Історія справи

Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 408/538/17

провадження № 61-8606св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк Форум»

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Луганської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Коротенко Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 01 червня 2013 року між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк Форум» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3-0141/13/22-BZW, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 30 000,00 грн зі сплатою 24% річних у випадку дотримання умов, викладених в пункті 3.3.9 кредитного договору, а у випадку недотримання - 34 % річних, строком до 29 травня 2015 року. Відповідач зобов'язувався щомісячно здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом частинами протягом кожного місяця в сумі не менше 1 305,00 грн, та у разі несвоєчасного повернення кредитних коштів і сплати процентів, сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Посилаючись на те, що відповідач порушила вищевказані умови кредитного договору, допустила утворення заборгованості, яка станом на 06 грудня 2016 року становить 27 798,11 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 644,38 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами: 9 444,82 грн; пені - 2 708,91 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» суму заборгованості за кредитним договором від 01 червня 2013 року №№ 3-0141/13/22-BZW у розмірі 27 798,11 грн.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності між сторонами правовідносин за договором кредиту.

Рішенням апеляційного Луганської області від 05 грудня 2017 року рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 01 червня 2013 року № 3-0141/13/22-BZW в сумі - 25 089,20 грн, що складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 15 644,38 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі - 9 444,82 грн та у відшкодування судових витрат суму в розмірі - 2 687,79 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що надана ПАТ «Банк Форум» копія кредитного договору з додатками, копія меморіального ордеру № 7201, виписка з документів за договором, а також розрахунок заборгованості є достатніми доказами на підтвердження укладання 01 червня 2013 року кредитного договору між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. При цьому судом враховано, що спірний договір укладено між ОСОБА_1 та відділенням № 2200 «Луганська дирекція ПАТ «Банк Форум» у місті Луганську, тобто на території, на якій здійснюється антитерористична операція, а також пояснення представника ПАТ «Банк Форум», в яких він зазначив, що всі документи кредитної справи залишились на території проведення АТО за винятком оригіналу кредитного договору з додатками, копії яких надані суду.

У лютому 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року, залишити в силі рішення Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд ухвалив рішення, яке ґрунтується на припущеннях, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладання між сторонами кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам процесуального права рішення апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Суди встановили, що на обґрунтування вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3-0141/13/22-BZW, укладеним 01 червня 2013 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» і ОСОБА_1, позивач надав суду копію кредитного договору з додатками, копію меморіального ордеру № 7201, виписку документів за договором, розрахунок заборгованості за договором.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 23 травня 2017 року, у позивача були витребувані оригінали документів кредитного договору.

Однак представник ПАТ «Банк Форум» зазначив, що всі документи кредитної справи залишились на території проведення АТО за винятком оригіналу кредитного договору з додатками, копії яких надані суду.

Статтею 212 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.

Частиною першою статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи).

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України(в редакції, чинній на час розгляду справи), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

З викладених норм права вбачається, що кожна сторона сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлених сторонами вимог та наданих ними доказів.

Згідно з розрахунком заборгованості, який відповідачем не оспорено, ОСОБА_1 здійснювала погашення кредитної заборгованості, останній платіж нею було внесено 02 червня 2014 року. Своїми діями відповідач погодилася з тим, що вона має заборгованість за кредитним договором від 01 червня 2013 року № 3-0141/13/22-BZW, яку вона погашала до липня 2014 року.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що надані позивачем письмові докази підтверджують факт надання відповідачці, як позичальнику, кредитних коштів.

Отже, відповідно, до наданого ПАТ «Банк Форум», розрахунку заборгованості за кредитним договором від 01 червня 2013 року № 3-0141/13/22-BZW, заборгованість за кредитним договором, станом на 06 грудня 2016 року, складає - 27 798,11 грн, з яких заборгованість із сплати кредиту - 15 644,38 грн, заборгованість із сплати процентів за користування кредитом - 9 444,82 грн, пеня - 2 708,91 грн.

Апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнув з відповідача заборгованість із сплати кредиту у розмір 15 644,38 грн та заборгованість із сплати процентів за користування кредитом, яка утворилась станом на 06 грудня 2016 року у розмірі 9 444,82 грн,

Однак, стягуючи проценти за користування кредитом, апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що у банка відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором від 01 червня 2013 року проценти після закінчення строку його дії, тобто після 29 травня 2015 року.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Для забезпечення прогнозованості правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15.

Оскільки апеляційним судом правильно встановлено обставини у справі та надано належну правову оцінку доказам на їх підтвердження, однак неправильно застосовано норми матеріального, рішення апеляційного суду підлягає зміні в частині розміру стягнутих з відповідача процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості сума, нарахованих ОСОБА_1 процентів за користування кредитом, починаючи із 01 червня 2013 року до 01 червня 2015 року становить 3 755,51 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 05 грудня 2017 року змінити в частині розміру заборгованості із сплати процентів за кредитом, стягнутих з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за нарахованими процентами за кредитним договором від 01 червня 2013 року у розмірі 3 755,51 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 51 копійку).

В іншій частині рішення апеляційного суду Луганської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило