Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.11.2025 року у справі №352/2521/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 352/2521/24

провадження № 61-8334св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Жиляка Михайла Дмитровича на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2025 року у складі судді Гриньків Д. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 травня 2025 року і додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня

2025 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який мотивувала тим, що сторони перебували

у зареєстрованому шлюбі з 30 березня 2024 року, спільних дітей не мають. Сімейне життя між сторонами поступово погіршувалось, що призвело до фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами. Посилаючись на те, що подальше сумісне життя та збереження сім`ї є неможливим, а також на те, що відповідач відмовився розірвати шлюб в позасудовому порядку, просила розірвати шлюб між сторонами, а судові витрати покласти на відповідача.

2. У жовтні 2024 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання шлюбу недійсним у зв`язку із його фіктивністю та стягнення моральної шкоди.

3. Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 серпня 2022 року він познайомився

з позивачкою за первинним позовом, яка проходила службу в управлінні прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ)

і з якою у нього виникли дружні стосунки. Він розповів, що одружений, має повнолітню доньку, брав участь у бойових діях, є інвалідом 3 групи, має фінансові заощадження в сумі 20 000,00 доларів США.

4. Вказував, що фактично не проживав з ОСОБА_1 як до реєстрації шлюбу, так і після, однак мав із нею побачення з серпня 2022 року. В подальшому сторони перевелися у м. Харків, однак у зв`язку із виконанням бойових завдань спільно не проживали, підтримували зв`язок за допомогою телефона.

5. 27 липня 2023 року позивачка за первісним позовом придбала квартиру АДРЕСА_1 , в тому числі і за його кошти в загальній сумі 600 000,00 грн, з яких 320 000,00 грн він переказав на банківську картку ОСОБА_1 , а решту - надав готівкою.

6. У серпні 2023 року він розірвав шлюб із своєю попередньою дружиною, так як мав намір створити сім`ю із ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), однак після придбання квартири відповідачкою за зустрічним позовом стосунки між сторонами були напруженими, відчувалась холодність і байдужість з її боку, тому у нього з`явились підозри у меркантильності її намірів.

7. Однак, 30 березня 2024 року сторони уклали шлюб. Подружжя продовжувало проходити службу в ДПСУ, а тому фактично не проживали як чоловік та дружина. Надалі 14 травня 2024 року його було виключено зі списків особового складу та звільнено у резерв, він проживав в с. Радча, ОСОБА_1 -

у м. Харкові.

8. Згодом ОСОБА_1 перестала спілкуватися з чоловіком, оскільки він відмовив їй у наданні медичних документів, його побоювання щодо фіктивності шлюбу остаточно здійснилися, а в жовтні 2024 року він отримав позовну заяву про розірвання шлюбу.

9. Посилаючись на те, що характер поведінки ОСОБА_1 свідчить про відсутність у її діях реального наміру на створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя, а також на те, що вона мала намір заволодіти його коштами та отримати підстави для звільнення з військової служби у зв`язку із інвалідністю чоловіка, просив визнати укладений між сторонами шлюб недійсним, стягнути

з ОСОБА_1 на його користь 1 000 000,00 грн. моральної шкоди, залишити за ОСОБА_1 її дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 03 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, первісний позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований

30 березня 2024 року першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис №464.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

11. Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду

від 03 липня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн.

12. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції,

з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що сторони не підтримують шлюбні відносини, їх шлюб існує формально і його збереження суперечить інтересам позивачки, а тому зареєстрований між сторонами шлюб слід розірвати.

13. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд не встановив підстав для визнання шлюбу недійсним у зв`язку з його фіктивністю, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено, що при укладенні шлюбу ОСОБА_1 керувалася виключно бажанням отримати певні матеріальні права чи блага, на що позивач за зустрічним позовом посилався в позовній заяві.

14. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, враховуючи відсутність заяви відповідача про зменшення судових витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 підлягають стягненню

з ОСОБА_2 в повному розмірі - 6 000,00 грн.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

15. У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Жиляка М. Д. на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 травня

2025 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із Тисменицького районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 352/2521/24.

17. Також у липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката

Жиляка М. Д. на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 03 липня 2025 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

19. У касаційній скарзі на рішення судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити повністю.

20. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі № 752/2337/16-ц, від 26 червня 2024 року в справі № 748/4118/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних в справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин норми частини другої статті 112 та частини другої

статті 114 СК України, проте підлягала застосуванню частина друга

статті 40 СК України, оскільки матеріалами справи доведено, що шлюб укладено між сторонами без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

22. ОСОБА_1 жодним доказом об`єктивно не підтвердила, що перебуваючи

у зареєстрованому шлюбі від 30 березня 2024 року сторони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Водночас ОСОБА_2 на підтвердження заявлених ним позовних вимог надав суду докази на підтвердження обставин реєстрації шлюбу

з позивачкою без їх реального наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

23. Суд першої інстанції мав з`ясувати та взяти до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, інші обставини, що мають істотне значення.

24. Крім того, зазначає, що протиправними діями позивачки за первісним позовом йому завдано моральної шкоди, яка проявляється у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою останньої.

25. У касаційній скарзі на додаткову постанову апеляційного суду заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу.

26. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19,

від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі

№ 178/1522/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Касаційна скарга мотивована тим, що адвокатом Литвиненко А. С. не підтверджено належними та допустимими доказами отримання доходів у формі гонорару у сумі 6 000,00 грн за надання правової допомоги ОСОБА_1 , а також оприбуткування вказаних готівкових коштів. Адвокатом надано довідку про розмір коштів, що отримані в якості гонорару, однак вказана довідка не є квитанцією та не може свідчити про витрати.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

28. У липні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу,

в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Литвиненко А. С. просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Також просила стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

29. У липні 2025 року до Верховного Суду надійшли заяви представника

ОСОБА_1 - адвоката Литвиненко А. С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, що заявлені відповідачем, не більше

2 000,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. Судами попередніх інстанцій установлено, що сторони з 30 березня

2024 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

31. Також судом встановлено, що сторони є учасниками бойових дій,

а ОСОБА_1 з 27 грудня 2016 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині № НОМЕР_1 .

32. ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності з підстав, пов`язаних із захистом Батьківщини, та з 14 травня 2024 року його звільнено з військової служби в запас.

33. ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2022 року по 16 жовтня 2024 року здійснював грошові перекази на рахунки ОСОБА_4 в розмірах: 150 050,00 грн, 125 050,00 грн, 15 000,00 грн та 30 110,00 грн.

34. ОСОБА_5 27 липня 2023 року набула у власність квартиру АДРЕСА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

35. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

37. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені

в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

38. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

39. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

42. Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними

і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

43. Відповідно до частини першої статті 21, частини першої статті 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

44. Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

45. Згідно з частиною другою статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

46. Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

47. Відповідно до вимог статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

48. Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

49. Крім того, відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

50. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

51. За теоретичним визначенням шлюб -це добровільний сімейний союз (спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім`ї, зареєстрований

у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них особисті та майнові права й обов`язки подружжя.

52. Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім`ї.

53. Тлумачення норм СК України свідчить, що в цьому Кодексі закріплено три види недійсності шлюбу, який: (а) є недійсним в силу вказівки закону (стаття 39); (б) визнається недійсним за рішенням суду (стаття 40); (в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду (стаття 41).

54. Відповідно до положень СК України при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.

55. Слід зазначити, що фіктивність шлюбу характеризується відсутністю наміру сторін створити сім`ю, тобто, як і будь-який правочин, може бути визнаний фіктивним, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

56. У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів

є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру -бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

57. Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо

і кожна з них не мала наміру створити сім`ю.

58. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19 (провадження № 61-10406св20).

59. Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

60. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

61. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

62. Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності і не встановили підстав для визнання шлюбу недійсним у зв`язку із його фіктивністю.

63. Верховний Суд погоджується з доводами судів попередніх інстанцій та зазначає, що тривале непроживання подружжя у зв`язку із проходженням військової служби не може вказувати на фіктивність укладеного шлюбу.

64. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 липня

2021 року у справі № 295/472/18 (провадження № 61-11734св20), від 22 серпня

2024 року у справі № 641/1685/22 (провадження 61-14447св23).

65. Також суди обґрунтовано відхилили доводи позивача за зустрічним позовом про те, що укладаючи шлюб ОСОБА_1 мала на меті отримати кошти, оскільки ОСОБА_2 надавав позивачці грошові кошти ще до укладення шлюбу. При цьому, як на час надання більшої частини коштів, так і на час придбання майна, він перебував у шлюбі із попередньою дружиною.

66. Судами враховано, що відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії 12ААВ за № 233313 та посвідчення серії НОМЕР_2 від 19 червня 2018 року

ОСОБА_2 з 19 червня 2018 року до 05 липня 2023 року мав інвалідність 3 групи. У виписці із медичної карти стаціонарного хворого за № 4546/24 від 01 липня

2024 року вказано, що ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи, однак не зазначено ані дати її встановлення, ані документу, на підставі якого ця обставина встановлена. Крім того, у даній виписці зазначено, що ОСОБА_2 комісований з 18 квітня

2024 року по наявності інвалідності 3 групи. Шлюб між сторонами був укладений 30 березня 2024 року і скаржником не надано доказів наявності у нього відповідної групи інвалідності на час реєстрації шлюбу між сторонами.

67. Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку наявним у справі доказам, врахували добровільність реєстрації шлюбу між сторонами, намір створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, неподання належних та допустимих доказів фіктивності шлюбу та дійшли обґрунтованого висновку про відмову

в задоволенні зустрічного позову про визнання шлюбу недійсним та стягнення моральної шкоди.

68. Враховуючи, що сторони не підтримують шлюбні відносини, їхній шлюб існує формально і його збереження суперечить інтересам позивача, суд першої інстанції обґрунтовано розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Щодо касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду

69. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних

з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

70. Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня

2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

71. Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 16 квітня 2020 року

в справі № 727/4597/19 (адміністративне провадження № К/9901/32645/19), Верховний Суд зазначав, що «відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон

№ 5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон № 265/95-ВР, Положення № 13 та Положення № 148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.»

72. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові

від 23 травня 2022 року в справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

73. Також колегія суддів Верховного Суду зазначає, що статтею 137 ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

74. У постанові від 23 липня 2025 року у справі № 389/387/24, провадження

№ 61-6123св25, Верховний Суд зазначав, що «…висновок апеляційного суду про те, що додана до заяви про ухвалення додаткового рішення довідка про отримання адвокатом від клієнта гонорару за надання юридичних послуг не є належним доказом сплати гонорару, не ґрунтується на нормах процесуального законодавства та є безпідставним…».

75. З огляду на вказане апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача за первісним позовом, що довідка про отримання адвокатом гонорару не є належним доказом витрат на правничу допомогу.

76. У справі, що переглядається, на підтвердження понесених в суді апеляційної інстанції судових витрат стороною позивача за первісним позовом надано, зокрема, копії довідки про отримання адвокатом гонорару, акту надання послуг

з правової допомоги, додаткової угоди № 2 від 13 травня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №16/09/24.

77. Апеляційний суд, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи

з конкретних обставин справи, її складності, враховуючи відсутність заяви відповідача про зменшення судових витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку, що витрати на правничу допомогу позивачки підлягають стягненню з ОСОБА_2 в повному розмірі 6 000,00 грн.

78. Зважаючи на вищевикладене у сукупності доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення

статті 400 ЦПК України.

79. Висновки судів попереднії інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційних скаргах.

80. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

81. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Щодо судових витрат

82. У змісті відзива на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Литвиненко А. С., просила стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, як такі, що були понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи.

83. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних

з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

84. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа,

а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

85. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства

є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

86. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору

й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

87. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

88. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

89. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

90. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

91. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

92. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

93. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

94. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

95. Правничу допомогу на стадії касаційного перегляду справи ОСОБА_1 надавала адвокат Литвиненко А. С., яка діяла на підставі додаткової угоди № 3 до договору № 16/09/24 від 16 вересня 2024 року, датованої 09 липня 2025 року та ордеру про надання правничої допомоги від 11 липня 2025 року серія АХ

№ 1274657.

96. До порушеного у змісті відзива клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 -адвокатом Литвиненко А. С., долучено: додаткову угоду № 3 до договору

№ 16/09/24 від 16 вересня 2024 року, датовану 09 липня 2025 року із зазначенням найменування робіт, послуг, а також їх вартості; ордер про надання правничої допомоги від 11 липня 2025 року серія АХ № 1274657; акт надання послуг

з правової допомоги № 16/09/24-3 від 09 липня 2025 року про виконання робіт загальною вартістю 8 000,00 грн за підготовку та подачу відзива на касаційну скаргу у справі; довідку про розмір коштів, що отримані адвокатом в якості гонорару на підтвердження оплати наданих послуг на загальну суму 8 000,00 грн.

97. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується

з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі

№ 922/1964/21.

98. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

99. Враховуючи складність справи, суть спору, результат касаційного перегляду справи, характер наданих послуг, розгляд справи у суді касаційної інстанції без участі сторін, участь представника ОСОБА_1 - адвоката Литвиненко А. С.,

у судах попередніх інстанцій та її обізнаність з правовою проблематикою у справі на стадії касаційного перегляду, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах перегляду цієї справи в суді касаційної інстанції

є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

101. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій та додаткову постанову апеляційного суду - без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Жиляка Михайла Дмитровича, залишити без задоволення.

2. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 03 квітня 2025 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 29 травня 2025 року і додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) 2 000,00 грн (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. М. Осіян Є. В. Синельников