Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.06.2018 року у справі №311/2826/17

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 311/2826/17

провадження № 61-36443св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Першина Володимира Миколайовича та Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - Фонд, Управління Фонду), Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат») про стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що з 17 березня 1997 року він працював у відповідача на різних посадах. 28 січня 2002 року при виконанні трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав кататравму у вигляді закритого компресійного перелому тіла 3-го поперекового хребця без пошкодження елементів спинного мозку, множинні забиття, садна тулуба, кінцівок. 08 липня 2002 року йому було встановлено трудове каліцтво та третю групу інвалідності, а також протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба, робота на висоті, що підтверджується довідкою до акта огляду Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії АВ № 042061. Після неодноразових оглядів висновком МСЕК від 21 липня 2015 року йому остаточно встановлено трудове каліцтво та третю групу інвалідності безстроково, а також протипоказана важка фізична праця, тривалі статодинамічні навантаження (довідка до акта огляду МСЕК серії АВ № 030275). Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 21 липня 2015 року серії АБ № 0028756 йому встановлено 50 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково у зв`язку з трудовим каліцтвом з потребою «Д» спостерігання у лікаря-невролога, стаціонарне лікування у спеціальних відділеннях 1-2 рази на рік, санаторно-курортне лікування, тростина. Отримані ним професійні захворювання спричиняють йому фізичні та моральні страждання. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 256 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року у складі судді Нікандрової С. О. позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Фонду на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, у розмірі 50 000 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Управління Фонду судовий збір в дохід держави в розмірі 128 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на таке відшкодування, а це право виникає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності - 08 липня 2002 року. Тому ОСОБА_1 на підставі статей 21, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції від 17 січня 2002 року № 2980-ІІІ, яка була чинною на час встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому в результаті виробничої травми, за рахунок Управління Фонду. Право на звернення з позовом у ОСОБА_1 виникло у 2002 році, а зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VII набрали чинності 01 січня 2015 року, тому положення статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відмовляючи в задоволенні позову про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час настання нещасного випадку з ОСОБА_1 та встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності був відсутній будь-який нормативний акт, який би встановлював солідарний обов`язок Фонду та роботодавця щодо відшкодування моральної шкоди. Внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_1 зазнав фізичного болю, проходив тривале лікування, втратив 50 % професійної працездатності, став інвалідом третьої групи довічно, тобто ушкодження його здоров`я мають невідновлювальний характер, що безумно змінило звичний уклад його життя. Також місцевий суд врахував характер правопорушення, глибину і тривалість фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини підприємства.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Управління Фонду задоволено. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, у розмірі 50 000 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» судовий збір в дохід держави в розмірі 128 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління Фонду судовий збір у сумі 1 057 грн 20 коп.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», згідно з яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» викладений в новій редакції під назвою Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Згідно з частиною восьмою статті 36 вищевказаного Закону відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою і здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Першин В. М. подав касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити оскаржуване судове рішення в частині розміру моральної шкоди, скасувати - в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору і ухвалити нове рішення про стягнення з ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» на користь позивача 256 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Касаційна скарга мотивована тим, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував обставини, які мали місце, але дав їм неналежну правову оцінку, у зв`язку з чим неправильно вирішив спір та стягнув моральну шкоду у незначному розмірі. Місцевий суд не взяв до уваги, що позивач отримав травму, яку не вилікує до кінця свого життя.

У липні 2018 року ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» подало касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що за загальним правилом спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на час виникнення у потерпілого права на таке відшкодування. 08 липня 2002 року ОСОБА_1 встановлено трудове каліцтво та третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 042061. На час встановлення позивачу трудового каліцтва та інвалідності діяв Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції від 01 квітня 2001 року. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право на звернення до суду з позовом у ОСОБА_1 виникло 08 липня 2002 року, а зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» набрали чинності 01 січня 2015 року, тому положення статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

01 серпня 2018 року Управління Фонду подало відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Першина В. М., в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Управління Фонду не є особою, яка завдала шкоди ОСОБА_1 , і не є роботодавцем позивача, тому не повинно відшкодовувати йому моральну шкоду.

01 серпня 2018 року ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» подало відзив на касаційну скаргу Управління Фонду, в якому просило скасувати рішення апеляційного суду повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на обставини, викладені в касаційній скарзі підприємства.

06 вересня 2018 року Управління Фонду подало відзив на касаційну скаргу ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що положення частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» про відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України, не суперечать змісту статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України. Вказаними положеннями Закону право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Управління Фонду не є особою, яка завдала шкоду ОСОБА_1 та роботодавцем позивача, тому в нього відсутні правові підстави проводити відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Фонду.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Першина В. М. та витребувано її матеріали з Василівського районного суду Запорізької області.

16 липня 2018 року справа № 311/2826/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 липня 2018 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Першина В. М. не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Судами встановлено, що з 17 березня 1997 року ОСОБА_1 працював у Закритому акціонерному товаристві «Запорізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», на різних посадах.

28 січня 2002 року при виконанні ОСОБА_1 трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав кататравму у вигляді закритого компресійного перелому тіла 3-го поперекового хребця без пошкодження елементів спинного мозку, множинні забиття, садна тулуба, кінцівок, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 30 січня 2002 року № 2.

08 липня 2002 року ОСОБА_1 вперше встановлено трудове каліцтво та третю групу інвалідності, а також протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба, робота на висоті, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АГ № 042061 від 08 липня 2002 року.

Після неодноразових оглядів 21 липня 2015 року ОСОБА_1 остаточно встановлено трудове каліцтво та третю групу інвалідності безстроково, а також протипоказана важка фізична праця, тривалі статодинамічні навантаження, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 030275 від 21 липня 2015 року.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 21 липня 2015 року серії АБ № 0028756 ОСОБА_1 встановлено 50 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково у зв`язку з трудовим каліцтвом з потребою «Д» спостерігання у лікаря-невролога, стаціонарне лікування в спеціальних відділеннях 1-2 рази на рік, санаторно-курортне лікування, тростина.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Частинами першою, третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, чинній на час встановлення ОСОБА_1 висновком МСЕК від 08 липня 2002 року стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду. Відповідно до статті 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до абзацу 4 статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. У разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.

Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності 20 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Конституційний Суд України у рішенні від 08 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набрав чинності 01 січня 2015 року.

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Проте акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року

№ 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, починаючи з 01 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. З цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення про стягнення з Управління Фонду на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, чинній на час заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з настанням страхового випадку, яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається на Управління Фонду.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про стягнення з ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано судове рішення місцевого суду, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду необхідно скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Доводи касаційної скаргипредставника ОСОБА_1 - адвоката Першина В. М. щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, частини третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував тривалість, характер та обсяг страждань позивача та інші обставини, які мають значення для такого визначення. Зважаючи на системну оцінку доказів та обставин справи, суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування йому моральної шкоди, які ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права до спірних правовідносин.

Зміна розміру відшкодування шкоди виходить за межі повноважень щодо розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частиною першою статті 400 ЦПК України, оскільки потребує оцінки/переоцінки доказів у справі.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то понесенні ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 7 500 грн слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Першина Володимира Миколайовича залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року скасувати, а рішення Василівського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року залишити в силі.

Компенсувати Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання касаційної скаргив розмірі 7 500(сім тисяч п`ятсот) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов