Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.02.2019 року у справі №607/10647/18

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 607/10647/18

провадження № 61-2724св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2018 року у складі судді Позняка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Дикун С. І., Костіва О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-480-07 з наступними змінами та доповненнями, за умовами якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання (кредит), надання якого буде здійснюватися частинами (траншами), зі сплатою відсотків за користуванням кредитом та комісій у розмірі та порядку, визначеному договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 250 000 грн з встановленим договором графіком змін максимального ліміту заборгованості, та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 05 жовтня 2032 року на умовах, визначених договором.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 770/38-480-07 19 жовтня 2007 року між нею та АКБСР "Укрсоцбанк" укладено договір іпотеки № 770/76-52-07, за умовами якого іпотекодавець передає в наступну іпотеку житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Загальна заставна вартість предмета іпотеки за погодженням сторін становить 312 500 грн.

Згідно з пунктом 4.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в один із способів, встановлених пунктом 4.5 договору, в тому числі, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

31 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 17736, про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги стягувача (ПАТ "Укрсоцбанк") у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 05 жовтня 2014 року до 02 червня 2017 року, а саме: строкова заборгованість - 146 189,45 грн, прострочена заборгованість - 21 953,90
грн, строкова заборгованість за нарахованими відсотками - 1 450,23 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 29 408,27 грн. Загальна сума заборгованості становить 199 001,85 грн.

Оскаржуваний виконавчий напис був вчинений на іпотечному договорі № 770/76-52-07, посвідченому 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р. Р. за реєстровим № 2373, а не на документі, що встановлює заборгованість, як це передбачено законодавством.

Зазначала, що виконавчий напис міг бути вчинений виключно після спливу 30 днів з моменту надіслання іпотекодержателем боржнику (іпотекодавцю) письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання та лише у випадку невиконання іпотекодавцем вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, однак така вимога їй не надсилалась та нею не отримувалася.

Указувала, що з виконавчого напису та документів, на яких він був вчинений, не вбачається безспірності заборгованості, оскільки у них відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Також у виконавчому написі не зазначено конкретної суми плати, суми державного мита, сплачуваного стягувачем або мита, яке підлягає стягненню з боржника.

Оспорюваний виконавчий напис від 31 серпня 2017 року вчинено поза межами трирічного строку, встановленого частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки він міг бути вчинений до 08 січня 2018 року, враховуючи те, що строк повернення кредиту настав 08 січня 2014 року, оскільки з 06 жовтня 2013 року позичальник почав порушувати умови договору кредиту та протягом 90 календарних днів погашення кредиту не здійснив.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31 серпня 2017 poку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 17736, щодо звернення стягнення на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать ОСОБА_1, для задоволення вимог ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 199 001,85 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса не існувало спору щодо суми заборгованості позивача перед відповідачем за договором про надання відновлюваної кредитної лінії, відповідач направив вимогу боржнику про виконання зобов'язання в установлені строки, і обставини, за яких виконавчий напис не підлягає виконанню, та порушень нотаріусом статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що з метою вчинення виконавчого напису ПАТ КБ "Укрсоцбанк" не надало нотаріусу документи, передбачені пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Висновки судів про те, що сплачена позивачем сума коштів в рахунок погашення заборгованості у розмірі 20 000 грн може бути врахована до звернення стягнення на іпотечне майно, є необґрунтованими.

ОСОБА_1 зазначила, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" суд першої інстанції повинен був перевірити доводи боржника у повному обсязі та встановити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав заборгованість перед стягувачем та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, а не на певну дату, зазначену у довідках стягувача.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що виконавчий напис вчинено в межах строку відповідно до частини 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат", є помилковим, оскільки виконавчий напис міг бути вчинений до 08 січня 2018 року, враховуючи, що строк повернення кредиту настав 08 січня 2014 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано справу № 607/10647/18 із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року справу № 607/10647/18 призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи

19 жовтня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-480-07 з наступними змінами та доповненнями, за умовами якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання (кредит), надання якого буде здійснюватися частинами (траншами), зі сплатою відсотків за користуванням кредитом та комісій у розмірі та порядку, визначеному договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 250 000 грн з встановленим договором графіком змін максимального ліміту заборгованості, та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 05 жовтня 2032 року на умовах, визначених договором.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 770/38-480-07 19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБСР "Укрсоцбанк" укладено договір іпотеки № 770/76-52-07, за умовами якого іпотекодавець передає в наступну іпотеку житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Загальна заставна вартість предмета іпотеки за погодженням сторін становить 312 500 грн.

Пунктом 4 договору іпотеки передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація. Так, згідно з пунктом 4.1 указаного договору, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки (пункт 4.2 договору іпотеки). Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів, встановлених пунктом 4.5 договору іпотеки, у тому числі, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ПАТ "Укрсоцбанк" від 02 червня 2017 року № 10.1-87/10072 станом на 02 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 770/38-480-07 становить 199
001,85 грн, з яких: строкова заборгованість - 146 189,45 грн, прострочена заборгованість - 21 953,90 грн, строкова заборгованість за нарахованими відсотками - 1 450,23 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 29 408,27 грн (а. с. 102).

З довідки ПАТ "Укрсоцбанк" від 04 червня 2018 року № 04.22-08/96-5334 відомо, що 15 квітня 2015 року ОСОБА_1 здійснила останній платіж за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 770/38-480-07 у розмірі 13 321,60 грн, після цього сплачувала лише відсотки за кредитом, останній платіж за які було здійснено 05 жовтня 2017 року в сумі 10 000 грн (а. с. 133).

13 червня 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" направило на відомі банку адреси проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 (зокрема: с. Грибова, Лановецький район, Тернопільська область; с. Грибове, Лановецький район, Тернопільська область; АДРЕСА_2; АДРЕСА_1) вимоги про усунення порушень, в яких зазначено про невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 19 жовтня 2007 року №770/38-480-07, у зв'язку з чим банк вимагав від позичальника у тридцятиденний строк сплатити заборгованість за кредитом, відсотками за користування кредитом та нараховану неустойку, та зазначено, що у разі невиконання цієї вимоги банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) відповідно до Закону України "Про іпотеку" шляхом поданні до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки чи вчинення виконавчого напису нотаріуса (а. с. 53).

Як вбачається зі списку № 6528 згрупованих поштових відправлень листів цінних та штампів Укрпошти на описах вкладень у цінні листи, вказані вимоги були направлені ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_1 14 червня 2017 року (а. с. 63-67).

Згідно з копією квитанції Тернопільського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" від 26 червня 2017 року № FJB1717777000096 ОСОБА_1 було перераховано на рахунок ПАТ "Укрсоцбанк" 20 000 грн (а. с. 132).

Відповідно до довідки про ненадходження платежу за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 770/38-480-07, виданої ПАТ "Укрсоцбанк", платіж на погашення кредитної заборгованості за вказаним договором не надходив, заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною.

31 серпня 2017 року представник ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки (зареєстровано нотаріусом 31 серпня 2017 року за № 1511/02-20). Згідно з указаною заявою до неї долучено договір іпотеки, копію кредитного договору, копію письмової вимоги про усунення порушень виконання зобов'язань з відміткою стягувача про погашення заборгованості, оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання письмової вимоги про усунення порушень виконання зобов'язання, довідку фінансової установи про ненадходження платежу, документи стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, та документи представника стягувача за довіреністю.

31 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 17736, про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги стягувача (ПАТ "Укрсоцбанк") у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 05 жовтня 2014 року до 02 червня 2017 року, а саме: строкова заборгованість - 146 189,45 грн, прострочена заборгованість - 21 953,90
грн, строкова заборгованість за нарахованими відсотками - 1 450,23 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 29 408,27 грн. Загальна сума заборгованості становить 199 001,85 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису 23 травня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області відкрито виконавче провадження ВП № 56466063.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Положеннями статті 87 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (стаття 88 Закону України "Про нотаріат", пункти 1,3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2,3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №
1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Статтею 50 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу наведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15 16 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення іпотекодавця про вимоги про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 та від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц з подібних правовідносин.

З матеріалів справи відомо та встановлено судами, що відповідач 14 червня 2017 року надіслав ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень за кредитним зобов'язанням, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів цінних та штампів Укрпошти на описах вкладень у цінні листи ПАТ "Укрсоцбанк", адресованих ОСОБА_1.

Із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки представник ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. 31 серпня 2017 року та в цей же день нотаріусом було вчинено виконавчий напис.

Таким чином, тридцятиденний строк для вчинення нотаріусом виконавчого напису, який має сплинути з моменту надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. порушено не було.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги про порушення нотаріусом вимог частини 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" є помилковими.

Виконавчий напис вчинено нотаріусом 31 серпня 2017 року, за період існування у ОСОБА_1 кредитної заборгованості з 05 жовтня 2014 року до 02 червня 2017 року, тобто менше, ніж за три роки до звернення кредитора до нотаріуса. Зазначене узгоджується з положеннями статті 87 Закону України "Про нотаріат" і також спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що вимога банку від 13 червня 2017 року про усунення порушень за кредитним договором, адресована ОСОБА_1 14 червня 2017 року, стосується періоду заборгованості ОСОБА_1 з 05 жовтня 2014 року до 02 червня 2017 року.

Станом на 02 червня 2017 року банком фактично зафіксовано суму заборгованості у розмірі 199 001,85 грн.

Виконавчий напис вчинено нотаріусом 31 серпня 2017 року відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за вказаний період саме на суму 199 001,85 грн.

У матеріалах справи міститься копія квитанції Тернопільського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" від 26 червня 2017 року № FJB1717777000096, згідно з якою ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ПАТ "Укрсоцбанк" 20 000 грн.

Відомості про зазначений платіж не відображені у документах, поданих нотаріусу, незважаючи на те, що платіжні реквізити вказаної квитанції стосуються розрахункового рахунку позивача саме за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № 770/38-480-07.

Натомість ПАТ "Укрсоцбанк" надало нотаріусу довідку про ненадходження платежів від ОСОБА_1.

Зазначені відомості мають суперечливе значення в контексті доводів сторін справи на підтвердження своїх позицій та мали бути оцінені судами попередніх інстанцій з дотриманням завдань цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених прав, свобод та інтересів, зокрема фізичних осіб, з урахуванням засад змагальності сторін.

Статтею 81 ЦПК України покладено на сторони обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України.

Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди повинні оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів у їх співвідношенні. При цьому суд має з'ясовувати як належність та допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суди не взяли до уваги наявність квитанції Тернопільського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" від 26 червня 2017 року № FJB1717777000096 про сплату ОСОБА_1 на рахунок ПАТ "Укрсоцбанк" 20 000 грн і зазначили, що вказана сума може бути врахована у випадку реалізації предмета іпотеки при задоволенні вимог стягувача за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки. Тобто, квитанція від 26 червня 2017 року № FJB1717777000096 як неналежний та недопустимий доказ судом не відхилена, зарахування на її підставі коштів у рахунок погашення заборгованості банком не спростовано, оскільки у такому випадку відповідачу необхідно було б надати суду розрахунок станом на 26 червня 2017 року. Аналогічний розрахунок заборгованості станом на 26 червня 2017 року необхідно було б надати також і приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, що усунуло б сумніви у безспірності заборгованості ОСОБА_1.

Посилання судів попередніх інстанцій на той факт, що сплачена боржником на рахунок ПАТ "Укрсоцбанк" сума у розмірі 20 000 грн може бути врахована при задоволенні вимог стягувача за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, не підтверджені жодною нормою права, а постанова Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15 та постанова Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17 (провадження № 61-10285св18), на які посилався суд апеляційної інстанції у своїй постанові, таких висновків не містять.

Зазначені обставини в сукупності вказують на недотримання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вимог чинного законодавства України під час вчинення виконавчого напису від 31 серпня 2017 poку за № 17736, а тому висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню, є помилковими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 415 ЦПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених частини 1 статті 415 ЦПК України, з особливостями, зазначеними в частини 1 статті 415 ЦПК України.

Згідно з підпунктами "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Ураховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, - скасуванню, сплачений ОСОБА_1 судовий збір при поданні позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 3 298,80
грн (1 057,20 грн + 704,80 грн + 1 536,80 грн) покладається на позивача.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31 серпня 2017 poку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 17736, щодо звернення стягнення на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у розмірі 199 001,85 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 3
298,80 (три тисячі двісті дев'яносто вісім) грн 80 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк