Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2020 року у справі №337/6421/15

Постанова

Іменем України

25 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 337/6421/15

провадження № 61-1464 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк",

відповідач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2019 року у складі судді Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ПАТ "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк", Банк), який є правонаступником прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 03 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №К-89/Ф/4, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 43 900 доларів 00 центів США, зі сплатою 15 % річних, з кінцевим терміном погашення 02 червня 2023 року. Цільове використання - поточні потреби.

07 грудня 2009 року відповідно до Договору про внесення змін №1 до кредитного договору внесені зміни, а саме: на період з 07 грудня 2009 року по 06 грудня 2010 року зменшені проценти за користування кредитними коштами до 9% річних, з 07 грудня 2010 року до кінця дії кредитного договору проценти встановлено 15%.

28 грудня 2010 року відповідно до Договору про внесення змін №2 до кредитного договору внесені зміни, відповідно до яких змінено спосіб погашення кредиту, а саме встановлено ануїтету форму платежу.

03 червня 2008 року для забезпечення повернення кредитних коштів між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (з кожним окремо), укладено договори поруки, відповідно до умов яких, поручителі поручилися перед Банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлено кредитним договором.

07 грудня 2009 року між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (з кожним окремо) укладеного Договори про внесення змін №1 до договорів поруки щодо надання реструктуризації.

Зазначив, що Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому Договором.

ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення чергових щомісячних частин кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку із чим утворилась заборгованість по черговим платежам кредиту на суму 675 доларів 35 центів США та по сплаті відсотків за користування кредитом на суму 912 доларів 48 центів США.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань, в тому числі сплати пені за кожний день прострочення в розмірі 0,1% від суми прострочених зобов'язань.

На підставі викладено позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 14 вересня 2015 року в загальній сумі 46 021 доларів 17 центів США (еквівалент по курсу НБУ- 998 597
грн. 50 коп. ), яка складається з: поточної заборгованості за кредитом - 34667
доларів 34 центи США (еквівалент - 752234 грн. 65 коп. ), заборгованість за простроченим кредитом - 2 841 долари 43 центи США (еквівалент - 61 655 грн. 21 коп. ), пені в розмірі 0,1% річних за кожен день прострочення за кредитом - 690 доларів 50 центів США (еквівалент 14 982 грн. 85 коп. ), 3% річних за простроченим кредитом - 57 доларів 54 центи США (еквівалент 1 248 грн. 57 коп. ), простроченої заборгованості за процентами - 6 118 доларів 48 центів США (еквівалент - 132 762 грн. 79 коп. ); 3% річних простроченої заборгованості за процентами - 102 доларів 10 центів США (еквівалент - 2 215 грн. 42 коп. ), заборгованості за нарахованими процентами в період з 28 серпня 2015 року по 14 вересня 2015 року - 318 доларів 59 центів США (еквівалент - 6 912 грн. 97 коп. ), пені в розмірі 0,1% річних за кожен день прострочення платежу процентів -1 225 доларів 19 центів США (еквівалент - 26 585 грн. 04 коп. ).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2015 року відкрито провадження у даній справі.

Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пред'явлено вимогу до кількох відповідачів, у зв'язку із чим застосовуються положення статті 113 ЦПК України (у редакції, чинній на момент пред'явлення позову), а саме позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2019 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2015 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження апеляційний суд виходив з того, що у справі вже є ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження за її апеляційною скаргою у справі на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 січня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2019 року у якій просила скасувати зазначене судове рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла справа №337/642/15.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не отримувала жодної ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги, поданої 14 липня 2017 року без руху із зазначенням необхідності надання пояснень щодо поважності пропуску строку оскарження, оскільки не проживає за адресою, зазначеною у матеріалах справи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив до Верховного суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Не погоджуючись із ухвалою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2015 року, ОСОБА_2 14 липня 2017 року подавала апеляційну скаргу, доводи якої полягали в порушенні судом першої інстанції правил підсудності.

Ухвалою Апеляційного суду від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2015 року залишено без руху та надано час для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору та подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року у зв'язку із тим, що заявником не зазначено поважних причин пропуску строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя.

ОСОБА_2 повторно 12 грудня 2019 року подала апеляційну скаргу на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року, зазначивши ті самі підставі, що і при подачі апеляційної скарги 14 липня 2017 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 14 липня 2017 року подавала апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справ, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням правил підсудності.

Зазначила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься Комунарського району міста Запоріжжя, а не Хортицького району міста Запоріжжя.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року, у зв'язку із тим, що заявником не зазначено поважних причин пропуску строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя.

ОСОБА_2 повторно 12 грудня 2019 року подала апеляційну скаргу на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року, зазначивши ті самі підставі, що і при подачі апеляційної скарги 14 липня 2017 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 вже зверталася із апеляційною скаргою на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року та їй було відмовлено у відкритті апеляційного, врахувавши пункт 3 частини 1 статті 358 ЦПК України, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги, що ОСОБА_2 не отримувала жодної ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги, поданої 14 липня 2017 року без руху із зазначенням необхідності надання пояснень щодо поважності пропуску строку оскарження не приймаються судом до уваги, оскільки ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження в касаційному порядку ОСОБА_2 не оскаржувала.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та не спростовують висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров