Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.09.2023 року у справі №183/2912/22
Постанова КЦС ВП від 27.09.2023 року у справі №183/2912/22
Постанова КЦС ВП від 27.09.2023 року у справі №183/2912/22

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 183/2912/22

провадження № 61-11417св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 січня 2023 року у складі судді Янжули С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та

її вихованні.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні позивача з малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- встановити такі способи участі батька у вихованні сина, як регулярні побачення та спілкування із сином, відвідування місць культурно-розважального й спортивного характеру без присутності матері дитини, з урахуванням об`єктивної та фізичної можливості прибуття позивача до дитини (що може бути зумовлено знаходженням у різних містах, великою відстанню до місця проживання дитини, погіршенням самопочуття та іншим); відвідування дитиною місця проживання батька, з урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини, а також повідомлення матір`ю про стан здоров`я дитини у разі можливого захворювання та про зміну місця перебування чи проживання дитини;

- визначити такі способи участі батька у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 : перші 6 місяців у присутності матері, а у подальшому - без її присутності, чи у її присутності за згодою батька дитини, з урахуванням фізичної та об`єктивної можливості його прибуття до дитини, виключивши таку умову зустрічі, як «лише за бажанням дитини»:

1) вівторок та четвер із 17:30 до 20:30 години кожного тижня, субота з 14:00 до 21:00 години кожного тижня на нейтральній території або за місцем проживання дитини, якщо син не захоче вийти з місця проживання,

2) відвідування дитини та спілкування з 13:00 до 20:00 години на нейтральній території у місцях культурно-розважального характеру або за місцем проживання дитини, якщо син не захоче вийти з місця проживання, виключивши таку умову зустрічі, як «лише за бажанням дитини»:

а) у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року;

б) у державні свята України, наприклад такі як: 1 січня - Новий рік (та напередодні - 31 грудня), 07 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 09 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 24 серпня - День Незалежності України та інші;

3) відвідування дитини та спілкування з 12:00 до 20:00 години на час можливої хвороби дитини за місцем її проживання, виключивши таку умову зустрічі, як «лише за бажанням дитини»; а також без усіляких умов та бажань відповідача й присутніх осіб, чи на більший час за домовленістю з ОСОБА_2 ;

4) відвідування дитиною місця проживання батька раз на місяць у четверту суботу з 12:00 до 21:00 години, з правом батька забирати сина на ночівлю в цей день до 12:00 години неділі, за бажанням дитини, враховуючи стан здоров`я;

5) відвідування дитиною місця проживання батька у період літніх канікул -

20 днів літа (у червні чи липні за узгодженням із відповідачем), враховуючи стан здоров`я дитини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 2001 року до грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , які після розлучення залишилися проживати

з відповідачем.

Позивач добровільно сплачує кошти на утримання обох дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , лікував молодшого сина у приватній офтальмологічній лікарні. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС України, має вищу гуманітарну юридичну освіту, у нього достатньо часу на спілкування й виховання дитини.

Разом із тим, відповідач у зв`язку з особистою образою на колишнього чоловіка, починаючи з травня 2021 року, постійно перешкоджала у спілкуванні батька з малолітнім сином, негативно налаштовувала дитину проти нього, забороняла забирати ОСОБА_3 з дитячого садка, гуляти з ним на ігровому майданчику біля квартири, ходити до парку чи розважального дитячого комплексу, водити його в бібліотеку або до спортивних секцій.

Під час рідких зустрічей при спілкуванні з дитиною у присутності

ОСОБА_2 , син під впливом її провокативної поведінки нервував та поспішав додому. Крім того, відповідач переконала старшого сина, який на момент звернення до суду з позовом навчався у вищому навчальному закладі в м. Києві, заблокувати телефонний та інтернет-зв`язок із батьком.

Розпорядженням керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації від 19 серпня 2021 року № 1511 було визначено часи спілкування батька із дитиною: у вівторок та четвер з 16:30 год. до 18:00 год., у суботу з 10:00 год. до 14:00 год., перші 6 місяців у присутності матері, а в інші дні та часи за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не порушуючи режиму та розпорядку дня дитини.

У подальшому, 18 вересня 2021 року, відповідач штучно створила конфліктну ситуацію з метою зменшення й зміни часу спілкування з дитиною та звернулася із заявою до поліції. На підставі заяви отримала довідку психолога щодо перенесеного психологічного насильства. Довідку психолога в подальшому ОСОБА_2 використала для винесення поліцією тимчасового заборонного припису позивачу на спілкування з нею строком на 10 діб, а в подальшому - для винесення Сєвєродонецьким міським судом Луганської області обмежувального припису строком на три місяці з 17 листопада 2021 року до 17 лютого 2022 року на відвідування ним помешкання відповідача, де також мешкали і його діти.

У зв`язку з обмеженням у спілкуванні з дитиною позивач повторно звернувся до Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації про збільшення часу для спілкування та виховання дитини, проте оновленим розпорядженням від 29 жовтня 2021 року № 2155 комісією, члени якої не мають юридичної освіти (в основному вчителі), з емоційним підґрунтям, йому було встановлено нелогічний і дуже малий час для спілкування з малолітнім сином: вівторок та четвер - із 17:30 до 18:30 год., суботу - з 14:00 до 16:00 год.

З жовтня 2021 року ОСОБА_2 фактично обмежила позивача

у спілкуванні, заборонила спілкування у інші дні, відмовила бути присутнім

14 жовтня 2021 року у державне свято - День захисників України на параді військової техніки у центрі м. Сєвєродонецька, з надуманих мотивів заборонила відвідувати дитину за місцем проживання, не повідомляла про стан здоров`я дитини та відмовила бути присутнім у лікаря під час його огляду.

ОСОБА_1 додатково звертався до правоохоронних органів, Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації, керівництва школи, у якій навчався син, із відповідними заявами, лише після чого відповідач стала частково виконувати вимоги розпорядження про встановлення графіку спілкування батька з сином.

У зв`язку з зазначеним, 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні

з малолітнім сином ОСОБА_3 та визначення способів участі у його вихованні.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 листопада 2021 року у справі № 428/10765/21 відкрито провадження, а ухвалою

від 28 грудня 2021 року призначено справу до судового розгляду по суті на

02 лютого 2022 року.

На звернення позивача до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про відновлення вказаної справи надано відповідь від 17 травня 2022 року про те, що справа до суду не передавалася, а її відновлення законом не передбачено.

24 лютого 2022 року відповідач з дітьми виїхала з м. Сєвєродонецька,

не повідомивши позивача, на зв`язок не виходить, навмисно приховує місце перебування дітей.

Такими діями ОСОБА_2 фактично позбавляє малолітнього сина

у фізичному, соціальному, родинному розвитку, навмисно розриває емоційний зв`язок дитини з батьком, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

від 30 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у його праві на спілкування та виховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомляти ОСОБА_1 про стан здоров`я дитини у разі можливого її захворювання та про зміну місця перебування чи проживання дитини.

Визначено ОСОБА_1 такий спосіб його участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 мати можливість особистого спілкування з дитиною перші шість місяців

у присутності матері дитини, а в подальшому - без її присутності,

з урахуванням фізичної та об`єктивної можливості прибуття батька до дитини:

- вівторок та четвер кожного тижня з 17:30 до 19:30 години,

- субота кожного тижня з 14:00 до 19:00 години на нейтральній території або за місцем проживання дитини, якщо вона не захоче вийти зі свого місця проживання;

відвідування дитини та спілкування з нею з 13:00 до 16:00 години за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не порушуючи режиму та розпорядку дня дитини, на нейтральній території, у місцях культурно-розважального характеру або за місцем проживання дитини, якщо вона

не захоче вийти з місця свого проживання:

- у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року,

- у державні свята України;

