процентними ставками 15,75 % річних (зазначеними у примірниках вкладних договорів ОСОБА_1 ), а не вкладні договори зі стандартними процентними ставками 11,35 % річних (зазначеними у других примірниках цих же самих вкладних договорів АТ «Ідея Банк»), які були сфальсифіковані невстановленими співробітниками банку. Адже, судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що усі другі примірники оригіналів вкладних договорів ОСОБА_1 від 13 жовтня 2020 року знаходилися на зберіганні у відділенні банку та потім були вилучені слідчими для проведення відповідних експертиз в рамках кримінального провадження № 12021041030001049 від 15 вересня 2021 року за заявою керівництва АТ «Ідея Банк» відносно керівника Дніпровського відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3 за фактом шахрайського заволодіння ним грошима вкладників зазначеного банку. Також суд приймає до уваги розрахунок представника позивача розміру процентів, 3 % річних, інфляційних втрат та пені (т. 4 а. с. 33-44), адже він відповідає умовам вищезазначених вкладних договорів та умовам відповідних додаткових угод до них, а також позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року по справі 199/3152/20 щодо формули нарахування пені та критеріїв зменшення судом розміру пені (неустойки);
оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19). З врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року по справі 199/3152/20 наявність у шаблонах банківських вкладних договорів АТ «Ідея Банк» прізвища особи виконавця договору, яка вже звільнилася ( ОСОБА_5 ), за умови того, що усі вкладні банківські договори підписані повноважним на той час керівником Дніпровського відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3 та висновками відповідних експертиз підтверджено внесення ОСОБА_1 відповідних коштів - не може свідчити про недотримання ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» письмової форми вкладних банківських договорів. Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 довів належними та допустимими доказами факт укладення ним у письмовій формі усіх 39-ти вищезазначених вкладних (депозитних договорів) та факт внесення ним вкладів 500 000 грн по кожному з 37-ти його договорів на загальну суму 18 500 000 грн (окрім вкладних договорів: D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року вклад 500 000 грн та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року вклад 500 000 грн по яким у позивача відсутні оригінали банківських квитанцій). Виключно АТ «Ідея Банк», а не керівник його відділення ОСОБА_3 несе майнову відповідальність у випадку втрати вкладів (викрадення чи заволодіння у шахрайський спосіб);
враховуючи конкретні обставини цієї справи, зокрема: розмір банківських вкладів; розмір відповідних процентів (який є базою для нарахування пені відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року по справі 199/3152/20 та позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 січня 2022 року по цивільній справі № 761/16124/15-ц; характер порушення прав позивача - незаконне заволодіння вкладами позивача співробітниками банку на підтвердження чого 15 вересня 2021 року за заявою АТ «Ідея Банк» відносно керівника Дніпровського відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3 було порушено кримінальне провадження № 12021041030001049 за фактом шахрайського заволодіння ним грошима вкладників вищезазначеного банку; тривалість більше 3-х років порушення прав позивача, майновий стан відповідача: витяг з фінансової звітності АТ «Ідея Банк» за 2021-2022 роки, яка розміщена на офіційному сайті www.ideabank.ua. з якої вбачається, що під час війни відповідач отримав чистий прибуток у розмірі 581 000 000 грн за 2021 рік та 650 000 000 грн за 2022 рік, та позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року по справі 199/3152/20-ц та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по цивільній справі № 761/26293/16-ц щодо критеріїв зменшення розміру пені (неустойки) з метою дотримання принципу пропорційності у цивільному судочинстві суд вважає за необхідне зменшити розмір пені за кожним договором ОСОБА_1 до 50 % від розміру самих вкладів;
з врахування складності зазначеної справи та майнового стану відповідача суд вважає, що добросовісним та справедливим буде стягнення на користь позивача з АТ «Ідея Банк» витрат на оплату правничої допомоги адвоката Бардаченко В. В. зі зменшенням фіксованого розміру гонорару з 500 000 грн, визначеного у «Додатковій угоді до Договору про надання правової допомоги» від 28 лютого 2022 року до 388 996,34 грн, що складає 1 % від загального розміру задоволеним судом вимог 38 899 634,30 грн;
також з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на оплату судових експертиз у розмірі 24 853,92 грн, що підтверджується «Актом № 5940/5941-22 здачі приймання висновку експертів № 5940/5941-22 за ухвалою від 22 вересня 2022 року по справі № 201/687/22» (т. 3 а. с. 13) та наданими представником позивача квитанціями;
оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, та з врахуванням часткового задоволення позову на користь держави з АТ «Ідея Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 11 350 грн (максимальна ставка судового збору у 2021 році) х (загальний розмір задоволених судом вимог 38 899 634,30 грн/ загальний розмір позовних вимог 56 671 012,32 грн) = 7 790,77 грн.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2025 року про виправлення описки:
апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» залишено без задоволення;
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;
рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в частині стягнення грошових коштів за договорами банківських вкладів № D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року та № D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення;
стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 наступні грошові кошти:
за договором банківського вкладу №D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року: суму вкладу 500 000 грн; проценти за один рік дії зазначеного договору з урахуванням положень про його автоматичну пролонгацію в розмірі 88 772,60 грн; 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 15 жовтня 2024 року в розмірі 46 693,58 грн та інфляційні втрати за період 05 вересня 2021 року по 15 жовтня 2024 року в розмірі 233 267,01 грн;
за договором банківського вкладу № D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року: суму вкладу 500 000 грн; проценти за один рік дії зазначеного договору з урахуванням положень про його автоматичну пролонгацію в розмірі 88 772,60 грн; 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 15 жовтня 2024 року в розмірі 46 693,58 грн та інфляційні втрати за період 05 вересня 2021 року по 15 жовтня 2024 року в розмірі 233 267,01 грн;
рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в частині стягнення з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 3 % річних за порушення грошового зобов`язання та інфляційних втрат змінено, стягнуто на користь ОСОБА_1 за наступними договорами банківського вкладу:
№ D-0401/581345 від 26 березня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/481344 від 26 березня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/455168 від 28 грудня 2020 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
- № D-0401/455170 від 28 грудня 2020 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/455167 від 28 грудня 2020 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/455171 від 28 грудня 2020 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/174160 від 13 жовтня 2020 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/174147 від 13 жовтня 2020 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/174161 від 13 жовтня 2020 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/174157 від 13 жовтня 2020 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/174158 від 13 жовтня 2020 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/174159 від 13 жовтня 2020 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/457041 від 22 січня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/457042 від 22 січня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/457044 від 22 січня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/457045 від 22 січня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/581131 від 19 березня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/581132 від 19 березня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/581134 від 19 березня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/581135 від 19 березня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/580943 від 09 березня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/580942 від 09 березня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/580944 від 09 березня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/455877 від 05 січня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/581493 від 02 квітня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/581494 від 02 квітня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/456061 від 16 січня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/456060 від 16 січня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/582147 від 16 квітня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/583138 від 20 травня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/583139 від 20 травня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/583141 від 20 травня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/583142 від 20 травня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/583143 від 20 травня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/583144 від 20 травня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/583145 від 20 травня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
№ D-0401/583146 від 20 травня 2021 року 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 10 241,53 грн та інфляційні втрати за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року у розмірі 46 693,58 грн;
в іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
у матеріалах справи міститься заява позивача від 02 вересня 2021 року (т. 1 а. с. 64) до АТ «Ідея Банк» про повернення йому грошових коштів за його банківськими договорами, які є предметом розгляду цієї справи. Зазначена заява не була виконана банком. Відповідно до положень пункту 8.16 «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» (ДКБО): «договір банківського вкладу діє до моменту повного виконання Сторонами зобов`язань за ним». Отже, на звернення позивача до відповідача повернути і виплатити вказані кошти фактично отримана відмова. Позивач вважає вказане неправомірним та таким, що порушує його права. У добровільному порядку питання не вирішене, виник спір і позивач вимушений звертатись до суду за захистом своїх прав. Відповідно до положень п. 1.4 усіх спірних банківських договорів укладених Банком з ОСОБА_1 «Сторони досягнули згоди, що після закінчення строку, вказаного в п. 1.1., подальший строк вкладу встановлюється рівним строку вказаному в п. 1.1 та протягом його дії застосовуються процентні ставки по вкладу, які діють у Банку для вкладів такого ж строку та виду (далі - Актуальні ставки). Продовження строку вкладу на умовах даного пункту Договору застосовується після закінчення кожного чергового строку, рівного вказаному в п. 1.1 до трьох разів під ряд та здійснюється без укладення додаткових угод до Договору. Кожне продовження строку вкладу відбувається з застосуванням Актуальних ставок». Тому кожен із зазначених договорів припинив свою дію відповідно до умов самих цих договорів через 1 рік з дня їх укладення (3 місяці первісний строк дії усіх договорів та 9 місяців дії договорів з врахуванням положень усіх договорів про їх автоматичну пролонгацію на 3 місяці до 3-х разів). З врахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про розірвання усіх його банківських договорів не підлягають задоволенню саме з тих підстав, що станом на час розгляду справи у суді сплив максимальний строк дії кожного з договорів, який з врахуванням автоматичних пролонгацій складав 12 місяців по кожному з договорів. Відповідно й проценти за усіма вкладними договорами ОСОБА_1 можуть бути стягнуті судом тільки за 12 місяців дії кожного договору;
правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно сподівався на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача. Позивач не може бути відповідальним за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ним виконані умови укладених угод;
суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вирішальне значення в даному випадку має повноваження керівника відділення № 2 «Ідея Банк» в м. Дніпрі на час правовідносин, які виникли між сторонами, ОСОБА_3 та відповідно до своєї посадової інструкції начальника відділення мав право, крім іншого, на формування депозитних справ та всіх касових та бухгалтерських документів, право підпису документів від імені установи. Обставини належності начальнику відділення (на час укладення договорів) ОСОБА_3 підписів в усіх спірних договорах строкового банківського вкладу фізичної особи «Дохідний» підтверджуються сукупністю наданих доказів, в тому числі висновками експертиз. Крім того, на даних договорах, крім підпису начальника відділення, містяться відповідні печатки та штампи Банку-відповідача. Дані обставини, та те що угоди укладались в проміжок певного часу, у приміщені банку, в присутності його працівників, жодним чином не вказувало позивачу на те, що на момент укладення спірних договорів волевиявлення відповідача в особі керівника відділення ОСОБА_3 не було направлене на здійснення основної функції банківської установи, а мало іншу мету. Не спростовує висновків суду першої інстанції посилання відповідача на те, що в додаткових угодах до договорів строкового банківського вкладу та меморіальних ордерах як виконавця було зазначено працівника банку ОСОБА_5 , яка на той час була звільнена, оскільки в даному випадку (за встановленими обставинами справи) це не має правового значення;
судом встановлено і підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, що при укладанні між сторонами спірних договорів банківського вкладу фізичної особи «Дохідний» банком приймались грошові кошти від позивача, про що свідчать відповідні квитанції про прийняття коштів на поточний рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 , номер цього рахунку також зазначено в договорах, та оформленими меморіальними ордерами, які містять розпорядження вкладника про переведення коштів з відкритого на його ім`я поточного рахунку на передбачений в тексті договору вкладний рахунок, також відкритий на ім`я позивача. Судом першої інстанції було перевірено достовірність меморіальних ордерів, оригінали яких були предметом дослідження експертів при здійсненні судової почеркознавчої експертизи, та визнано їх достовірність та доказове значення укладання між сторонами 39 договорів строкового банківського вкладу фізичної особи «Дохідний»;
згідно статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; та вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. З тексту спірних депозитних договорів вбачається, що сторони дійшли згоди щодо дати їх укладення, номерів рахунків по кожному з цих договорів, виду валюти, розміру відсотків за договорами, строку їх дії та кількості і строків автоматичних пролонгацій за кожним з договорів. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 в підтвердження укладення договорів, які не визнаються банком (як зазначено вище банком визнається укладання 6 депозитних договорів), надавалися такі самі тексти договорів та квитанції і меморіальні ордери, як і по договорах, укладання яких банк визнає. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивач, підписуючи всі договори строкового банківського вкладу фізичної особи «Дохідний», в сукупності з наданими квитанціями та меморіальними ордерами на суми вкладів, які також відповідають сумам вказаним в тексті договорів, виконав всі необхідні дії та надав докази на підтвердження внесення готівки та не повинен в даному випадку відповідати за не добросовісність дій з боку представника банку, зокрема керуючого відділенням ОСОБА_3., більш того нести відповідальність за недотримання останнім вимог передбачених законом, в тому числі у сфері банківської діяльності;
як неодноразово зазначав Верховний Суд в своїх постановах по аналогічним справам, в оцінці поведінки та способу ведення справ банком слід враховувати, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони. Враховуючи, що предметом спору в цій справі є вимоги про стягнення коштів за депозитними договорами, саме АТ «Ідея Банк», в якого зберігаються всі бухгалтерські та розрахункові документи, зобов`язане було подати суду докази на підтвердження повернення позивачу відповідних коштів. Однак доказів повернення банком суду не надано;
посилання відповідача на наявність кримінальної справи зокрема щодо ОСОБА_3 , який і повинен повернути ОСОБА_1 кошти за договорами, а також неможливість використання в якості доказів у цивільній справі висновків судових експертів, які проводились в рамках кримінального провадження № 12021041030001049, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність вироку суду у кримінальній справі не впливає на оцінку судом в якості документальних (письмових) доказів у цій справі висновків судових експертів, проведених в рамках кримінального провадження з додержанням вимог закону щодо таких доказів. Вказані висновки судових експертів спростовують доводи АТ «Ідея Банк» про те, що ОСОБА_1 нібито зверталася до банку з заявами про дострокове закриття рахунків за 6 вкладними договорами від 13 жовтня 2020 року (які визнаються відповідачем) та нібито отримував свої вклади за цими договорами разом з відповідними процентами;
28 листопада 2022 року Верховний Суд у постанові по цивільній справі № 202/5076/19 в якій вкладник двічі (08 жовтня 2014 року та 15 липня 2019 року) звертався з заявою про розірвання депозитних договорів, укладення яких не визнає банк, зазначив наступне: «За відсутності достатніх підстав вважати, що депозитні договори розірвані за заявою позивача із 10 жовтня 2014 року, а вклади повернуті клієнту, що може підтверджувати припинення відповідних зобов`язань у зв`язку з їх виконанням, суди дійшли правильного висновку про стягнення саме з відповідача сум депозитів та відсотків…». Також слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що в разі пред`явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання, оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх»;
у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини встановлює, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права. Враховуючи наведений аналіз висновків Європейського суду з прав людини, апеляційний суд доходить до висновку, що неповернення банком належних позивачеві грошових коштів на його вимогу, є втручанням у визначений майновий інтерес позивача в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
щодо позовних вимог про стягнення з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договорами банківських вкладів D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року (на суму 500 000 грн кожний), у задоволенні яких судом відмовлено, апеляційний суд виходить з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження укладення вказаних двох депозитних договорів не надав суду оригіналів квитанцій внесення коштів. З матеріалів справи вбачається, що позивач, на підтвердження факту виникнення між сторонами договірних правовідносин, в тому числі і по договорам D-0401/236045 та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року, надав суду та судовим експертам, зокрема, їх оригінали, а також оригінали усіх додаткових угод до цих договорів та оригінали меморіальних ордерів. Як пояснив позивач оригінали квитанцій саме по цим двом договорам у нього відсутні. Між тим, судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено укладення між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» додаткових угод про пролонгацію дії договорів D-0401/236045 та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року та досліджено оригінали меморіальних ордерів про зарахування коштів за цими договорами. Згідно висновків експертів під додатковими угодами до зазначених вкладів стоїть підпис ОСОБА_3 , а меморіальні ордери містять відтиск штампу банку № 667;
згідно з п. 8.1 ст. 8 цього Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» за меморіальним ордером клієнт доручає саме банку зробити списання в даному випадку зі свого рахунку, а банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. З урахуванням того, що договір банківського вкладу є виключно реальним правочином (вважається укладеним з моменту внесення відповідних коштів - вкладу), то встановлення судом факту укладення між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» додаткових угод про пролонгацію дії вищезазначених договорів є достатнім доказом підтвердження дотримання ОСОБА_1 вимог статті 1059 ЦК України та внесення ним відповідних коштів. Також суд враховує, що встановлено факти внесення ОСОБА_1 на свій поточний рахунок сум в більших розмірах ніж розміри укладених договорів. Кошти з даного поточного рахунку в подальшому, за розпорядженням позивача, перераховувались на депозитний рахунок визначений у відповідних договорах. Крім того, судом було встановлено, що більшість спірних договорів ОСОБА_1 та більшість внесених ним у касу банку коштів офіційно не реєструвалися у банківській системі чинним на той час керівником відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3.;
таким чином, встановивши, що наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують укладення між сторонами зазначених договорів банківського вкладу D-0401/236045 та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року на суму 500 000 грн кожен та внесення ОСОБА_1 грошових коштів на депозитні рахунки банку, проте в порушення своїх зобов`язань відповідач відмовився виконати вимогу позивача щодо повернення даних коштів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум за договорами: № D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року в розмірі 500 000 грн, та № D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року в розмірі 500 000 грн;
з тексту вказаних договорів вбачається, що п. 1.1 передбачено, що вкладник передає, а банк приймає від вкладника суму в розмірі 500 000 грн на строк до 13 грудня 2020 року зі сплатою процентів 15,50 % річних. До зазначених договорів укладались додаткові угоди, а саме: № 1 від 03 вересня 2020 року, якою доповнено п. 2.4. договору, № 2 від 03 грудня 2020 року, якою внесено зміни до п. 2.4 та п. 1.1 договору та змінено процентну ставку річних на 15,75 % та строк дії договору до 03 березня 2021 року, № 3 від 03 березня 2021 року, якою внесено зміни до п. 2.5 та п. 1.1 договору та змінено процентну ставку річних на 18,00 % та строк дії договору до 03 червня 2021 року, № 4 від 03 червня 2021 року, якою внесено зміни до п. 2.5 та до п. 1.1 договору та змінено процентну ставку річних на 21,70 % та строк дії договору до 03 вересня 2021 року, а у разі дострокового розірвання до 3-x місяців, проценти з початку дії договору перераховуються по зменшеній процентній ставці - 18,80 %. Таким чином розмір відсотків за 1 рік дії кожного договору (початковий строк 3 місяці дії договору та 3 автоматичні пролонгації дії договору по 3 місяці кожна) складає: 500 000,00 х (91 / 365 х 15,50 / 100 + 90 / 365 х 15,75 / 100 + 92 / 365 х 18,00 / 100 + 92 / 365 х 21,70 / 100) = 88 772,60 грн по кожному з договорів. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути за кожним з договорів D-0401/236045 та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року суму вкладу 500 000 грн та суму відсотків 88 772,60 грн;
доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат по день ухвалення рішення за кожним з 39 вкладних договорів також підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на вимого чинного законодавства. Стягуючи суми передбачені частина друга статті 625 ЦК України (3 % річних та інфляційні втрати), місцевий суд виходив з періоду, який визначений позивачем, а саме з 05 вересня 2021 року по 09 лютого 2024 року. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тобто вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Дана норма передбачає стягнення з боржника 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення в цій частині невірно застосував положення частини другої статті 625 ЦК України та помилково стягнув 3 % річних та інфляційні втрати по 09 лютого 2024 року, тоді як необхідно стягувати по день ухвалення рішення - 15 жовтня 2024 року. Три відсотки річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Розмір вкладів ОСОБА_1 по всіх договорах однаковий (по 500 000 грн), тому всі розрахунки розміру 3 % та інфляційних втрат за усіма договорами будуть однакові, виходячи з наступного. За період з 05 вересня 2021 року (дата закінчення дії спірних договорів) по 15 жовтня 2024 року (день ухвалення судом першої інстанції рішення у справі) розмір 3 % річних на суму 500 000 грн складає: 500 000 грн х 3 % х 1135 днів: 365 : 100 = 46 693,58 грн. За період з 05 вересня 2021 року (дата закінчення дії спірних договорів) по 13 листопада 2024 року (день ухвалення судом першої інстанції рішення у справі) інфляційне збільшення по вкладу у 500 000 грн складає: 500 000 х 1,466534 (сукупний індекс інфляції) - 500 000,00 = 233 267,01 грн. Отже, по усім банківським вкладам за якими на користь ОСОБА_1 стягнуто за оскаржуваним рішенням від 15 жовтня 2024 року суми 3 % річних та інфляційні втрати слід додатково стягнути за період з 10 лютого 2024 року по 15 жовтня 2024 року наступні грошові кошти за порушення грошового зобов`язання: 3 % річних по усім вкладам ОСОБА_1 в розмірі 10 241,53 грн (46 693,58 - 36 452,05 =10 241,53); інфляційні втрати по усім вкладам ОСОБА_6 в розмірі 44 486,55 грн (233 267,01 - 188 780,46 = 44 486,55). А по договорам D-0401/236045 та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року стягненню підлягають суми 3 % річних та інфляційних втрат в розмірах - 46 693,58 грн та 233 267,01 грн відповідно, за весь період - з 05 вересня 2021 року по 15 жовтня 2024 року;
щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з наступного. Врахувавши складність справи та майновий стан відповідача, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу. Визначений судом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони;
суд першої інстанції, не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, тому рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в частині вимог, у задоволені яких відмовлено, а саме про стягнення з відповідача АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договорами банківських вкладів D-0401/236045 та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення цих вимог і стягненню з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 наступних сум: за договором № D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року: вклад в сумі 500 000 грн; проценти за один рік дії зазначеного договору з урахуванням положень про його автоматичну пролонгацію в розмірі 88 772,60грн; 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 15 жовтня 2024 року в розмірі 46 693,58 грн та інфляційні втрати за період 05 вересня 2021 року по 15 жовтня 2024 року в розмірі 233 267,01 грн; за договором № D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року: вклад в сумі 500 000 грн; проценти за один рік дії зазначеного договору з урахуванням положень про його автоматичну пролонгацію в розмірі 88 772,60грн; 3 % річних за порушення грошового зобов`язання за період 05 вересня 2021 року по 15 жовтня 2024 року в розмірі 46 693,58 грн та інфляційні втрати за період 05 вересня 2021 року по 15 жовтня 2024 року в розмірі 233 267,01 грн;
крім того, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року в частині стягнення 3 % річних за порушення грошового зобов`язання та інфляційних втрат - підлягає зміні, а саме до нарахування і стягнення за 37 депозитними договорами за період 05 вересня 2021 року по 15 жовтня 2024 року сум 3 % в розмірі 10 241,53 грн та інфляційних втрат 46 693,58 грн за кожним з договорів, а саме: від 26 березня 2021 року: D-0401/581345, D-0401/481344, від 28 грудня 2020 року: D-0401/455168, D-0401/455170, D-0401/455167, D-0401/455171, від 13 жовтня 2020року: D-0401/174160, D-0401/174147, D-0401/174161, D-0401/174157, D-0401/174158, D-0401/174159, від 22 січня 2021 року: D-0401/457041, D-0401/457042, D-0401/457045, від 19 березня 2021 року: D-0401/581131, D-0401/581132, D-0401/581134, D-0401/581135, від 09 березня 2021 року: D-0401/580943, D-0401/580942, D-0401/580944, від 05 січня 2021 року: D-0401/455877, від 02 квітня 2021 року: D-0401/581493, D-0401/581494, від 16 січня 2021 року: D-0401/456061, D-0401/456060, від 16 квітня 2021 року: D-0401/582147, від 20 травня 2021 року: D-0401/583138, D-0401/583139, D-0401/583141, D-0401/583142, D-0401/583143, D-0401/583144, D-0401/583145, D-0401/583146;
в іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року підлягає залишенню без змін.
Аргументи учасників справи
23 квітня 2025 року АТ «Ідея Банк» через підсистему Електронний суд подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Ємельяновим В. Р., на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, у якій просило:
оскаржені судові рішення скасувати;
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди не врахували наявність кримінального провадження № 12021041030001049 та необхідність зупинити провадження у справі через взаємопов`язаність справ. Вирок суду, який може бути прийнято у справі № 932/8934/24, безпосередньо стосується предмету розгляду у даній цивільній справі, що свідчить про взаємопов`язаність цих справ;
у відповідача відсутні зобов`язання по договорам, оскільки, є всі підстави вважати, що більшість з них підроблені, фальсифіковані, не обліковуються в базах даних відповідача, по ним не вносились кошти позивачем, більше того, умовами договорів після закінчення строку договору не передбачено укладення додаткових угод де зазначені недіючі відсоткові ставки. Зазначене підтверджується долученим до матеріалів справи висновком експерта за результатами судово-економічної експертизи від 21 березня 2024 року № 15205. Так, 03 грудня 2020 року, за заявою Позивача від 03 грудня 2020 року про дострокове закриття вкладного рахунку від 13 жовтня 2020 року згідно умов договору № D-0401/174147, 03 грудня 2020 року достроково повернуто вклад Позивача в сумі 500 000 грн та 549 грн процентів за період 13 жовтня 2020 року по 02 грудня 2020 року, що підтверджується випискою по угоді D-0401/174147. Дані обставини не досліджені судами, в результаті чого за даним договором стягнуто з відповідача кошти. Надані Банком виписки свідчать про відсутність операцій по спірним договорам та виконання зобов`язання по договорам від 13 жовтня 2020 року. У матеріалах справи наявні докази того, що відповідач на вимогу позивача, достроково повернув кошти з нарахованими процентами по 6 договорам, які наявні в системі Банку, у відповідності до укладених договорів. А отже, відповідачем додержано вимоги законодавства та добросовісно виконано умови 6 договорів банківського вкладу, які наявні в системі Банку;
суду не взяли до уваги розбіжності при встановленні відсоткових ставок річних по вкладу (п. 1.1 договорів) з базовими відсотковими ставками по депозитах фізичних осіб для депозитного продукту «Дохідний», встановленими рішеннями засідання комітету із управління активами, пасивами і тарифами АТ «Ідея Банк»;
умовами договорів після закінчення строку договору не передбачено укладення додаткових угод, проте судами прийнято до уваги та враховано додаткові угоди за договорами строкового банківського вкладу фізичної особи «Дохідний»;
суди не надали належної оцінки, що деякі договори були оформлені працівником - ОСОБА_5 , яка була звільнена з посади фахівця з обслуговування клієнтів Дніпровського відділення № 2 - 17 березня 2021 року, та не мала повноважень визначених посадовою інструкцією фахівця з обслуговування клієнтів мережі відділень АТ «Ідея Банк», а також не мала доступу ні до документації Банку, ні до касових операцій;
визначальним для встановлення факту укладення договору та застосування судом такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як стягнення заборгованості за договором на користь вкладника є - прийняття від вкладника коштів у касі банку. По даному факту судом надана неналежна оцінка. Суди не врахували, що кошти до каси банку не находили, а спірні договори - не проходили реєстрації в системі обліку банку. Первинними документами та даними бухгалтерського обліку банку не підтверджуються операції з внесення вкладником ОСОБА_1 грошових коштів до банку за спірними договорами;
при укладанні спірних договорів не додержано письмової форми договору, яка є обов`язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником;
надані позивачем меморіальні ордери не є документами, що підтверджують внесення коштів. Єдиним документом, який підтверджує внесення коштів в даному випадку, є квитанція. Меморіальний ордер не є документом, який підтверджує укладення договору банківського вкладу, він використовується для внутрішнього бухгалтерського обліку та фіксації операцій, але не є підтвердженням договору;
у судовому засіданні 06 серпня 2024 року представник позивача подав заяву про долучення копій витягів 31 судової експертизи стосовно позивача ОСОБА_1 . Судом вказані документи було долучено до матеріалів справи. Представник відповідача подав клопотання про повернення до стадії підготовчого судового провадження та витребування доказів, а саме повних текстів зазначених експертиз. Однак, у задоволення вказаного клопотання судом було відмовлено. Взяті судом до уваги витяги з експертного висновку не дають комплексного розуміння експертизи, а отже не могли братись судом до уваги. Витяги експертиз є неналежними доказами, у зв`язку з тим, що факт наявності лише окремих фрагментів дослідження суттєво впливає на можливість оцінки таких висновків разом з іншими доказами у справі;
матеріали справи містять три економічні експертизи з різними розмірами внесених коштів;
суд першої інстанції не надав оцінки висновку судово-економічної експертизи № 15205 від 21 березня 2024 року, без належного мотивування його відхилення;
висновок експертів № 5938/5939-22 від 14 серпня 2023 року у цивільній справі № 201/689/22 є недопустимим, недостовірним та недостатнім доказом який не підлягав врахуванню судом при розгляді та вирішенні спору у вказаній справі, оскільки консультативний висновок підтверджує неналежність оформлення висновку експертів № 5938/5939-22 від 14 серпня 2023 року та порушення експертами правил проведення експертизи, що є важливим доказом у справі, а отже суд необґрунтовано не взяв його до уваги;
внесені споживачами на відповідні рахунки в банку грошові кошти як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка за жодних обставин не можна вважати вартістю відповідних банківських послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачам, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги. Виходячи з наведеного розміру внесених споживачами в банк грошових коштів за договорами банківського вкладу та банківського рахунка не може бути базою для обчислення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачі. До аналогічного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 199/3152/20 від 18 квітня 2023 року. Спосіб визначення обсягу відповідальності банку за порушення зобов`язання у вигляді сплати пені за кожним договором ОСОБА_1 у розмірі 50 % від самих вкладів не лише не відповідає положенням частини п`ятої ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а й порушує засади справедливості, добросовісності, розумності та створює суттєві ризики стабільності функціонування банківської системи держави і можливість незаконного збагачення позивача. Розмір вирахуваної Судами пені порушує засади справедливості, добросовісності та розумності;
у первісній позовній заяві позивач просив стягнути грошові кошти за депозитними договорами, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 500 000 грн. В уточненій позовній заяві позивач просив розірвати договори, стягнути кошти за відповідними договорами, проценти за весь час дії цих договорів, стягнути витрати на оплату судових експертиз у розмірі 25 000 грн та витрати на оплату правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі 500 000 грн, витребувати цивільну справу № 201/11921/21 про забезпечення доказів до подання позовної заяви та залучити нового свідка у якості третьої особи на боці позивача, при цьому не зазначаючи чи заявляє ця особа, ОСОБА_2 , самостійні вимоги чи ні. Тобто відбулася одночасна зміна предмета та підстав позову;
щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договорами банківських вкладів № D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року, № D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачем не надано доказів внесення ним грошових коштів за цими договорами на свій рахунок, а саме відсутні оригінали банківських квитанцій, з огляду на що позовні вимоги в цій частині не доведені достатніми доказами. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення договору банківського вкладу та внесення грошової суми на її вкладний (депозитний) рахунок, враховуючи, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного сертифіката. Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 308/9488/21;
у первісній позовній заяві позивач зазначав, що ціна позову становить 39 044 739,6 грн. В уточненій позовній заяві ціна позову вказана 56 671 012,32 грн. Згодом представник позивача надав документ під назвою «Розрахунок розміру позовних вимог станом на дату судового засідання 09 лютого 2024 року», який за своєю суттю є клопотанням про збільшення позовних вимог, а отже кінцева ціна позову мала бути розрахована саме з врахуванням вказаного розрахунку. Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, так як вважає, що виконав зобов`язання по 6 договорам від 13 жовтня 2020 року, а інших договорів між сторонами укладено не було. Однак, оскільки позивачем більше не подавалось заяв або клопотань які містили б в собі вимогу про збільшення ціни позову, то вважаємо, що суд першої інстанції правильно визначив кінцеву дату нарахування 3 % річних та інфляційних втрат. Відсутність розрахунку позовних вимог станом на 15 жовтня 2024 року позбавила суд можливості перевірити правильність такого нарахування, а отже судом було взято до уваги та перевірено правильність розрахунку станом на 09 лютого 2024 року. Суд також не має права присудити більше, ніж сторона просить, навіть якщо сторона могла б отримати це відповідно до матеріального права, яке підлягає застосуванню;
за умови перебування на розгляді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська обвинувального акту у кримінальному проваджені № 12021041030001049 від 15 вересня 2021 року, суди попередніх інстанцій мали б зупинити провадження до моменту прийняття рішення по наведеній справі і в разі притягнення обвинувачених до відповідальності за кваліфікацією зазначено у обвинувальному акті - мали б визнати АТ «Ідея Банк» неналежним відповідачем у справі № 201/689/22;
неподання позивачем, на користь якого ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавило відповідача можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, суд не врахував того, що копію акту представник відповідача отримав в судовому засіданні, що унеможливило подати заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу.
14 липня 2025 року ОСОБА_1 через представника Бардаченка В. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивований тим, що:
Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2025 року в аналогічній справі дружини позивача - ОСОБА_8 № 201/12587/21 (провадження № 61-2269св25) зробив висновок про відсутність підстав для зупинення провадження у цивільній справі до закінчення розгляду кримінальної справи № 932/8934/24;
банк не звернув увагу на висновки судових експертів, що усі підписи від імені ОСОБА_1 на заявах на видачу готівки за його договорами банківських вкладів від 13 жовтня 2020 року (укладення яких та внесення відповідних коштів по яким визнає банк) виконані не ОСОБА_1 , а іншими особами. Банк бажає ввести Верховний Суд в оману, адже АТ «Ідея Банк» жодних коштів ОСОБА_1 за спірними договорами не повертав, навіть за тими, укладення яких визнається самим відповідачем;
висновки експертизи поза розумним сумнівом доводять, що принаймні, усі троє обвинувачених: керівник відділення банку - ОСОБА_3 , головний фахівець банку - ОСОБА_11. та касир банку - ОСОБА_12., приймали участь у підробці заяв від імені ОСОБА_1 на видачу готівки та потім на власний розсуд розпоряджалися знятими злочинним шляхом через касу банку коштами з вкладів ОСОБА_1 ;
наданих суду позивачем оригіналів усіх банківських договорів та додаткових угод до них; оригіналів банківських квитанцій та меморіальних ордерів; висновків судових експертиз - було більш ніж достатньо для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у цій справі;
Верховний Суд неодноразово зазначав, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений;
відсутність дослідницької частини експертних висновків, жодним чином не пливає на їх юридичну силу, як не впливає на юридичну силу резолютивної частини судового рішення відсутність його повного тексту (мотивувальної частини). Тому доводи представника відповідача, що суд не може надати оцінку висновкам експертів без повного тексту самих експертиз є безпідставними. Крім того апеляційний суд вже залучив до матеріалів цієї справи належним чином засвідчені висновки експертів вже з повними текстами (з описовими, дослідницькими та мотивувальними частинами) та залучив повні копії усіх інших експертиз, які ще не отримав слідчий на час ухвалення судом першої інстанції рішення по цій справі. представники АТ «ідея банк» не заперечували проти залучення апеляційним судом зазначених доказів, не поданих раніше з поважних причин;
неналежне ведення працівниками АТ «Ідея Банк» бази АБС - це виключно проблема АТ «Ідея Банк»;
позивач жодних коштів за договорами від 13 жовтня 2020 року не отримував, адже підписи ОСОБА_1 на усіх заявах на видачу готівки підроблені невстановленими слідством працівниками банку;
експертизи поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_1 13 жовтня 2020 року укладав 6-ть договорів з індивідуальною процентною ставкою саме 15,75 % річних, а не стандартною ставкою 11,35 % річних. Тому суди правильно встановили, що укладеними необхідно вважати договори від 13 жовтня 2020 року (примірники клієнта банку) з індивідуальними підвищеними процентними ставками, які підписані повноважним керівником банківської установи та скріплені печаткою банку. А, не інші (банківські) примірники цих же договорів зі звичайною процентною ставкою, які клієнт (позивач) не підписував та які були підроблені ОСОБА_3 ;
внесення через банківську касу на основний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 грошових коштів у відповідних розмірах підтверджується оригіналами відповідних квитанцій та автентичними відтисками на них касових печаток АТ «Ідея Банк» з відповідними номерами;
розбіжності у висновках економічних експертиз пояснюються тим, що усі зазначені економічні експертизи мали різні обсяги наданих експертам для дослідження документів;
базою нарахування пені суд вірно вважав загальний розмір процентів - вартість послуг за користування банком вкладом, а не розмір вкладів. Розрахунок пені судом було зроблено відповідно до останніх позицій Верховного Суду від 25 січня 2022 року та від 18 квітня 2023 року, а саме - база нарахування пені дорівнює розміру процентів за весь час дії договору банківського вкладу;
збільшення розміру позовних вимог, похідних від основних вимог про повернення банківських вкладів, не може розцінюватися як зміна підстав та предмету позову - адже фактичні обставини справи та спірні договори залишилися незмінними;
щодо задоволення судом вимог по договорам позивача від 03 вересня 2020 року, то банк не звернув увагу, що станом на 03 вересня 2020 року на основному рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 вже обліковувалися кошти за попередніми договорами банківських вкладів строк яких закінчився, необхідні для перерахування на підставі відповідних меморіальних ордерів на відповідні особові рахунки за договорами від 03 вересня 2020 року;
позивач просив стягнути 3 % річних та інфляційні втрати по день ухвалення судом рішення про розірвання депозитних договорів. Тому виходу за межі позовних вимог немає;
розмір витрат на правову допомогу є справедливим, з огляду на складність справи. Представники банку у суді першої інстанції не надавали своїх заперечень проти розміру витрат ОСОБА_1 за надання йому правничої допомоги та про їх не співмірність.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року:
відкрито касаційне провадження у справі;
клопотання АТ «Ідея Банк» про зупинення виконання на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року задоволено;
зупинено виконання на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у нескасованій частині та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2025 року виправлено в ухвалі Верховного Суду від 04 червня 2025 року описку та у вступній та резолютивній частині ухвали вважати правильним номер справи «№ 201/689/22».
08 липня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року:
клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником Бардаченком В. В. про поновлення строку на подання відзиву задоволено
поновлено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу АТ «Ідея Банк»;
доповнення до відзиву на касаційну скаргу від 23 липня 2025 року, письмові пояснення від 26 серпня 2025 року та від 02 вересня 2025 року, подані ОСОБА_1 через представника Бардаченка В. В. залишено без розгляду;
письмові пояснення АТ «Ідея Банк» від 20 серпня 2025 року та від 26 вересня 2025 року, які підписані представником Ємельяновим В. Р. , залишено без розгляду;
у задоволенні клопотання АТ «Ідея Банк», яке підписане представником Ємельяновим В. Р., про участь у судовому засіданні відмовлено;
справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року:
додаткові письмові пояснення від 08 жовтня 2025 року (в паперовому та електронному вигляді) та узагальнюючі пояснення від 14 жовтня 2025 року (в паперовому та електронному вигляді) АТ «Ідея Банк», які підписані представником Коненко О. С., залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року:
узагальнюючі пояснення від 28 жовтня 2025 року і 29 жовтня 2025 року (в паперовому та електронному вигляді) акціонерного товариства «Ідея Банк», які підписані представником Тихоношею Д. С., залишено без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 червня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 листопада 2020 року у справі № 910/21578/16; від 18 лютого 2021 року у справі № 904/3242/18; від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц; від 22 грудня 2023 року у справі № 308/9488/21; від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19; від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20; від 11 листопада 2020 року у справі № 922/53/19; від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20; від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19; від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17; від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16; від 12 лютого 2020 року у справі № 457/906/17; від 15 червня 2021 року у справі № 916/2479/17; від 07 червня 2022 року у справі № 916/302/16; від 18 травня 2022 року у справі № 310/9447/18; від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20; від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц; від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17; від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17; від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18; від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16; від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині задоволених позовних вимог про стягнення депозитів та розподілу судових витрат. У частині відмови в задоволенні позовних вимог судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини
З 09 березня 2020 року по 20 травня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», від імені якого діяв повноважний керівник Дніпровського відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3. було укладено 39 банківських однотипних договорів, а саме:
D-0401/581345 від 26 березня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 9631654 від 26 березня 2021 року на суму 1 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 0000 грн відповідно до меморіального ордеру № 6698453 від 26 березня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_2 за договором D-0401/581345 від 26 березня 2021 року;
D-0401/581344 від 26 березня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 9631654 від 26 березня 2021 року на суму 1 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру №6698342 від 26 березня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_3 за договором D-0401/581344 від 26 березня 2021 року;
D-0401/455168 від 28 грудня 2020 року на суму 500 000 грн, квитанція № 12367882 від 28 грудня 2020 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру №234811 від 28 грудня 2020 року було переведено з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_4 за договором D-0401/455168 від 28 грудня 2020 року;
D-0401/455170 від 28 грудня 2020 року на суму 500 000 грн, квитанція № 12367882 від 28 грудня 2020 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру №234816 від 28 грудня 2020 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_5 за договором D-0401/455170 від 28 грудня 2020 року;
D-0401/455167 від 28 грудня 2020 року на суму 500 000 грн, квитанція № 12367882 від 28 грудня 2020 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 234794 від 28 грудня 2020 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_6 за договором D-0401/455167 від 28 грудня 2020 року;
D-0401/455171 від 28 грудня 2020 року на суму 500 000 грн, квитанція № 12367882 від 28 грудня 2020 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 234821 від 28 грудня 2020 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_7 за договором D-0401/455171 від 28 грудня 2020 року;
D-0401/174160 від 13 жовтня 2020 року на суму 500 000 грн, квитанція № 5780243 від 13 жовтня 2020 року на суму 3 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру №5787373 від 13 жовтня 2020 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_8 за договором D-0401/174160 від 13 жовтня 2020 року (факт укладення цього договору та розмір внесених позивачем грошових коштів визнається АТ «Ідея Банк»);
D-0401/174147 від 13 жовтня 2020 року на суму 500 000 грн, квитанція № 5780243 від 13 жовтня 2020 року на суму 3 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 5785015 від 13 жовтня 2020 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_9 за договором D-0401/174147 від 13 жовтня 2020 року (факт укладення цього договору та розмір внесених позивачем грошових коштів визнається АТ «Ідея Банк»);
D-0401/174161 від 13 жовтня 2020 року на суму 500 000 грн, квитанція № 5780243 від 13 жовтня 2020 року на суму 3 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру №5787386 від 13 жовтня 2020 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_10 за договором D-0401/174161 від 13 жовтня 2020 року (факт укладення цього договору та розмір внесених позивачем грошових коштів визнається АТ «Ідея Банк»);
D-0401/174157 від 13 жовтня 2020 року на суму 500 000 грн, квитанція № 5780243 від 13 жовтня 2020 року на суму 3 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 5787367 від 13 жовтня 2020 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_11 за договором D-0401/174157 від 13 жовтня 2020 року (факт укладення цього договору та розмір внесених позивачем грошових коштів визнається АТ «Ідея Банк»);
D-0401/174158 від 13 жовтня 2020 року на суму 500 000 грн, квитанція № 5780243 від 13 жовтня 2020 року на суму 3 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 5787349 від 13 жовтня 2020 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_12 за договором D-0401/174158 від 13 жовтня 2020 року (факт укладення цього договору та розмір внесених позивачем грошових коштів визнається АТ «Ідея Банк»);
D-0401/174159 від 13 жовтня 2020 року на суму 500 000 грн, квитанція № 5780243 від 13 жовтня 2020 року на суму 3 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 5787369 від 13 жовтня 2020 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_13 за договором D-0401/174159 від 13 жовтня 2020 року (факт укладення цього договору та розмір внесених позивачем грошових коштів визнається АТ «Ідея Банк»);
D-0401/457041 від 22 січня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 592684 від 22 січня 2021 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 4237553 від 22 січня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_14 за договором D-0401/457041 від 22 січня 2021 року;
D-0401/457042 від 22 січня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 592684 від 22 січня 2021 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 4238993 від 22 січня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_15 за договором D-0401/457042 від 22 січня 2021 року;
D-0401/457044 від 22 січня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 592684 від 22 січня 2021 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 4239114 від 22 січня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_16 на особовий рахунок НОМЕР_17 за договором D-0401/457044 від 22 січня 2021 року;
D-0401/457045 від 22 січня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 592684 від 22 січня 2021 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 з яких 500 000 грн, відповідно до меморіального ордеру № 4239236 від 22 січня 2021 року, було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_18 за договором D-0401/457045 від 22 січня 2021 року;
D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року на суму 500 000 грн позивач надав суду оригінал меморіального ордеру № 1125476 від 03 вересня 2020 року відповідно до якого він доручив банку перерахувати 500 000 грн з його основного поточного рахунку НОМЕР_1 на його особовий рахунок НОМЕР_19 за договором D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року (відсутній оригінал квитанції від 03 вересня 2020 року про внесення 500 000 грн на основний поточний рахунок НОМЕР_1 для подальшого перерахування цих коштів на підставі зазначеного меморіального ордеру на особовий рахунок НОМЕР_19 за договором D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року;
D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року на суму 500 000 грн позивач надав суду оригінал меморіального ордеру № 1125488 від 03 вересня 2020 року відповідно до якого він доручив банку перерахувати 500 000 грн з його основного поточного рахунку НОМЕР_1 на його особовий рахунок НОМЕР_20 за договором D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року (відсутній оригінал квитанції від 03 вересня 2020 року про внесення 500 000 грн на основний поточний рахунок НОМЕР_1 для подальшого перерахування цих коштів на підставі зазначеного меморіального ордеру на особовий рахунок НОМЕР_20 за договором D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року);
D-0401/581131 від 19 березня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 60310846 від 19 березня 2021 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 7656214 від 19 березня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_21 за договором D-0401/581131 від 19 березня 2021 року;
D-0401/581132 від 19 березня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 60310846 від 19 березня 2021 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 7656243 від 19 березня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_22 за договором D-0401/581132 від 19 березня 2021 року;
D-0401/581134 від 19 березня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 60310846 від 19 березня 2021 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 7656289 від 19 березня 2021 року було переведено з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_23 за договором D-0401/581134 від 19 березня 2021 року;
D-0401/581135 від 19 березня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 60310846 від 19 березня 2021 року на суму 2 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 7656301 від 19 березня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_21 за договором D-0401/581135 від 19 березня 2021 року;
D-0401/580943 від 09 березня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 3548983 від 09 березня 2021 року на суму 1 500 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 4327139 від 09 березня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_24 за договором D-0401/580943 від 09 березня 2021 року;
D-0401/580942 від 09 березня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 3548983 від 09 березня 2021 року на суму 1 500 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 4327037 від 09 березня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_25 за договором D-0401/580942 від 09 березня 2021 року;
D-0401/580944 від 09 березня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 3548983 від 09 березня 2021 року на суму 1 500 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 4327043 від 09 березня 2021 року, було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_26 за договором D-0401/580944 від 19 березня 2021 року (у номері особового рахунка за цим договором міститься описка: пропущені цифри «38», що підтверджується оригіналом меморіального ордеру № 4327043 від 09 березня 2021 року у якому зазначено, що 500 000 грн ОСОБА_1 перераховує саме на його особовий рахунок НОМЕР_26 за договором D-0401/580944 від 09 березня 2021 року);
D-0401/455877 від 05 січня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 1233741 від 28 грудня 2020 року на суму 500 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 2324552 від 05 січня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_27 за договором D-0401/455877 від 05 січня 2021 року;
D-0401/581493 від 02 квітня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 1196327 від 02 квітня 2021 року на суму 1 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 9675412 від 02 квітня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_28 за договором D-0401/581493 від 02 квітня 2021 року;
D-0401/581494 від 02 квітня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 1196327 від 02 квітня 2021 року на суму 1 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 9675543 від 02 квітня 2021 року було переведено з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_29 за договором D-0401/581494 від 02 квітня 2021 року;
D-0401/456061 від 16 січня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 3234553 від 15 січня 2021 року на суму 1 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 3265778 від 16 січня 2021 року було переведено з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_30 за договором D-0401/456061 від 16 січня 2021 року;
D-0401/456060 від 16 січня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 3234553 від 15 січня 2021 року на суму 1 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 3265871 від 16 січня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_31 за договором D-0401/456060 від 16 січня 2021 року;
D-0401/582147 від 16 квітня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 11236831 від 16 квітня 2021 року на суму 500 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн, відповідно до меморіального ордеру № 9336997 від 16 квітня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_32 за договором D-0401/582147 від 16 квітня 2021 року;
D-0401/583138 від 20 травня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 6621987 від 20 травня 2021 року на суму 4 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн, відповідно до меморіального ордеру № 7991455 від 20 травня 2021 року, було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_33 за договором D-0401/583138 від 20 травня 2021 року;
D-0401/583139 від 20 травня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 6621987 від 20 травня 2021 року на суму 4 000 000 грн., які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 7991563 від 20 травня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_34 за договором D-0401/583139 від 20 травня 2021 року;
D-0401/583141 від 20 травня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 6621987 від 20 травня 2021 року на суму 4 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн, відповідно до меморіального ордеру № 7991899 від 20 травня 2021 року, було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_35 за договором D-0401/583141 від 20 травня 2021 року;
D-0401/583142 від 20 травня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 6621987 від 20 травня 2021 року на суму 4 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 7992133 від 20 травня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_36 за договором D-0401/583142 від 20 травня 2021 року;
D-0401/583143 від 20 травня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 6621987 від 20 травня 2021 року на суму 4 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 7992236 від 20 травня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_37 за договором D-0401/583143 від 20 травня 2021 року;
D-0401/583144 від 20 травня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 6621987 від 20 травня 2021 року на суму 4 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру №7992337 від 20 травня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_38 за договором D-0401/583144 від 20 травня 2021 року;
D-0401/583145 від 20 травня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 6621987 від 20 травня 2021 року на суму 4 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру № 7994393 від 20 травня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_39 за договором D-0401/583145 від 20 травня 2021 року;
D-0401/583146 від 20 травня 2021 року на суму 500 000 грн, квитанція № 6621987 від 20 травня 2021 року на суму 4 000 000 грн, які внесені на рахунок НОМЕР_1 . З яких 500 000 грн відповідно до меморіального ордеру №7995631 від 20 травня 2021 року було переведено з основного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на особовий рахунок НОМЕР_40 за договором D-0401/583146 від 20 травня 2021 року.
Суди встановили, що з 09 березня 2020 року по 20 травня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», від імені якого діяв повноважний керівник Дніпровського відділення №2 АТ «Ідея Банк», було укладено 39 однотипних договорів строкового банківського вкладу фізичної особи типу «Дохідний» по 500 000 грн кожний з відповідними особовими рахунками і на умовах, що визначені даними договорами з врахуванням публічних умов та правил надання банківських послуг АТ «Ідея Банк» (розміщеними на офіційному веб-сайті відповідача www.ideabank.ua - «Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» (скорочено ДКБО), які є складовою частиною усіх банківських договорів.
Судом першої інстанції під час розгляду справи було оглянуто оригінали усіх 39 договорів укладених між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», а також оригінали усіх відповідних додаткових угод до цих договорів, оригінали усіх відповідних меморіальних ордерів, оригінали відповідних квитанцій про внесення позивачем грошових коштів на його основний поточний рахунок, а також оригінал довідки АТ «Ідея Банк» від 25 травня 2021 року про актуальний розмір вкладів ОСОБА_1 станом на 25 серпня 2021 року. Також судом засвідчено відповідність оригіналам копій усіх вищезазначених банківських документів ОСОБА_1 , що долучені до матеріалів справи.
З тексту договорів та додаткових угод до них вбачається, що усі договори є однотипними. Загальний строк дії кожного вкладного договору з врахуванням положень про автоматичну пролонгацію складає 1 рік (початковий строк дії договору 3 місяці та 3 автоматичні пролонгації дії договору по 3 місяці кожна). Умови усіх спірних договорів містять однакові положення та відрізняються тільки датами їх укладення та кількістю додаткових угод до них про зміну розміру процентних ставок. Усі інші умови договорів є ідентичними та містять такі істотні умови:
пункт 1.1 «Вкладник передає Банку, а Банк відкриває Вкладнику вкладний рахунок IBAN НОМЕР_41 (надалі - Вкладний рахунок) та приймає від Вкладника кошти в сумі 500000.00 грн. (П`ятсот тисяч грн 00 копійок) (Надалі - Сума вкладу) на строк 3 місяців до * р., із сплатою процентів *% річних і зобов`язується повернути Вкладнику Суму вкладу та виплатити нараховані проценти на умовах та в порядку, які передбачені даним Договором»;
пункт 1.4 «Сторони досягнули згоди, що після закінчення строку, вказаного в пункті 1.1., подальший строк вкладу встановлюється рівним строку вказаному в п.1.1 та протягом його дії застосовуються процентні ставки по вкладу, які діють у Банку для вкладів такого ж строку та виду (далі - Актуальні ставки). Продовження строку вкладу на умовах даного пункту Договору застосовується після закінчення кожного чергового строку, рівного вказаному в пункті 1.1 до трьох разів підряд та здійснюється без укладення додаткових угод до Договору. Кожне продовження строку вкладу відбувається з застосуванням Актуальних ставок»;
пункт 2.1 «Проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем вкладу в Банк, до дня, який передує його поверненню Вкладникові методом факт/факт»;
пункт 3.1 «Цей договір укладений відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщеного на сайті Банку www.ideabank.ua, є його невід`ємною частиною та разом з ним складає єдиний документ. Всі відносини сторін, що виникають з цього Договору і не врегульовані ним, регулюються відповідно до умов ДКБО».
На особові рахунки за спірними вкладними договорами на підставі відповідних платіжних доручень (меморіальних ордерів) ОСОБА_1 вносив кошти шляхом їх перераховування з його основного поточного рахунку, які вносились через касу банку, про що надано відповідні банківські квитанції.
Суди встановили, що на офіційному веб-сайті відповідача www.ideabank.ua розміщені умови та правила надання банківських послуг при укладанні публічної оферти «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» (ДКБО), які містять наступні положення:
пункт 3.2. «При зверненні до структурного підрозділу Банку з метою відкриття Пакету послуг Клієнт/представник клієнта по довіреності/Юридична особа для відкриття зарплатного рахунку надає уповноваженому представнику Банку всі необхідні документи для здійснення процедури його ідентифікації»;
пункт 3.4. «Договір вважається укладеним після отримання Банком від Клієнта заповненої та підписаної відповідної Заяви на приєднання.»;
пункт 8.2. «Сума, валюта, термін розміщення кожного з вкладів, розмір процентної ставки, порядок та умови нарахування і сплати процентів, умови повернення вкладу, а також інші умови розміщення вкладу, що не визначені цим Договором, визначаються умовами окремих договорів банківського вкладу, що укладаються на підставі цього Договору та з урахуванням його умов. Такі Договори банківських вкладів є невід`ємними частинами цього Договору та разом складають єдиний документ. У випадку розбіжності між умовами цього Договору та окремих Договорів банківських вкладів, застосуванню підлягають умови окремих Договорів банківських вкладів….;
пункт 8.4. «Внесення суми вкладу на вкладний рахунок в Банку підтверджується:
пункт 8.4.1. у випадку внесення коштів через касу Банку - прихідним касовим документом;
пункт 8.4.2. у випадку зарахування коштів з поточного рахунку - платіжним дорученням з відміткою Банку»;
пункт 8.4.3. іншим документом, відповідно до вимог чинного законодавства України;
пункт 8.5. Сума вкладу повертається Клієнту після закінчення строку, вказаного в Договорі банківського вкладу, на БПР Клієнта, відкритий у Банку або шляхом видачі готівкою через касу Банку;
пункт 8.7. Нараховані проценти зараховуються на БПР Клієнта, відкритий у Банку;
пункт 8.8. Умови продовження строку (терміну) окремого вкладу можуть визначатись в кожному Договорі банківського вкладу окремо;
пункт 8.9. Клієнт має право продовжити строк (термін) кожного окремого вкладу на інший, ніж вказаний в Договорі банківського вкладу, відповідно до умов даного пункту. Таке продовження вкладу відбувається за умови отримання від Клієнта його згоди у ході телефонної розмови з уповноваженим працівником Контакт-центру Банку після обов`язкової ідентифікації Клієнта згідно встановленого Банком порядку. Строк (термін) окремого вкладу може продовжуватися в порядку та на умовах які відповідають обраному строку, визначеному цим положенням Договору, визначену кількість разів за згодою Клієнта. У випадку, якщо Клієнт не скористався своїм правом обрати строк (термін), на який буде продовжено окремий вклад, відповідно до умов цього пункту, продовження вкладу відбувається згідно умов, передбачених у кожному Договорі банківського вкладу;
пункт 8.12.4. З урахуванням особливостей програмного забезпечення Банку або внесення змін до нормативно-правових актів НБУ під час дії Договору банківського вкладу або його пролонгації Банк має право змінити номер вкладного рахунку без укладення додаткових угод до Договору банківського вкладу. При цьому новий номер рахунку відображається у виписці за вкладним рахунком;
пункт 8.3. У день укладення відповідного Договору банківського вкладу Клієнт самостійно роздруковує Договір банківського вкладу та графік нарахування процентів з сайту Банку в момент розміщення депозиту. У випадку, коли розміщення вкладу відбувається через Відділення Договір банківського вкладу та графік нарахування процентів роздруковує уповноважений працівник Відділення та передає на підпис Клієнту;
пункт 8.4. Внесення суми вкладу на вкладний рахунок в Банку підтверджується:
підпункт 8.4.1. у випадку внесення коштів через касу Банку - прихідним касовим документом;
підпункт 8.4.2. у випадку зарахування коштів з поточного рахунку - платіжним дорученням з відміткою Банку;
підпункт 8.4.3. Іншим документом, відповідно до вимог чинного законодавства України;
пункт 8.5. Сума вкладу повертається Клієнту після закінчення строку, вказаного в Договорі банківського вкладу, на БПР Клієнта, відкритий у Банку або шляхом видачі готівкою через касу Банку;
пункт 8.12.4. З урахуванням особливостей програмного забезпечення Банку або внесення змін до нормативно-правових актів НБУ під час дії Договору банківського вкладу або його пролонгації Банк має право змінити номер вкладного рахунку без укладення додаткових угод до Договору банківського вкладу. При цьому новий номер рахунку відображається у виписці за вкладним рахунком;
пункт 8.13.3 Клієнт має право видати будь-якій особі довіреність на право одержання процентів та/або суми вкладу і розпорядження вкладним рахунком;
пункт 8.16 Договір банківського вкладу діє до моменту повного виконання Сторонами зобов`язань за ним».
Позивач звертався до АТ «Ідея Банк» з вимогою повернення йому грошових коштів за його банківськими договорами, які є предметом даної справи, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 02 вересня 2021 року (т. 2 а. с.64). Зазначена заява не була виконана відповідачем.
11 жовтня 2021 року АТ «Ідея Банк» надав представнику позивача ОСОБА_2. відповідь наступного змісту: «АТ Ідея Банк» у відповідь на Ваше звернення від 02 вересня 2021 року повідомляє, що за результатами проведеної перевірки відповідальними підрозділами Банку не встановлено факту наявних перед Вами зобов`язань в рамках означеному у Вашому зверненні сум та договорів» (т. 2 а. с. 65).
Судом також встановлено, та не заперечується сторонами, що 15 вересня 2021 року за заявою АТ «Ідея Банк» відносно керівника Дніпровського відділення №2 АТ «Ідея Банк» щодо ОСОБА_3 було порушено кримінальне провадження № 12021041030001049 за фактом шахрайського заволодіння ним грошима вкладників вищезазначеного банку.
ОСОБА_3 станом на час укладення з ОСОБА_1 від імені АТ «Ідея Банк» усіх спірних 39 договорів банківського вкладу був чинним керівником відділення банку-відповідача та мав усі відповідні повноваження на укладення договорів від імені АТ «Ідея Банк». Останнього було звільнено із займаної ним посади і з АТ «Ідея Банк» у зв`язку втратою до нього довіри керівництвом АТ «Ідея Банк» (за поясненнями представника Банку).
Згідно наданого слідчим управлінням ГУ НП у Дніпропетровській області на запит суду висновку почеркознавчої експертизи СЕ-19/104-23/26542-ПЧ від 20 вересня 2023 року (т. 5, а. с. 76-88) та висновку почеркознавчої експертизи СЕ-19/104-24/10281-ПЧ від 12 березня 2024 року (т. 6 а. с. 136) у кримінальному провадженні № 12021041030001049 за заявою АТ «Ідея Банк» відносно керівника Дніпровського відділення №2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3 за фактом шахрайського заволодіння ним грошима вкладників банку, підписи від імені ОСОБА_1 у заявах від 29 жовтня 2020 року та від 03 грудня 2020 року на видачу готівки за його договорами від 13 жовтня 2020 року (які визнаються банком) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
З висновку експертів № 5938/5939-22 за результатами проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у цивільній справі № 201/689/22» від 14 серпня 2023 року (т. 3 а. с.15-38) з відповідної групи вбачається:
на першу групу питань - «підписи від імені ОСОБА_3 (керівника Дніпровського відділення №2 АТ «Ідея Банк») у загальній графі «БАНК» на усіх документах (банківських договорах та додаткових угодах до цих договорів), що належать ОСОБА_1 та не визнаються відповідачем по справі АТ «Ідея Банк», а також на усіх документах (банківських договорах укладених 13 жовтня 2020 року), що належать ОСОБА_1 та визнаються відповідачем по справі АТ «Ідея Банк»- виконані однією особою»;
на третю групу питань - «відтиски прямокутних штампів «Ідея Банк», що мають номер 667 у Меморіальному ордері № 5785015 від 13 жовтня 2020 року, який додається до Договору строкового банківського вкладу фізичної особи D-0401/174147 від 13 жовтня 2020 року, що належать ОСОБА_1 та визнаються АТ «Ідея Банк» та у наступних банківських квитанціях та меморіальних ордерах, які є додатками до договорів строкового банківського вкладу фізичної особи, що належать ОСОБА_1 та не визнаються АТ «Ідея Банк»:
- в Квитанції № 9631654 від 26 березня 2021 року, в Меморіальному ордері № 6698453 від 26 березня 2021 року (до Договору D-0401/581345 від 26 березня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 6698342 від 26 березня 2021 року (до Договору D-0401/481344 від 26 березня 2021 року);
- в Квитанції № 12367882 від 28 грудня 2020 року (до Договору D-0401/455168 від 28 грудня 2020 року);
- в Квитанції № 592684 від 22 січня 2021 року, в Меморіальному ордері № 4237553 від 22 січня 2021 року (до Договору D-0401/457041 від 22 січня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 4238993 від 22 січня 2021 року (до Договору D-0401/457042 від 22 січня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 4239114 від 22 січня 2021 року (до Договору D-0401/457044 від 22 січня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 4239236 від 22 січня 2021 року (до Договору D-0401/457045 від 22 січня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 1125476 від 03 вересня 2020 року (до Договору D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року);
- в Меморіальному ордері № 1125488 від 03 вересня 2020 року (до Договору D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року);
- в Квитанції № 60310846 від 19 березня 2021 року, в Меморіальному ордері №7656214 від 19 березня 2021 року (до Договору D-0401/581131 від 19 березня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 7656243 від 19 березня 2021 року (до Договору D-0401/581132 від 19 березня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 7656289 від 19 березня 2021 року (до Договору D-0401/581134 від 19 березня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 7656301 від 19 березня 2021 року (до Договору D-0401/581135 від 19 березня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 4327139 від 09 березня 2021 року (до Договору D-0401/580943 від 09 березня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 4327037 від 09 березня 2021 року (до Договору D-0401/580942 від 09 березня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 4327043 від 09 березня 2021 року (до Договору D-0401/580944 від 09 березня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 2324552 від 05 січня 2021 року, в Квитанції №1233741 від 25 грудня 2020 року (до Договору D-0401/455877 від 05 січня 2021 року);
- в Квитанції № 1196327 від 02 квітня 2021 року в Меморіальному ордері № 9675412 від 02 квітня 2021 року (до Договору D-0401/581493 від 02 квітня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 9675543 від 09 березня 2021 року (до Договору D-0401/581494 від 02 квітня 2021 року);
- в Квитанції № 3234553 від 15 січня 2021 року (до Договору D-0401/456061 від 16 січня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 9336997 від 16 квітня 2021 року в Квитанції № 11236831 від 16 квітня 2021 року (до Договору D-0401/582147 від 16 квітня 2021 року);
- в Квитанції № 6621987 від 20 травня 2021 року в Меморіальному ордері №7991455від 20 травня 2021 року (до Договору D-0401/583138 від 20 травня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 7991563 від 20 травня 2021 року (до Договору D-0401/583139 від 20 травня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 7991899 від 20 травня 2021 року (до Договору D-0401/583141 від 20 травня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 7992133 від 20 травня 2021 року (до Договору D-0401/583142 від 20 травня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 7992236 від 20 травня 2021 року (до Договору D-0401/583143 від 20 травня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 7992337 від 20 травня 2021 року (до Договору D-0401/583144 від 20 травня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 7994393 від 20 травня 2021 року (до Договору D-0401/583145 від 20 травня 2021 року);
- в Меморіальному ордері № 7995631 від 20 травня 2021 року (до Договору D-0401/583146 від 20 травня 2021 року)
нанесені одним кліше прямокутного штампу «Ідея Банк» № 667. Інші відтиски прямокутних штампів у двох порівнювальних групах документів не збігаються за своїми номерами».
При цьому під час проведення призначених судом по справі почеркознавчих та технічних експертиз, на відповідні вимоги суду та експертів (т. 2 а. с.234) АТ «Ідея Банк» не надав своїх примірників банківських договорів з ОСОБА_1 та відповідних додаткових угод до них, як і оригіналів відповідних заяв від імені ОСОБА_1 про дострокове закриття ним особових рахунків за його договорами від 13 жовтня 2020 року та заяв від імені ОСОБА_1 на видачу готівки у касі банку за усіма його договорами від 13 жовтня 2020 року (які визнаються АТ «Ідея Банк»).
Суди встановили, що відповідач не виконав клопотань експертів про надання усіх кліше прямокутного штампу АТ «Ідея Банк» з номерами № 273; 274; 523; 567; 577; 588; 666; 668, які використовувалися у касах Дніпровського відділенні № 2 АТ «Ідея Банк» (м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 3А) відбитки яких містяться на оригіналах банківських квитанцій та оригіналах меморіальних ордерів ОСОБА_1 . Фактино предметом дослідження був один вільний зразок з відбитком кліше прямокутного штампу «Ідея Банк» №667 (оригінал меморіального ордеру № 5785015 від 13 жовтня 2020 року до Договору строкового банківського вкладу фізичної особи D-0401/174147 від 13 жовтня 2020 року, що належать ОСОБА_1 та визнається АТ «Ідея Банк»).
Неповнота призначеної судом по даній справі експертизи щодо частини питань була усунута шляхом проведення аналогічних експертиз з такими ж самими питаннями у рамках кримінального провадження № 12021041030001049.
Відповідно до висновків почеркознавчої експертизи СЕ-19/104-23/26542-ПЧ від 20 вересня 2023 року (т. 5 а. с. 76-88) та висновку почеркознавчої експертизи СЕ-19/104-24/10281-ПЧ від 12 березня 2024 року (т. 6 а. с. 136) у кримінальному провадженні № 12021041030001049 підписи від імені ОСОБА_1 у заявах від 29 жовтня 2020 року та від 03 грудня 2020 року на видачу готівки за його вкладними договорами від 13 жовтня 2020 року (які визнаються відповідачем) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
У матеріалах справи (т. 6 а. с. 102 ) міститься дозвіл від 22 липня 2024 року старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції Супрун Н. П. на розголошення адвокатом Бардаченко В. В., який діє у інтересах потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відомостей про результати експертиз, проведених судовими експертами в рамках кримінального провадження № 12021041030001049 від 15 вересня 2021 року, та використання висновків експертів в якості доказів у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська під час розгляду цивільних справ: № 201/689/22; № 201/687/22; № 201/12587/21. Дозволом суду було надано належним чином засвідчені висновки 31 експертизи (т. 6, а. с.103-171), а саме:
№ СЕ-19/104-23/37394-ПЧ від 15 грудня 2023 року;
№ СЕ-19/104-24/5908-ПЧ від 13 лютого 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2848-ПЧ від 18 червня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2621-ПЧ від 27 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2619-ПЧ від 20 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2608-ПЧ від 26 квітня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2629-ПЧ від 30 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2624-ПЧ від 24 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2628-ПЧ від 28 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2632-ПЧ від 31 травня 2024 року;
№ СЕ-19/104-24/3772-ПЧ від 30 січня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2613-ПЧ від 13 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2618-ПЧ від 17 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2633-ПЧ від 04 червня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2615-ПЧ від 16 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2625-ПЧ від 29 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2622-ПЧ від 28 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2623-ПЧ від 23 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2634-ПЧ від 05 червня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2626-ПЧ від 30 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2635-ПЧ від 07 червня 2024 року;
№ СЕ-19/104-24/4436-ПЧ від 05 лютого 2024 року;
№ СЕ-19/104-24/10281-ПЧ від 12 березня 2024 року;
№ СЕ-19/104-23/26542-ПЧ від 20 вересня 2023 року;
№ 17/05/1-24 від 30 травня 2024 року;
№ СЕ-19/105-24/2115-ЕК від 26 квітня 2024 року;
№ СЕ-19/104-24/20346-ДД від 31 травня 2024 року;
№ СЕ-19/104-24/20347-ДД від 05 червня 2024 року;
№ СЕ-19/104-24/20357-ДД від 06 червня 2024 року;
№ СЕ-19/104-24/20331-ДД від 05 червня 2024 року;
№ СЕ-19/104-24/20363-ДД від 06 червня 2024 року.
Предметом дослідження по вказаних експертизах були оригінали банківських документів, які були вилучені слідчими у «Ідея Банк», які під час проведення призначених судом почеркознавчих та технічних експертиз у цій цивільній справі №201/689/22 АТ «Ідея Банк» не надав на вимогу судових експертів у відповідному клопотанні (т. 2 а. с.234).
За висновками судових експертиз:
№ СЕ-19/105-24/2848-ПЧ від 18 червня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2621-ПЧ від 27 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2619-ПЧ від 20 травня 2024 року ; № СЕ-19/105-24/2608-ПЧ від 26 квітня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2629-ПЧ від 30 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2624-ПЧ від 24 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2628-ПЧ від 28 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2632-ПЧ від 31 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2613-ПЧ від 13 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2618-ПЧ від 17 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2633-ПЧ від 04 червня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2615-ПЧ від 16 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2625-ПЧ від 29 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2622-ПЧ від 28 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2623-ПЧ від 23 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2634-ПЧ від 05 червня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2626-ПЧ від 30 травня 2024 року; № СЕ-19/105-24/2635-ПЧ від 07 червня 2024 року, усі підписи від імені ОСОБА_3 у всіх оригіналах примірників вкладних договорів ОСОБА_1 та усіх додаткових угодах до цих договорів, а також усі підписи на усіх відповідних меморіальних договорах та квитанціях ОСОБА_1 до спірних договорів - виконано самим ОСОБА_3 .
За результатами економічної експертизи № 17/05/1-24 від 30 травня 2024 року (т. 6 а. с. 130- 140) загальна сума грошових коштів (сума вкладів) за 39 банківськими договорами, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» в особі уповноваженого представника керівника банківського відділення АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3., становить 19 500 000 грн (39 договорів по 500 000 грн кожний).
За результатами економічної експертизи № СЕ-19/105-24/2115-ЕК від 26 квітня 2024 року (т. 6 а. с.141-164), проведеної на підставі банківських бухгалтерських документів, підтверджується, що частина внесених ОСОБА_1 коштів за період з 01 вересня 2020 року по 31 вересня 2021 року на його основний поточний рахунок НОМЕР_1 у розмірі 7 003 562,65 грн була відображена у бухгалтерських документах (п. 39 висновку). У пункті 40 експертизи експертами встановлено, що за цей же період з рахунків ОСОБА_1 було знято 7 003 430,31 грн.
Також експертами встановлено, що підпис на заявах про видачу готівки від імені ОСОБА_1 , виконані не ОСОБА_1 , а іншими особами.
За результатами технічних експертиз № СЕ-19/104-24/20346-ДД від 31 травня 2024 року; № СЕ-19/104-24/20347-ДД від 05 червня 2024 року; № СЕ-19/104-24/20357-ДД від 06 червня 2024 року; № СЕ-19/104-24/20331-ДД від 05 червня 2024 року; № СЕ-19/104-24/20363-ДД від 06 червня 2024 року відбитки дата-штампів № 667 та № 274 на квитанціях та меморіальних ордерах за банківськими договорами ОСОБА_1 нанесені відповідними дата-штампами, які у АТ «Ідея Банк» були вилучені слідчими для проведення відповідних експертиз в рамках кримінального провадження № 12021041030001049 від 15 вересня 2021 року.
Крім того згідно висновку експерта № 17/05/1-24 від 30 травня 2024 року за результатами судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12021041030001049 банківськими документами АТ «Ідея Банк» підтверджується, що загальна сума грошових коштів (сума вкладів) по укладеним Договорам строкового банківського вкладу фізичної особи «Дохідний» між потерпілим ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» в особі уповноваженого представника ОСОБА_3. становить 19 500 000 грн (39 договорів по 500 000 грн кожний).
Судом у судовому засіданні було допитано експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (Дніпро НДІСЕ) Т. Ніколайчук щодо наданого суду висновку експертів №5938/5939-2 за результатами проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у цивільній справі № 201/689/22 від 14 серпня 2023 року, яка пояснила, що висновки експертизи виконані з дотриманням експертами усіх чинних нормативних актів. Наявність неповноти експертизи чи інших недоліків експерт заперечувала. Неможливість надати відповіді на групу питань № 2 експерт пояснила недобросовісною процесуальною поведінкою АТ «Ідея Банк», який не виконав відповідні клопотання експертів та не надав жодних банківських документів для проведення експертизи з поставлених питань.
З пояснень допитаного в суді як свідка позивача ОСОБА_1 вбачається, що він завжди відвідував відділення № 2 АТ «Ідея Банк» разом зі своїм сином ОСОБА_2 (третя особа у справі) та особисто підписував усі документи, які йому надавав керівник банківського відділення ОСОБА_3 . На ім`я свого сина позивач кожен рік в банківських установах надавав довіреність у присутності керівника банківського відділення. У останні роки в АТ «Ідея Банк» це був ОСОБА_3 , який особисто після підписання довіреностей клієнтами посвідчував їх та забирав для зберігання у банківській установі. Усі банківські договори від імені банку підписував особисто ОСОБА_3 у їх присутності, тому ніяких підозр у нього (ОСОБА_1) щодо ОСОБА_3 не виникало. Після з`ясування чим займався ОСОБА_3 керівництво АТ «Ідея Банк» обіцяло позивачу та членам його родини повернути у повному обсязі усі їх вклади. Але пізніше змінило свою позицію і вирішило нічого не повертати вкладникам звинувативши самих вкладників у недбальстві.
Свідок ОСОБА_2 в суді пояснив, що їх родина багато років займаються інвестуванням вкладів в різні банківські установи у тому числі й в АТ «Ідея Банк». Ніяких сумнівів та підозр відносно ОСОБА_3 у нього та його батька не виникало, адже усі банківські договори від імені банку підписував особисто ОСОБА_3 у їх присутності. Він ( ОСОБА_2 ) інколи по телефону набирав ОСОБА_3 та узгоджував з ним пролонгацію вкладних договорів та домовлявся про індивідуальні процентні ставки при їх пролонгації, що передбачено Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Коли у кінці серпня 2021 року ним у відділенні № 2 АТ «Ідея Банк» у м. Дніпро з`ясувалися махінації з вкладами керівником відділення ОСОБА_3 , до відділення у цей же день приїхала керівництво регіонального управління АТ «Ідея Банк». У його ( ОСОБА_2 ) присутності та присутності ОСОБА_3 керівництво запевнило, що членам його сім`ї повернуть усі кошти. Зазначав, що коли службою безпеки банку було з`ясовано загальний розмір привласнених ОСОБА_3 вкладів, керівництво банку вирішило нічого не повертати вкладникам, тому вони вирішили звернутися до суду.
Допитана як свідок співробітник Дніпровського відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_5 (прізвище якої було зазначено у спірних банківських договорах ОСОБА_1 в графі «Договір оформив») пояснила, що у її обов`язки входило набирати на комп`ютері за вказівкою керівника банківського відділення ОСОБА_3 тексти банківських договорів та інших банківських документів. Пам`ятає ОСОБА_2 який часто відвідував їхнє банківське відділення та часто спілкувався з ОСОБА_3 . Саме ОСОБА_2 неодноразово привозив в касу банківського відділення великі грошові кошти, приблизно до 10 мільйонів, які перераховували працівники на столах біля каси банку. Підтвердила, що ОСОБА_3 часто погоджував з керівництвом банку індивідуальні розміри підвищених процентних ставок для віп-клієнтів банку сім`ї ОСОБА_10 . Неодноразово ОСОБА_2 відвідував відділення банку у вечірній час, у такому випадку ОСОБА_3 отримував дозвіл від керівництва банку на продовження операційного часу роботи банківського відділення, щоб касир встигала прийняти від ОСОБА_1 значний обсяг коштів. Сім`я ОСОБА_10 вже дано є віп-клієнтами їх банку та по раніше укладеним ними договорам вони вже отримували вклади разом з процентами. Також ОСОБА_3 неодноразово просив її підготовити йому документи на отримання коштів від імені його клієнтів нібито на прохання самих клієнтів. Спочатку вона думала, що клієнти про це знали, але потім зрозуміла, що клієнти банку про такі дії ОСОБА_3 не здогадувались. Після її звільнення їй стало відомо від слідчих та інших співробітників банку, що ОСОБА_3 разом з головним спеціалістом відділення ОСОБА_11 шахрайським шляхом заволоділи вкладами клієнтів банку, самими великими з яких була сім`я ОСОБА_10 .
Згідно пояснень представників сторін у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська слухається кримінальна справа щодо ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190, частина друга статті 366, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 358 КК України, а також щодо ОСОБА_11 за частина друга статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 366, статті 28, частинами першою, четвертою статті 358 КК України (справа № 932/8934/24).
З копій матеріалів кримінального провадження, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_3 звинувачується в тому, що він діючи у складі організованої групи за участю ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлених осіб, за період з 01 вересня 2020 року по 20 серпня 2021 року, які були об`єднані єдиним умислом, спрямованим на досягнення бажаного злочинного результату, продовжуючи вчиняти дії направлені на заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах, діючи, незаконно, шляхом складення та використання завідомо підроблених документів, заволоділи грошовими коштами вкладників АТ «Ідея Банк» ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на загальну суму 60 467 000 грн, що у 660 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, і є особливо великим розміром, чим завдали потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , значну матеріальну шкоду. В результаті спільних злочинних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які діяли у складі злочинної групи, потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 спричинено майнову шкоду в на загальну суму 60 467 000 грн, що є особливо великим розміром, яка в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на час вчинення злочину.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог про стягнення депозитів та процентів
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Касаційний суд вже зазначав, що:
сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party);
сontra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Поняття «майно» в частині першій статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (SUK v. UKRAINE, № 10972/05, § 22, ЄСПЛ, від 10 березня 2011 року).
Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Першого протоколу і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ, від 02 липня 2002 року).
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).
Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20)).
Верховний Суд України зазначав, що відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу (див. постанови Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-20цс12 та від 06 червня 2012 року у справі № 6-17цс12).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду вказувала, що:
оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми (див. п. 67, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19));
суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору (див. п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19));
оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду викладала у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (див. п. 7.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19)).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 306/44/22 (провадження № 61-1800сво24) зазначено, що:
договір банківського вкладу є реальним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу);
парламентом у частині першій статті 1059 ЦК України розмежовано власне письмову форму (тобто коли вчиняється сторонами письмовий договір, який підтверджує внесення коштів вкладником) та замінники письмової форми договору банківського вкладу (зокрема, ощадна книжка, сертифікат чи інший документ, коли письмовий договір не вчинявся сторонами). Письмова форма договору банківського вкладу внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми банку;
оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов`язків за договором банківського вкладу».
Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18)).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
позивач просив стягнути з відповідача тіло депозитів та нараховані проценти за договорами строкового банківського вкладу;
банк заперечував право позивача, посилаючись на недоведеність факту укладення договорів та внесення вкладів;
суди встановили, що при укладанні між сторонами договорів банком приймались грошові кошти від позивача, про що свідчать відповідні квитанції про прийняття коштів на поточний рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 , номер цього рахунку також зазначено в договорах, та оформленими меморіальними ордерами, які містять розпорядження вкладника про переведення коштів з відкритого на його ім`я поточного рахунку на передбачений в тексті договору вкладний рахунок, також відкритий на ім`я позивача;
суд першої інстанції перевірив достовірність меморіальних ордерів, оригінали яких були предметом дослідження експертів при здійсненні судової почеркознавчої експертизи, та визнав їх достовірність та доказове значення укладання між сторонами 39 договорів строкового банківського вкладу фізичної особи «Дохідний»;
підписуючи всі договори строкового банківського вкладу фізичної особи «Дохідний», в сукупності з наданими квитанціями та меморіальними ордерами на суми вкладів, які також відповідають сумам вказаним в тексті договорів, виконав всі необхідні дії та надав докази на підтвердження внесення готівки та не повинен в даному випадку відповідати за не добросовісність дій з боку представника банку, зокрема керуючого відділенням ОСОБА_3., більш того нести відповідальність за недотримання останнім вимог передбачених законом, в тому числі у сфері банківської діяльності;
щодо договорів банківських вкладів D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року (на суму 500 000 грн кожний) апеляційний суд встановив, що на підтвердження факту виникнення між сторонами договірних правовідносин позивач надав суду та судовим експертам, зокрема, їх оригінали, а також оригінали усіх додаткових угод до цих договорів та оригінали меморіальних ордерів. Як пояснив позивач оригінали квитанцій саме по цим двом договорам у нього відсутні. Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено укладення між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» додаткових угод про пролонгацію дії договорів D-0401/236045 та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року та досліджено оригінали меморіальних ордерів про зарахування коштів за цими договорами. Згідно висновків експертів під додатковими угодами до зазначених вкладів стоїть підпис ОСОБА_3 , а меморіальні ордери містять відтиск штампу банку № 667;
тому відповідні доводи банку про недоведення позивачем належними та допустимими доказами укладення договорів банківських вкладів D-0401/236045 від 03 вересня 2020 року та D-0401/236046 від 03 вересня 2020 року та внесення грошової суми на її вкладний (депозитний) рахунок, не відповідають встановленим обставинам справи;
суди встановили, що на вимогу вкладника від 02 вересня 2021 року банк не повернув суми вкладів, заперечуючи сам факт існування договорів вкладу;внаслідок звернення 02 вересня 2021 року позивача до відповідача з вимогою повернути його банківські вклади - зазначені 39 вкладних договорів ОСОБА_1 не були розірвані, адже відповідач заперечував сам факт їх існування та продовжував користуватися грошовими коштами ОСОБА_1 ; кожен із 39 депозитних договорів ОСОБА_1 припинив свою дію відповідно до умов самих цих договорів - через 1 рік з дня їх укладення (3 місяці первісний строк дії усіх договорів та 9 місяців дії договорів з врахуванням положень усіх договорів про їх автоматичну пролонгацію на 3 місяці до 3 разів).
За таких обставин суди зробили обґрунтований євисновок про стягнення тіла депозитів та процентів по кожному із 39 договорів ОСОБА_1 .
Касаційний суд відхиляє посилання банку на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення договору банківського вкладу та внесення грошової суми на її вкладний (депозитний) рахунок, оскільки письмова форма договору банківського вкладу внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми банку.
Касаційний суд відхиляє посилання на висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 308/9488/21, оскільки у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 306/44/22 відступлено від висновків щодо застосування статей 1058 1059 1064 1065 ЦК України, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року в справі № 306/1119/21 (провадження № 61-6392св23) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2023 року в справі № 308/9488/21 (провадження № 61-11449св23).
Необґрунтовані доводи банку про те, що відповідач на вимогу позивача достроково повернув кошти з нарахованими процентами по 6 договорам, які наявні в системі банку.
Суди встановили, що на виконання ухвали суду про забезпечення доказів Слідчим управлінням ГУ НП у Дніпропетровській області суду було надано належним чином засвідчені копії висновку почеркознавчої експертизи СЕ-19/104-23/26542-ПЧ від 20 вересня 2023 року (т. 5 а. с. 76-88) та висновку почеркознавчої експертизи СЕ-19/104-24/10281-ПЧ від 12 березня 2024 року (т. 6 а. с. 136) у кримінальному провадженні № 12021041030001049, порушеному 15 вересня 2021 року за заявою АТ «Ідея Банк» відносно керівника Дніпровського відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_3 за фактом шахрайського заволодіння ним грошима вкладників банку. З висновку експертів вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у заявах від 29 жовтня 2020 року та від 03 грудня 2020 року на видачу готівки за його договорами від 13 жовтня 2020 року (які визнаються відповідачем) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Зазначеними висновками експертів спростовано доводи представника АТ «Ідея Банк», що ОСОБА_1 звертався до АТ «Ідея Банк» з заявами на видачу готівки за його договорами від 13 жовтня 2020 року (які визнаються відповідачем) та отримував у касі банку свої вклади разом з відповідними процентами.
За таких обставин суди правильно вказали, що АТ «Ідея Банк» не було повернуто ОСОБА_1 його вклади разом з відповідними процентами за усіма його вкладними договорами від 13 жовтня 2020 року: D-0401/174147; D-0401/174157; D-0401/174158; D-0401/174159; D-0401/174160 та D-0401/174161, укладення яких визнає АТ «Ідея Банк».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 201/12587/21 (провадження № 61-2269св25) зазначено, що:
«у справі, яка переглядається, установлено, що 15 вересня 2021року за заявою АТ «Ідея Банк» щодо керівника Дніпровського відділення № 2 АТ «Ідея Банк» ОСОБА_6 порушено кримінальне провадження № 12021041030001049 за фактом шахрайського заволодіння ним грошима вкладників вищезазначеного банку, після чого ОСОБА_6 було звільнено від займаної ним посади та звільнено з АТ «Ідея Банк». У своїх поясненнях суду представник відповідача акцентував увагу суду на те, що ОСОБА_6 було звільнено саме у зв`язку втратою до нього довіри керівництвом АТ «Ідея Банк». Також представник відповідача підтвердив, що ОСОБА_6 станом на час укладення з ОСОБА_1 від імені АТ «Ідея Банк» усіх спірних 34-х вкладних договорів був чинним керівником банківського відділення та мав усі відповідні повноваження на укладення договорів від імені АТ «Ідея Банк», що підтверджується його посадовими інструкціями (а. с. 136-137, т.6).
Звертаючись до суду із заявою про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 12021041030001049 від 15 вересня 2021року у справі № 932/8934/24, представник відповідача посилався на те, що 30 вересня 2024 року в межах вказаного кримінального провадження Дніпропетровська обласна прокуратура скерувала до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за фактом вчинення ними кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 366, частиною першої, частиною четвертою статті 358 КК України. На підставі цього обвинувального акта Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська відкрито провадження у справі № 932/8934/24. 31 жовтня 2024 року у справі № 932/8934/24 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду. ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні визнана потерпілою. Матеріали кримінального провадження № 12021041030001049 від 15 вересня 2021 року, зокрема, висновки судових експертиз, за клопотанням представника позивачки, були залучені до матеріалів цієї цивільної справи та судом першої інстанції брались до уваги при ухваленні рішення. Висновки суду першої інстанції обґрунтовувались, спираючись на вказані документальні докази. Доводи сторони позивача, які були враховані судом першої інстанції, серед іншого, ґрунтувались на досудовому розслідуванні у кримінальному проваджені № 12021041030001049 від 15 вересня 2021 року, а тому представник відповідача вважав, що наявні правові підстави для зупинення провадження у справі.
Зупиняючи провадження у справі, яка переглядається, до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 12021041030001049 від 15 вересня 2021 року у справі № 932/8934/24 за підозрою ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною першою, четвертою статті 358 КК України, апеляційний суд виходив із того, що зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду до вирішення іншої справи. Вирок суду у кримінальній справі № 932/8934/24 вплине на оцінку судом, як доказів у цій справі, висновків судових експертів з різних експертних установ, проведених у рамках кримінального провадження № 12021041030001049.
З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з огляду на таке.
Необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 вказано, що висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Можливість використання висновків експерта, виконаних у кримінальному провадженні, як доказів (одного з доказів), підтверджено Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15-ц, від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18. У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його. У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18 зазначено, що у випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, сторона не позбавлена можливості заявити клопотання про призначення експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи. У постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 465/2710/20 (провадження № 61-3659св24)зазначено, що висновок експерта, підготовлений в межах кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, може бути визнаний доказом у цивільній справі, якщо експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містила інформацію щодо предмета доказування у цивільній справі, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальному провадженні не ухвалено. Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання депозитних договорів та стягнення коштів дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумних строків розгляду справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлює право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Колегія суддів вважає, що представником відповідача не доведена об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, крім цього, у такому випадку зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи і є процесуально недоцільним, оскільки об`єктивних обставин, які унеможливлюють розгляд цієї цивільної справи, не було встановлено. Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 12021041030001049 від 15 вересня 2021 року у справі № 932/8934/24 за підозрою ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною першою, четвертою статті 358 КК України».
Касаційний суд вважає, що відповідачем не обґрунтована об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, оскільки коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Тому відсутні підстави для зупинення провадження у цій справі, до закінчення розгляду кримінальної справи.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Щодо задоволених позовних вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», 3 % річних та інфляційних втрат
За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу (частина третя статті 1060 ЦК України).
Банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за вкладом із спливом строку, який встановлений у договорі банківського строкового вкладу (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року у справі № 306/44/22 (провадження № 61-1800сво24)).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом(частина перша статті 612 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
На вимоги про стягнення 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу позовна давність не поширюється (див., зокрема, постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20), постанову Верховного Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 757/24677/18-ц (провадження № 61-5125св22)).
У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі (частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок, що:
«пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача. Разом з тим після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04 грудня 2014 року (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25 березня 2015 року, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу.
Після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року по справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду зауважила, що дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем та має рахуватися від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ. З урахуванням наведеного висновки судів першої та апеляційної інстанції про стягнення з банку пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі є помилковими».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) вказано, що:
«як установив суд, ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з відповідача пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», тоді як договори банківських рахунків було розірвано 17 листопада 2019 року за його власною ініціативою. Оскільки між ОСОБА_1 та банком з 17 листопада 2019 року припинено правовідносини за вказаними договорами банківських рахунків, то частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за вказаними договорами банківських рахунків відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначене узгоджується з правовими висновками, що містяться у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 572/3074/20 (провадження № 61-17395св21), від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21), від 22 червня 2022 року у справі № 522/9488/18 (провадження № 61-5304св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 757/10991/19-ц (провадження № 61-2639св22)».
У справі, що переглядається:
позивач просив стягнути з відповідача за неналежне виконання строкових договорів: пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у межах позовної давності 1 рік за період з 05 вересня 2021 року по 05 вересня 2022 року, зменшивши її до розміру самих вкладів 500 000 грн; три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України та інфляційні втрати за прострочення боржника за період із 05 вересня 2021 року до по день ухвалення судом рішення;
суди встановили, що на вимогу вкладника від 02 вересня 2021 року банк не повернув суми вкладів; кожен із 39 депозитних договорів ОСОБА_1 припинив свою дію відповідно до умов самих цих договорів - через 1 рік з дня їх укладення (3 місяці первісний строк дії усіх договорів та 9 місяців дії договорів з врахуванням положень усіх договорів про їх автоматичну пролонгацію на 3 місяці до 3-х разів);
при ухваленні постанови апеляційний суд погодився з судовим рішення суду першої інстанції про часткове стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат та частково самостійно стягуючи 3 % річних та інфляційні втрати і змінюючи рішення суду першої інстанції в частині 3 % річних вважав, що мало місце прострочення, а тому слід стягувати на користь вкладника пеню, 3 % річних та інфляційні втрати;
проте апеляційний суд: не звернув увагу, що в цій справі між сторонами вчинено строкові договори банківського вкладу; повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; інтереси вкладника забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України саме при прострочення виконання грошового зобов`язання;після спливу строку між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання;
апеляційний суд не з`ясував, з урахуванням умов договорів, чи відбулося прострочення банку щодо повернення депозитів та чи підлягає стягненню пеня, 3 % річних та інфляційні втрати за період з 05 вересня 2021 року до моменту закінчення строків відповідних договорів.
За таких обставин оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат належить скасувати і в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Доводи про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, необґрунтовані. Позивач просив стягнути 3 % річних та інфляційні втрати по день ухвалення судом рішення про розірвання депозитних договорів, що підтверджується уточненою позовною заявою (т. 3, а. с. 76-92) та розрахунком розміру позовних вимог на 09 лютого 2024 року (т. 4, а. с. 60-73).
Висновки щодо розподілу судових витрат
Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (пп. «в» п. 4 ч. 1 ст. 416 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без дотримання норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що:
касаційну скаргу необхідно задовольнити частково;
рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у нескасованій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення депозитів та процентів залишити без змін;
постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат скасувати і в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у нескасованій частині та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення депозитів та процентів.
Керуючись статтями 400 409 410 411 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Ідея Банк», яка підписана представником Ємельяновим Володимиром Романовичем, задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у нескасованій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення депозитів та процентів залишити без змін.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат, розподілу судових витрат скасувати і в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у нескасованій частині та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення депозитів та процентів.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
page
telegram
viber
youtube
