Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №676/181/20
Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №676/181/20

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

місто Київ

справа № 676/181/20

провадження № 61-3098св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор - заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд»,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2021 року, постановлене суддею Семенюк В. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Прокурор - заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави у січні 2020 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

(далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест»

(далі - ТОВ «Зарус-Інвест»), Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агро-Еко-Граунд» (далі - ТОВ «Агро-Еко-Граунд»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк» (далі - ТОВ «Форк»), ОСОБА_2 . З урахуванням заяви про зміну предмета позову прокурор просив:

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року № 22-20475-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0471, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області;

- витребувати у ТОВ «Зарус-Інвест», ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку, площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0471, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурацій, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року

№ 22-20475-СГ;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок кадастровий номер 6822484100:02:003:0528 (площею 76, 00 га), 6822484100:02:003:0536 (площею 74, 00 га), 6822484100:02:003:0537 (площею 2, 00 га);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельні ділянки, кадастрові номери 6822484100:02:003:0536 (площею 74, 00 га), 6822484100:02:003:0537 (площею 2, 00 га), припинивши право власності ТОВ «Зарус-Інвест» на ці земельні ділянки;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на земельні ділянки, кадастрові номери 6822484100:02:003:0536 (площею 74, 00 га), 6822484100:02:003:0537 (площею 2, 00 га), припинивши право оренди ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на ці земельні ділянки.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня

2017 року № 22-20475-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2, 00 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6822484100:02:003:0471.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 жовтня 2017 року право власності на зазначену ділянку за ОСОБА_1 припинено та 25 жовтня 2017 року зареєстровано за ТОВ «Форк», яке на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок включило цю земельну ділянку до складу об`єднаної земельної ділянки, кадастровий номер 6822484100:02:003:0528, площею 76, 00 га, а 14 грудня 2017 року відповідно до договору купівлі-продажу відчужило земельну ділянку на користь ОСОБА_2 . Згодом за заявою ОСОБА_2 земельна ділянка, кадастровий номер 6822484100:02:003:0528, була поділена на дві земельні ділянки, кадастрові номери 6822484100:02:003:0537 (площею 2, 00 га) та 6822484100:02:003:0536 (площею 74, 00 га).

На підставі акта приймання-передачі майна від 13 березня 2018 року ОСОБА_2 внесла до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест» зазначені земельні ділянки, а державний реєстратор зареєстрував право власності ТОВ «Зарус-Інвест» на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ТОВ «Зарус-Інвест» передало земельні ділянки, кадастрові номери 6822484100:02:003:0537 (площею 2, 00 га) та 6822484100:02:003:0536 (площею 74, 00 га) в оренду ТОВ «Агро-Еко-Граунд», відповідно здійснено реєстрацію речових прав (права оренди земельних ділянок).

Прокурор зазначав, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року № 22-20475-СГ підлягає визнанню недійсним, оскільки на час його прийняття ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, та не міг набути таке право повторно. Отже, ТОВ «Форк», ОСОБА_2 придбали, а в подальшому ТОВ «Зарус-Інвест» отримало як внесок до статутного капіталу спірну земельну ділянку від особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати, тому ця земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд», оскільки протиправно вибула з власності держави поза її волею.

Також прокурор звернув увагу на те, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало заходів щодо виявлення та усунення зазначеного факту порушення при передачі земельної ділянки державної форми власності, а також на те, що це Управління є відповідачем у справі, тому прокурор самостійно пред`явив цей позов в інтересах держави.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ТОВ «Зарус-Інвест» та ОСОБА_1 заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 30 серпня 2021 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області задовольнив позов заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави.

Суд визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року № 22-20475-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0471, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Витребував у ТОВ «Зарус-Інвест», ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку, кадастровий номер 6822484100:02:003:0471, загальною площею 2, 00 га, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, яка була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року № 22-20475-СГ.

Скасував у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0528, 6822484100:02:003:0536, 6822484100:02:003:0537.

Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0536 та 6822484100:02:003:0537, припинив право власності ТОВ «Зарус-Інвест» на ці земельні ділянки.

Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0536 та 6822484100:02:003:0537, припинивши право оренди ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на ці земельні ділянки.

Здійснив розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції зробив висновок, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня

2017 року № 22-20475-СГ є недійсним, оскільки прийнятий з порушенням вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та пункту «б» частини першої статті 121 цього Кодексу. Також суд дійшов переконання про необхідність витребування спірної земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації прав власності та оренди.

Постановою від 12 січня 2022 року Хмельницький апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «Зарус-Інвест», рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2021 року у частині задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки змінив, виключивши зазначення кадастрового номера земельної ділянки 6822484100:02:003:0471.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6822484100:02:003:0528, скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначеної позовної вимоги відмовив.

В іншій частині висновків рішення суду першої інстанції залишив без змін. Здійснив розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції не переглядав рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року № 22-20475-СГ. Апеляційний суд врахував, що земельна ділянка надана ОСОБА_1 внаслідок незаконного використання ним права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду, тому погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ця земельна ділянка може бути витребувана у

ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» як добросовісних набувачів.

Втім, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо витребування земельної ділянки саме за кадастровим номером 6822484100:02:003:0471, адже положеннями частин дев`ять, десять статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер і державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки шляхом виключення з резолютивної частини рішення зазначення кадастрового номера земельної ділянки 6822484100:02:003:0471.

Також апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6822484100:02:003:0528, оскільки запис про державну реєстрацію цієї ділянки скасовано у зв`язку з її поділом на підставі положень статті 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Зарус-Інвест» 23 лютого 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2021 року в частині:

- витребування у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки, кадастровий номер 6822484100:02:003:0471, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0536 та 6822484100:02:003:0537;

- скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0536 та 6822484100:02:003:0537, припинивши право власності ТОВ «Зарус-Інвест» на ці земельні ділянки;

- скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0536 та 6822484100:02:003:0537, припинивши право оренди ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на ці земельні ділянки;

та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року в тій частині, якою апеляційну скаргу ТОВ «Зарус-Інвест» залишено без задоволення, а також просило ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ТОВ «Зарус-Інвест», наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження згаданих судових рішень визначило, що:

-суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, якими визначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави; у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 924/817/18, від 03 вересня 2020 року у справі № 924/802/18, від 21 вересня 2020 року у справі № 924/779/18, від 28 вересня 2020 року у справі № 924/768/18, від 05 листопада 2020 року у справі № 910/21377/17, про те, що недотримання прокурором процедур, встановлених частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», унеможливлює розгляд пред`явленого прокурором позову по суті;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, щодо обрання правомірного способу захисту порушеного права;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, згідно з якими особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача; від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, в яких розтлумачено принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, а також у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 910/8965/18, в яких зазначено, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили,щодо права власності на це майно;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 914/1671/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19, щодо накладення арешту на майно в межах кримінального провадження;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, щодо порядку застосування правил статті 149 ЗК України;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 910/17416/19, від 27 травня 2020 року у справі № 905/294/17, згідно з якими добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому через не зазначення в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень;

- суди не дослідити докази, зібрані у справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Прокурор - керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької області у серпні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ТОВ «Зарус-Інвест» залишити без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року - без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 12 липня 2022 року Верховний Суд поновив ТОВ «Зарус-Інвест» строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі та відмовив у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року.

Ухвалою від 01 листопада 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою від 09 листопада 2022 року Верховний Суд зупинив провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 676/7428/19, а ухвалою від 28 червня 2023 року поновив касаційне провадження у справі № 676/181/20.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України

(далі -ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ТОВ «Зарус-Інвест» у касаційній скарзі не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року № 22-20475-СГ. Також рішення суду в цій частині не переглядалося судом апеляційної інстанції. З урахуванням зазначеного Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги. Підстави для перегляду цих рішень в іншій частині висновків (щодо визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року № 22-20475-СГ) з урахуванням приписів статті 400 ЦПК України Верховний Суд не встановив.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, щонаказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня

2017 року № 22-20475-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0471, для ведення особистого селянського господарства. 21 жовтня 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 жовтня 2017 року земельна ділянка відчужена ОСОБА_1 на користь ТОВ «Форк», право власності за яким зареєстровано 25 жовтня 2017 року.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок було здійснено об`єднання належних товариству земельних ділянок, в тому числі й земельної ділянки, кадастровий номер 6822484100:02:003:0471, та утворено нову земельну ділянку, кадастровий номер 6822484100:02:003:0528, площею 76, 00 га.

09 листопада 2017 року реєстратор Комунального підприємства «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Савченко М. Д. здійснив державну реєстрацію права власності на новоутворену земельну ділянку за ТОВ «Форк».

Згідно з договором купівлі-продажу від 14 грудня 2017 року ТОВ «Форк» відчужило земельну ділянку, кадастровий номер 6822484100:02:003:0528, площею 76, 00 га, на користь ОСОБА_2 , право власності за якою зареєстровано у відповідному реєстрі 15 грудня 2017 року.

Згодом земельну ділянку, кадастровий номер 6822484100:02:003:0528, площею 76, 00 га, за заявою ОСОБА_2 було поділено на дві земельні ділянки, кадастрові номери 6822484100:02:003:0537 (площею 2, 00 га) та 6822484100:02:003:0536 (площею 74, 00 га). 27 грудня 2017 року державний реєстратор КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н. К. ухвалив рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо земельних ділянок, кадастрові номери 6822484100:02:003:0537 (площею 2, 00 га) та 6822484100:02:003:0536 (площею 74, 00 га).

ОСОБА_2 на підставі акта приймання-передачі майна від 13 березня 2018 року внесла до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест» земельні ділянки, кадастрові номери 6822484100:02:003:0536 (площею 74, 00 га) та 6822484100:02:003:0537 (площею 2, 00 га). 17 березня 2018 року державний реєстратор КП «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н. К. ухвалив рішення про державну реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки за ТОВ «Зарус-Інвест».

Земельна ділянка, площею 74, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0536, та ділянка, площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0537, на підставі договору оренди землі від 20 березня 2018 року перебувають в оренді ТОВ «Агро-Еко-Граунд». 21 березня 2018 року здійснено реєстрацію речових прав (права оренди земельних ділянок).

Право, застосоване судом

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тож у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Відповідно до пунктів 1, 6, 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 викладено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня

2017 року № 22-20475-СГ заявником не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.

У справі, що переглядається в оскаржуваній частині, основна позовна вимога про витребування земельної ділянки та похідні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки пред`явлені прокурором в інтересах держави до юридичних осіб ТОВ «Зарус-Інвест» (останній власник) та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» (орендар).

Тобто учасниками спору в цій частині є держава, від імені якої звернувся прокурор, та юридичні особи.

Отже, спір у справі в частині вимог про витребування у відповідачів - юридичних осіб спірної земельної ділянки на користь держави, скасування державної реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації речових прав на земельні ділянки за відповідачами - юридичними особамипідлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн». Спір у частині наведених позовних вимог до юридичних осіб є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині позовних вимог до юридичних осіб віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

За такого суб`єктного складу спір за позовом прокурора, який діє в інтересах держави, про витребування спірної земельної ділянки від юридичних осіб, скасування державної реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації речових прав юридичних осіб на земельні ділянкипідлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

Отже, суди, у справі, що переглядається, повинні були закрити провадження у справі в частині вимог, пред`явлених до юридичних осіб, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Подібні висновки щодо юрисдикційності спору за позовом прокурора в інтересах держави про витребування земельних ділянок від юридичних осіб ТОВ «Зарус-Інвест» (власник) та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» (орендар) викладені також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року у справі № 676/7424/19 та від 29 вересня 2022 року у справі № 676/7426/19-ц. Такий же спір переглянув по суті Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, за результатами чого ухвалено постанову від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20.

Наведені висновки підтримані Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 за позовом прокурора в інтересах держави про витребування земельних ділянок від юридичних осіб ТОВ «Зарус-Інвест» та

ТОВ «Агро-Еко-Граунд», який зробив висновок про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а також виснував, що тлумачення частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України свідчить, що суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог. У разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, суд закриває провадження у справі (повністю або частково), незалежно від доводів касаційної скарги. При цьому розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.

Суди першої та апеляційної інстанцій, належно не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу в частині вирішення основної вимоги про витребування земельної ділянки та похідних вимог про скасування державної реєстрації земельних ділянок, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.

Враховуючи викладене, Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області та Хмельницький апеляційний суд не є «судами, встановленими законом» для розгляду зазначеного спору, адже цей спір є підвідомчим судам не цивільної, а господарської юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи, що суд касаційної інстанції встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил юрисдикції, тому оцінки доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права Верховний Суд не надаватиме.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені прокурором в інтересах держави до юридичних осіб позовні вимоги про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок та скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Верховний Суд не переглядає рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року № 22-20475-СГ, яке не переглядалося в апеляційному порядку та не оскаржується заявником в касаційній скарзі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

З огляду на викладене касаційна скарга підлягає задоволенню частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України, оскільки спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Верховний Суд на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Розподіл судових витрат

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України зазначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням приписів цієї норми права підстави для розподілу судових витрат не встановлені.

Керуючись статтями 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 рокув цивільній справі за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк», ОСОБА_2 , в частині вирішення позовних вимог про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок та скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки скасувати.

Провадження в цивільній справі за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк», ОСОБА_2 , в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок та скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко