Історія справи

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 721/1150/14-ц

провадження № 61-2624св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1, на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 21 січня 2015 року в складі судді Дідуха Д. В. та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 26 травня 2016 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Чупікової В. В., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 08 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № CVPWGA0000000002, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 11 675 доларів США строком до 08 травня 2018 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 08 травня 2008 року був укладений договір поруки.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв'язку з цим станом на 02 вересня 2014 року виникла заборгованість в сумі 8 953 долари 11 центів США, яка складається з: 7 049 доларів 35 центів США - заборгованість за кредитом: 841 долар 48 центів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 223 долари 96 центів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 393 долари 67 центів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором; 19 доларів 23 центи США - штраф (фіксована частина); 425 доларів 42 центи США - штраф (процентна складова).

Позивач просив стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості.

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 21 січня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 116 390 грн 48 коп., що становить 8 953 долари 11 центів США. Вирішено питання про розподіл судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав і не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 26 травня 2016 року рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 21 січня 2015 року в частині стягнення розміру заборгованості змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 травня 2008 року № CVPWGA0000000002 в розмірі 7 933 долари 84 центи США та 3 295 грн 65 коп., яка складається з: 6 919 доларів 35 центів США - заборгованість за кредитом; 790 доларів 53 центи США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 223 долари 96 центів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 3 295 грн 65 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судового збору.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості, в резолютивній частині рішення не вказав з чого вона складається, безпідставно стягнув пеню в іноземній валюті, а також застосував подвійну відповідальність у виді пені та штрафу.

У червні 2016 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосовування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки рішення судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи, які мають істотне значення для справи внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки. Суди не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до них, не надано належної оцінки відсутності підтвердження отримання відповідачем вимоги банку про дострокове повернення кредиту. Оскаржувані судові рішення не містять розрахунків стягнутих судами сум та висновків про достовірність доказів, на підставі яких проведено нарахування кредитної заборгованості.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 січня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що 08 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № CVРWGА0000000002, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 11 675 доларів США з кінцевим терміном повернення 08 травня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 08 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого вона поручалася перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в кредитному договорі, підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 15 квітня 2016 року № 7586.

У висновку вказаної експертизи зазначено, що на виконання умов п. 8.1 кредитного договору від 08 травня 2008 року № CVРWGА0000000002 документально підтверджується видача кредитних коштів, як в готівковій формі, так і безготівково в сумі 10 876 доларів 60 центів США. Крім того, експертизою встановлено, що станом на 08 травня 2008 року підтверджується списання банком коштів шляхом безготівкового перерахування в сумі 125 доларів США на страхування майна та особисте страхування, а також 300 доларів США - винагорода за надання фінансового інструменту.

Всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, отримавши в кредит кошти, своїх зобов'язань належним чином не виконував, тому банк набув право достроково стягнути з боржника та поручителя заборгованість.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості, в резолютивній частині рішення не вказав, з чого вона складається, безпідставно стягнув пеню в іноземній валюті, а також застосував подвійну відповідальність у виді пені та штрафу.

Судом встановлено, що укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів підтверджується періодичними оплатами відповідача ОСОБА_1, що зафіксовані в розрахунку заборгованості.

Відповідно до умов договору поруки від 08 травня 2008 року, ОСОБА_2 поручалася перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до положення статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач порушив умови договору, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, внаслідок чого станом на 02 вересня 2014 року у позичальника виникла заборгованість в розмірі 8 953 доларів 11 центів США.

У грудні 2014 року банк у зв'язку з порушенням позичальником виконання зобов'язання за кредитним договором звернувся до суду з вказаним позовом, використавши право дострокового стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором (а. с. 10).

Копією реєстру поштових відправлень від 14 жовтня 2014 року № 3109підтверджується направлення на адресу відповідачів письмове повідомлення про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору.

Повідомлення відповідачами залишено без виконання.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору. При порушені зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статтей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до статей 1050, 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга стаття 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя стаття 549 ЦК України).

За змістом статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Вказаний висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-47цс12.

За таких умов апеляційний суд правильно застосував зазначену норму матеріального права, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 7 933 долари 84 центи США та 3 295 грн 65 коп., яка складається з: 6 919 доларів 35 центів США - заборгованість за кредитом; 790 доларів 53 центи США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 223 долари 96 центів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 3 295 грн 65 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином, висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, наданим суду доказам дана належна оцінка.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило