Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.09.2022 року у справі №127/18807/19
Постанова КЦС ВП від 20.01.2022 року у справі №127/18807/19

Постанова

Іменем України

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 127/18807/19

провадження № 61-4163св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки в спільному майні

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив виділити йому в натурі 53/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 1 (додаток 12) висновку від 30 листопада 2020 року № ОС-391 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що йому належить на праві спільної часткової власності 21/50 частка житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських будівель. Крім того, він є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0339 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0024, за цією ж адресою.

Власником інших 29/50 частин вказаного житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель є ОСОБА_2 .

Незважаючи на те що ОСОБА_2 належить лише вказана частина житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, вона протиправно користується всім спільним нерухомим майном, позивача у його частину приміщення не допускає, змінила замки на вхідних дверях. Укласти договір про виділ частки в натурі, а також отримати висновок про можливість виділу в натурі належної йому частки та здійснити розрахунок часток у спільному майні відповідачка відмовляється. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 14 квітня 2021 року позов задовольнив. Виділив ОСОБА_1 в натурі 53/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 1 (додаток 12) висновку від 30 листопада 2020 року № ОС-391 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, а саме: житлову кімнату 1-4 площею 12,4 кв. м; житлову кімнату 1-5 площею 19,9 кв. м; прихожу 1-8, кухню 1-9 площею 24,4 кв. м; гараж літ. «В», сарай літ. «в», сарай літ. «Д», огорожі № 1, 1/2. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 76 827,00 грн. вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що доцільним буде виділ у натурі 53/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами саме за варіантом № 1 (додаток 12) висновку від 30 листопада 2020 року № ОС-391, який не порушуватиме права позивача ОСОБА_1 на володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована кімната 1-4 в будинку.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Справу в апеляційному порядку суди розглядали неодноразово.

Так, Вінницький апеляційний суд постановою від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року - без змін.

Верховний Суд постановою від 12 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вінницький апеляційний суд постановою від 07 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Семенюком І. В., задовольнив частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Виділив ОСОБА_1 в натурі 45/100, або 9/20, часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 4 (додаток 13), таблиця 15, висновку від 30 листопада 2020 року № ОС-391 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, а саме: житлову кімнату 1-5 площею 19,9 кв. м; прихожу 1-8 кухню 1-9 (сіни «а») площею 24,4 кв. м; гараж літ. «В», сарай літ. «в», сарай літ. «Д», огорожу № 1, 1/2. Виділив ОСОБА_2 в натурі 55/100, або 11/20, часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 4 (додаток 13), таблиця 15, висновку ОС-391 від 30 листопада 2020 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, а саме: прихожу 1-1, коридор 1-2, кухню 1-3 (прибудова «А1») площею 19,1 кв. м; житлову кімнату 1-4 площею 12,4 кв. м; житлову кімнату 1-6 площею 22,0 кв. м; житлову кімнату 1-7 площею 14,4 кв. м; ганок, козирок, сарай літ. «Б», погріб літ. «п/Б», сарай літ. «б», убиральню літ. «Г», ворота з хвірткою № 2, огорожу № 1, 1/2, криницю літ. «К». Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 19 207,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що такий варіант виділу часток житлового будинку та господарських споруд передбачає найменше відхилення від ідеальних часток та найменший розмір компенсації за їх відхилення. При цьому, суд врахував, що позивач погодився на сплату на користь відповідачки грошової компенсації, а ОСОБА_2 погодилася на отримання такої компенсації лише за умови виділу частки за варіантами 3-4 висновку експерта. Також суд врахував необхідність забезпечення відповідачки доступу до криниці, оскільки, як зазначила в судовому засіданні ОСОБА_2 та цього не заперечував представник позивача, за іншим варіантом виділу часток відповідачка була б позбавлена можливості користування водою, тоді як позивач забезпечений доступом до води з огляду на наявність централізованого водопостачання. Крім того, за цим варіантом поділу, кожен із сторін матиме окремий вхід до приміщення.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У травні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 279/4966/16, від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований як на земельній ділянці ОСОБА_1 , так і на земельній ділянці ОСОБА_2 . При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виділ майна згідно з варіантом № 1 додатка 12 до висновку № ОС-391, оскільки саме за таким варіантом всі об`єкти нерухомості, запропоновані позивачу до виділу, розташовані на належній йому земельній ділянці, водночас згідно з варіантом № 4 кімната 1-4 не виділяється в натурі, тобто залишається у володінні відповідачки, хоча фактично знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу.

Висновок апеляційного суду про обов`язковість згоди співвласника на отримання грошової компенсації (відповідно до частини другої статті 364 ЦК України) є безпідставним, оскільки норма зазначеної статті стосується випадків, коли виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України).

У червні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхили, а оскаржувану постанову залишити без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що відповідно до договору дарування від 01 лютого 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-75, ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 21/50 частка житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських будівель. Право власності на зазначену частину будинковолодіння зареєстроване Вінницьким ООБТІ і внесене в реєстрову книгу за реєстровим номером 18612, книга № 96.

Власником інших 29/50 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель на підставі договору дарування від 14 грудня 1988 року є ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами у справі.

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 689409, виданого 12 вересня 2006 року Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та самообслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0339 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0024, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертиз від 30 листопада 2020 року № ОС-391 запропоновано 4 варіанти виділу в натурі 21/50 належних позивачу ОСОБА_1 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 . Зокрема, експерт дійшов висновку, що технічно можливо виділити ОСОБА_1 приміщення житлової кімнати 1-5, прихожої 1-8, кухні 1-9 у житловому будинку. На розгляд суду надано варіанти 3-4 виділу в натурі 21/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами наближені до ідеальної частки, з визначенням грошової компенсації одній із сторін за відхилення від ідеальної частки.

При розгляді справи в суді першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_3 , яка пояснила, що при визначенні варіантів виділу часток в натурі, не враховувались межі земельної ділянки, зазначені в державних актах. Пропонуючи варіанти, експерт не робила прив`язки до земельної ділянки, але певні варіанти співпадають з межами та конфігурацією земельної ділянки позивача ОСОБА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку (це варіанти 1-2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

При поділі житлового будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона становить, а також, які підсобні будівлі передаються.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання не спімірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Скасовуючи рішення місцевого суду та здійснюючи поділ спірного будинку між сторонами згідно з варіантом № 4 (додаток 13), таблиця 15, висновку від 30 листопада 2020 року № ОС-391 судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, апеляційний суд правильно виходив з того, що саме такий варіант передбачає найменше відхилення від ідеальних часток та найменший розмір компенсації за їх відхилення. При цьому суд врахував, що позивач погодився на сплату на користь відповідачки грошової компенсації, а відповідачка погодилась на отримання такої компенсації лише за умови виділу частки за варіантами 3-4 висновку експерта. Також суд врахував, що згідно з таким варіантом поділу ОСОБА_2 буде забезпечена доступом до криниці та кожна із сторін матиме окремий вхід до приміщення.

Водночас не заслуговують на увагу посилання в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом того, що надана у власність відповідачці кімната 1-4 знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами цю обставину.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником наведених правових норм та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, та згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов