Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.10.2020 року у справі №345/4791/19

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 345/4791/19

провадження № 61-14757св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2020 року у складі судді Мигович О. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Горейко М. Д., Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частини майна в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, а саме:

житловий будинок загальною площею 348,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, кадастровий номер 2610400000:003:0020;

земельну ділянку площею 0,1039 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2610100000:23:001:1145;

новостворене нерухоме майно, а саме - житловий будинок площею 182,5 кв. м, який розташований на земельній ділянці на АДРЕСА_3;

земельну ділянку АДРЕСА_5, цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1470581026104;

гараж, що знаходиться за адресою: вул. Хіміків, гаражний кооператив, масив № 2, гараж НОМЕР_4, реєстраційний номер майна 25144807, згідно із свідоцтвом про право власності від 22 жовтня 2008 року № б/н;

автомобіль марки "Mitsubishi Pajero", 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 11 вересня 1999 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали спірне майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2.

Оскільки вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності сторін, яке підлягає поділу, позивач просила позов задовольнити.

Калуський міськрайонний суд ухвалою від 13 лютого 2020 року провадження в частині поділу спільного сумісного майна подружжя щодо автомобіля марки "Mitsubishi Pajero", 2012 року випуску, закрив.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 13 лютого 2020 року, з урахуванням ухвали суду від 21 лютого 2020 року про виправлення описки, позов задовольнив. Здійснив поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину:

- житлового будинку АДРЕСА_6;

- земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 2610400000:22:003:0020, на АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,1039 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1145, на АДРЕСА_2;

- новоствореного житлового будинку загальною площею 182,5 кв. м, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1039 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1145, на АДРЕСА_2;

- земельної ділянки площею 0,0037 га, кадастровий номер 2610400000:07:001:0230, на АДРЕСА_5;

- гаража НОМЕР_4 у гаражному кооперативі, масив № 2 на вул. Хіміків у м. Калуші.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини:

- житлового будинку АДРЕСА_6;

- земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 2610400000:22:003:0020, на АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,1039 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1145, на АДРЕСА_2;

- новоствореного житлового будинку загальною площею 182,5 кв. м, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1039 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1145, на АДРЕСА_2;

- земельної ділянки площею 0,0037 га, кадастровий номер 2610400000:07:001:0230, на АДРЕСА_5;

- гаража НОМЕР_4 у гаражному кооперативі, масив № 2 на вул. Хіміків у м. Калуші.

Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 802,50 грн судових витрат. Скасував арешт, накладений ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2019 року, після набрання судовим рішення законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірне майно набуте у період шлюбу, тому є спільним майном подружжя та підлягає поділу в рівних частках.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 10 вересня 2020 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2020 року змінив. Визнав:

- житловий будинок літ. "А" загальною площею 348,6 кв. м, житловою площею 144,9 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2610400000:22:003:0020, на АДРЕСА_1;

- гараж НОМЕР_4 площею 36,7 кв. м, розташований у гаражному кооперативі, масив № 2 на вул. Хіміків у м. Калуші;

- земельну ділянку площею 0,0037 га, кадастровий номер 2610400000:07:001:0230, на АДРЕСА_5;

- житловий будинок літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 182,5 кв. м, житловою площею 88,5 кв. м, на АДРЕСА_3;

- земельну ділянку площею 0,1039 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1145, на АДРЕСА_2 - спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину:

- житлового будинку літ. "А" загальною площею 348,6 кв. м, житловою площею 144,9 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 2610400000:22:003:0020, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1;

- гаража НОМЕР_4 площею 36,7 кв. м, розташованого у гаражному кооперативі, масив № 2 на вул. Хіміків у м. Калуші;

- земельної ділянки площею 0,0037 га, кадастровий номер 2610400000:07:001:0230, цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, на АДРЕСА_5;

- житлового будинку літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 182,5 кв. м, житловою площею 88,5 кв. м, на АДРЕСА_3;

- земельної ділянки площею 0,1039 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1145, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на АДРЕСА_2.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину:

- житлового будинку літ. "А" загальною площею 348,6 кв. м, житловою площею 144,9 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 2610400000:22:003:0020, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1;

- гаража НОМЕР_4 площею 36,7 кв. м, розташованого у гаражному кооперативі, масив № 2 на вул. Хіміків у м. Калуші;

- земельної ділянки площею 0,0037 га, кадастровий номер 2610400000:07:001:0230, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, на АДРЕСА_5;

- житлового будинку літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 182,5 кв. м, житловою площею 88,5 кв. м на АДРЕСА_3;

- земельної ділянки площею 0,1039 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1145, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на АДРЕСА_2.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, однак під час ухвалення рішення суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення підлягає зміні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 06 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2020 року і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким:

-визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок на АДРЕСА_3, зареєстрований за ОСОБА_2;

-визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:23:001:1145;

-визнати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на 1/2 частину нерухомого майна:

житлового будинку на АДРЕСА_1;

земельної ділянки, кадастровий номер 2610400000:22:003:0020

гаража НОМЕР_4 у гаражному кооперативі, масив № 2, на вул. Хіміків у м. Калуші;

земельної ділянки, кадастровий номер 2610400000:07:001:0230;

-визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на іншу 1/2 частину вказаного нерухомого майна.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 331/8757/14-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка, кадастровий номер 2610100000:23:001:1145, є його особистою власністю, оскільки утворилася в результаті об'єднання земельної ділянки, яка була йому подарована, тому не підлягає поділу. Житловий будинок на АДРЕСА_3 будувався за його особисті кошти, що підтверджується квитанціями, які є у матеріалах справи, тому також є його особистою власністю.

З позивачем він перебував у шлюбі з 11 вересня 1999 року, який розірвано 29 листопада 2019 року, однак фактично шлюбні відносини припинені з 2004 року і з того часу сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть.

У 2015 році йому була подарована квартира АДРЕСА_2, яку він зруйнував і розпочав з власної ініціативи за свої особисті кошти будівництво нового будинку з 2015 року до жовтня 2019 року.

Ухвалюючи рішення, суди на вказане уваги не звернули, не встановили, за які саме кошти будувався спірний будинок, та помилково віднесли його до спільного майна подружжя.

07 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Спірний будинок є спільним майном подружжя, оскільки побудований під час шлюбу, надані відповідачем квитанції висновки судів не спростовують.

06 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшло пояснення ОСОБА_2 на відзив, мотивоване тим, що суди не взяли до уваги, що сторони з 2004 року як подружжя не проживають, матеріали справи не містять доказів, які свідчили б, що позивач купувала будь-які будівельні матеріали для будівництва будинку. Суди не дослідили, за які грошові кошти було придбано спірне майно.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

21 жовтня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 вересня 1999 року, який розірвано рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2019 року.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 04 лютого 2002 року, виданим на підставі рішення виконкому Калуської міської ради від 15 січня 2002 року № 21, житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 348,6 кв. м, належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 019442 від 29 липня 2003 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 09 червня 2003 року № 275, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер undefined, на АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У будинку на АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 (довідка центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради від 28 жовтня 2019 року № 31439).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22 жовтня 2008 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Калуської міської ради 12 вересня 2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 13 січня 2019 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить гараж НОМЕР_4 в гаражному кооперативі на вул. Хіміків, масив № 2, у м. Калуші.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка АДРЕСА_5, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів.

За договором дарування земельної ділянки від 03 вересня 2015 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 2610100000230010338, на АДРЕСА_2, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 27 грудня 2017 року відділ у м. Івано-Франківську головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,0917 га на АДРЕСА_2, кадастровий номер 2610100000:23:001:1126. Підстава виникнення права власності: заява про поділ земельної ділянки серія і номер 2345, видана 21 грудня 2017 року приватним нотаріусом Довгалюк Б. В. ; договір дарування від 03 вересня 2015 року серія і номер 165, виданий 03 вересня 2015 року приватним нотаріусом Фріс І. П.

Згідно з договором дарування від 03 вересня 2015 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 27 грудня 2017 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,0083 га на АДРЕСА_4, кадастровий номер 2610100000:23:001:1125.

Згідно з договором міни від 09 лютого 2018 року ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0083 га, кадастровий номер undefined, а ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0122 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1123 на АДРЕСА_3, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1453918226101, всього земельних угідь 0,0122 га, у тому числі малоповерхова забудова - 0,0122 га.

Отже, на підставі договору міни ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0122 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1123, на АДРЕСА_3, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна
1453918226101.

Згідно із заявою ОСОБА_2 від 22 лютого 2018 року ОСОБА_2 надав згоду на об'єднання земельних ділянок, належних йому на праві власності, а саме земельної ділянки площею 0,0122 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1123 і земельної ділянки площею 0,0917 га 2610100000:23:001:1126, та просив зареєструвати об'єднану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера, виготовити відповідні витяги та провести державну реєстрацію прав власності на цю земельну ділянку.

На підставі заяви ОСОБА_2 земельні ділянки - кадастровий номер undefined і кадастровий номер undefined, які розташовані в центральній частині АДРЕСА_2 та відносяться до земель житлової і громадської забудови, об'єднано. Площа ділянки, що утворилася в результаті об'єднання, - 0,1039 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 березня 2020 року № 202650633 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1039 га, кадастровий номер 2610100000:23:001:1145 на АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

На ім'я ОСОБА_2 15 жовтня 2018 року виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_4.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23 квітня 2019 року № 520 будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 жовтня 2019 року № 185124798 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_3, загальною площею 182,5 кв. м.

Оглянувши матеріали цивільної справи № 354/408/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, апеляційний суд встановив, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2019 року, ухваленим у судовому засіданні за відсутності сторін, розірвано шлюб між подружжям ОСОБА_2.

Факт їх не проживання протягом тринадцяти років до дня подання позову про розірвання шлюбу суд не встановлював.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норми статті 60 СК України передбачають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя, який може оспорити поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина 2 статті 372 ЦК України).

Якщо на земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Ураховуючи наведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та встановлені судами фактичні обставини справи, висновок судів про поділ спірного майна в рівних частинах та визнання за сторонами права власності на 1/2 частину цього майна за кожним є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги про те, що житловий будинок АДРЕСА_3 є особистою власністю ОСОБА_2, оскільки побудований хоча й у шлюбі, проте за особисті кошти та на земельній ділянці, яка є його особистою власністю, висновків судів не спростовують, адже суди не встановили, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів будівництва ним спірного будинку за особисті кошти.

Аргументи касаційної скарги про те, що земельна ділянка площею 0,1039 га, кадастровий номер undefined, на АДРЕСА_2 є особистою власністю відповідача, оскільки була набута ним у порядку об'єднання, міни земельних ділянок, які йому належали на праві особистої власності на правильність висновків судів не впливають, оскільки після побудови ним у шлюбі на цій ділянці будинку, право власності на 1/2 частину якого в порядку поділу спільного майна подружжя має позивач, до неї на підставі статей 377 ЦК України та 120 ЗК України перейшло і право на цю земельну ділянку в розмірі частки права власності у спільному майні - будинку, тому поділ цієї ділянки та визнання за сторонами права власності по 1/2 частині за кожним є правильним.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 331/8757/14-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Частиною 1 статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2020 року в незміненій частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун