Історія справи

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 711/3678/17

провадження № 61-28487св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 07 серпня 2017 року в складі судді Степаненка О. М. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Ювшина В. І., Сіренка Ю. В., Гончар Н. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» (далі - КП «Придніпровська СУБ») про зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що між ним та КП «Придніпровська СУБ» відсутні договірні правовідносини, що підтверджується рішеннями Придніпровського районного суду м. Черкас від 05 березня 2015 року та ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 червня 2015 року.

Підставою звернення до суду стало направлення та отримання ним повідомлення про оплату послуг за червень 2017 року, в якому відповідачем зазначена сума заборгованості - 8 649,67 грн.

ОСОБА_4 вважав, що боргу перед комунальним підприємством у нього немає, оскільки починаючи з лютого 2014 року він належним чином оплачує рахунки. Заборгованість, яка існувала станом на січень 2014 року в розмірі 8 599,74 грн має бути списана в зв'язку з спливом позовної давності, у зв'язку з чим просив зобов'язати відповідача провести перерахунок і списати заборгованість.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 07 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що лише звернення КП «Придніпровська СУБ» до суду про відшкодування боргових зобов'язань надавало б позивачу право звертатись із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20 вересня 2017 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 07 серпня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини справи, неправильно застосували норми чинного законодавства.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що ОСОБА_4 та члени його сім'ї проживають у квартирі АДРЕСА_1, яка приватизована на чотирьох осіб. ОСОБА_4 належить на праві власності 1/4 частина квартири. Відповідач КП «Придніпровська СУБ» є виконавцем житлово-комунальних послуг в житловому будинку на АДРЕСА_1.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 05 березня 2015 року визнано відсутність договірних правовідносин між ОСОБА_4 та КП «Придніпровська СУБ» з грудня 2005 року до 01 лютого 2014 року. Визнано за ОСОБА_4 право на укладення з відповідачем договору про надання послуг з утримання будинків.

Відповідно до обігу нарахувань з оплати ОСОБА_4 отриманих житлово-комунальних послуг з лютого 2014 року зазначено борг у розмірі 8 734,14 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 зазначав, що на його адресу надходять квитанції про наявність заборгованості за січень-лютий 2017 року в сумі 8 723,54 грн, у зв'язку з чим просив зобов'язати відповідача провести перерахунок і списати заборгованість з урахуванням спливу позовної давності.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, зазначав, що станом на час розгляду справи факт існування судового розгляду спору між КП «Придніпровська СУБ» та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, за якими минув трирічний строк позовної давності, не встановлено. Лише звернення КП «Придніпровська СУБ» до суду з позовом про стягнення заборгованості надавало б ОСОБА_4 право звертатись із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності.

Крім того, відсутність між ОСОБА_4 та КП «Придніпровська СУБ» договору про надання послуг не звільняє ОСОБА_4 від зобов'язань оплачувати за отримані ним послуги.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (постанова Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-2122цс16).

Посилання ОСОБА_4 в касаційній скарзі про те, що суди не в повній мірі дослідили надані позивачем докази з приводу нарахування безнадійної заборгованості є безпідставним, оскільки ґрунтується на припущеннях. Крім того, підстава виникнення заборгованості не є предметом позовних вимог, а списання заборгованості є правом, а не обов'язком відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 07 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А.О. Лесько

С.П. Штелик