відвідування дитини та спілкування з нею з 12:00 до 15:00 години на час можливої хвороби дитини за місцем її проживання, без усіляких умов та бажань відповідача й присутніх осіб, чи на більший час за домовленістю

з ОСОБА_2 ;

забирати дитину до місця проживання батька раз на місяць в четверту суботу з 12:00 до 20:00 години, з правом батька забирати сина на ночівлю, враховуючи стан здоров`я дитини та виключно за бажанням дитини, за умови дотримання режиму дня та харчування дитини та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю;

забирати дитину до місця проживання її батька у літні канікули - 20 днів літа (у червні чи липні) за узгодженням із відповідачем, виключно за бажанням дитини, за умови дотримання батьком дитини режиму дня та харчування дитини та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання

з матір`ю.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що визначений спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина є таким, що відповідатиме віковим потребам малолітнього

ОСОБА_3 та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку, буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.

При цьому матеріали справи не містять доказів, що позивач має негативні звички, психічні чи нервові розлади, неналежні умови проживання або наявність антисанітарних чи небезпечних умов для перебування сина,

а особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 липня 2023 року ОСОБА_6 , яка діє від імені ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її матеріали

з Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.

У серпні 2023 року справа № 183/2912/22 надійшла до Верховного Суду.

16 серпня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 20 вересня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального права, суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16 лютого 2022 року справі № 132/3692/20, від 12 липня 2023 року у справі № 443/1314/20, відповідно до яких у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є недопустимим. У кожній справі треба враховувати різноманітні чинники, що можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думку. Не враховано також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17, яким констатовано необхідність дослідження доказів на підтвердження існування стійких психоемоційних перешкод у спілкуванні.

Судами не враховано істотні обставини справи, зокрема, рішення у справі

№ 428/10786/21, яким видано обмежувальний припис ОСОБА_1

у зв`язку з тим, що він систематично вчиняє психологічне насильство,

з урахуванням ризику продовження протиправних дій; не враховано висновок Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги, у якому зазначено про те, що внаслідок домашнього насильства зі сторони батька

у дитини розвиваються ознаки психологічної травми; не враховано стану дитини, яка дійсно боїться батька та не бажає з ним спілкуватися взагалі,

а тому змушування сина до виконання судового рішення щодо систематичних (а не періодичних) зустрічей із батьком, залишення у нього на ночівлю стане чинником для погіршення психологічного стану малолітнього.

Крім того, відповідно до визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина, 50 % часу дитина повинна проводити з батьком на нейтральній території (3 дні із 7, всі державні свята та свій день народження), проте виконання такого рішення є неможливим з огляду на те, що за твердженням позивача він проживає у м. Кропивницькому, у той час як відповідач разом із сином проживають у м. Івано-Франківську, де навчається дитина та проходить військову службу на офіцерських посадах у структурному підрозділі Головного управління Служби безпеки України відповідач. Виконання судового рішення призведе до постійного перебування дитини у дорозі, втрати почуття дому, сталих соціальних зв`язків, порушення процесу навчання, що безумовно свідчить про порушення її найкращих інтересів, особливо враховуючи неприязнь та небажання бачитися з батьком узагалі.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подавав до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, які ухвалами Верховного Суду від 23 серпня 2023 року, 24 серпня 2023 року та 31 серпня 2023 року повернено заявнику.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 20 січня 2001 року Артемівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану м. Луганська, актовий запис № 24.

Рішенням Володарського районного суду Київської області у справі № 364/1272/16-ц від 05 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 березня 2017 року, шлюб між сторонами розірвано.

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_1 від 12 березня 2018 року та НОМЕР_2 від 10 лютого

2015 року.

Сторони у справі та їх діти тимчасово проживали як внутрішньо переміщені особи у м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 , знаходиться на її утриманні.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 квітня 2017 року у справі № 428/2136/17 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

Довідкою ГУ ПФУ в Луганській області від 04 листопада 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із 01 червня

2018 року. Починаючи з 01 липня 2018 року з його пенсії щомісячно відраховуються аліменти на утримання дітей у розмірі 25 % від пенсії

на користь ОСОБА_2 відповідно до заяви від 14 червня 2018 року.

Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника серії

АА № 102440 від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 у зв`язку зі скоєнням ним домашнього насильства (18 жовтня 2021 року о 12:00 год. ОСОБА_1 вчинив конфлікт із колишньою дружиною ОСОБА_2 ), накладено відповідну заборону. Терміновий заборонний припис стосовно

ОСОБА_1 винесений строком на 10 діб: із 12:50 год. 19 жовтня

2021 року до 12:50 год. 29 жовтня 2021 року.

17 листопада 2021 року рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду

від 20 грудня 2021 року у справі № 428/10786/21, задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису. Видано обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_1 протягом трьох місяців, тобто до 15 лютого 2022 року включно, перебувати в місці проживання

ОСОБА_2 . Копію рішення направлено Сєвєродонецькому РУП ГУНП

у Луганській області для взяття кривдника на профілактичний облік, а також Сєвєродонецькій міській військово-цивільній адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року касаційне провадження у справі закрито.

У вказаній справі встановлено, що відповідно до висновку щодо психологічного стану та сімейної ситуації, складеного 01 жовтня 2021 року Луганським обласним центром соціально-психологічної допомоги

за результатами психодіагностичного дослідження встановлено, що

у ОСОБА_2 унаслідок перенесеного домашнього насильства (психологічне, фізичне та економічне) розвиваються ознаки післятравматичного синдрому розладів, як наслідок дістресу.

Згідно з висновком щодо психологічного стану та сімейної ситуації, складеного 06 жовтня 2021 року Луганським обласним центром соціально-психологічної допомоги, у стані дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено наявність наслідків психологічної травматизації (можна кваліфікувати як високий рівень психологічної дисфункції).

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, про усунення перешкод

у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною та визначення способів участі у її вихованні (справа № 428/10765/21), однак рішення у справі ухвалено не було, матеріали цивільної справи втрачені.

Висновком щодо психологічного стану ОСОБА_1 , виданим Луганським обласним центром соціально-психологічної допомоги 19 жовтня 2021 року, наданим суду для долучення до матеріалів справи № 428/10765/21, підтверджується: інтерпритація стану випробуваного відображає бажання соціального одобрення, прагнення поліпшити враження, тенденцію

в підкреслюванні своєї миролюбивості, що свідчить про внутрішній деструктивний конфлікт та свідчить про спрямованість на досягнення власної мети, задоволення власних потреб засобами маніпуляції іншими і виступає, як негативна форма його особистої саморегуляції, випробовуваний володіє гнучким мисленням.

Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області у висновку від 01 лютого 2022 року № 608, наданого у справі № 428/10765/21, про визначення способів участі у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , 2015 року народження, виходячи з інтересів малолітньої дитини, вважав можливим визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , визначені у розпорядженні від 29 жовтня 2021 року № 2155, а саме: у вівторок та четвер із 17:30 до 18.30 год., у суботу з 14:00 до 16:00 год. у присутності матері дитини, а в інші дні та часи за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не порушуючи режиму та розпорядку дня дитини.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Предметом спору у справі, що переглядається, є усунення перешкод

у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство

і батьківство охороняються державою.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України, далі - СК України).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного

з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання

і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право

і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних

і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини

і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист

і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права

й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих

і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання

і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала

у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною

й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів та потребують уваги, підтримки і любові обох батьків.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду

з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного

з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце і час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до статті 144 Конституції України, підпункту 4 пункту «б» частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (стаття 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», пункт 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866).

Згідно із пунктом 74 вказаного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у м. Києві та Севастополі місцева державна адміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Таким чином, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини відповідну заяву, а працівник такої служби в межах наданих йому повноважень проводить бесіду з батьками та дитиною, досліджує усі обставини, що мають суттєве значення (вік та стан здоров`я дитини, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, ставлення самих батьків до виконання своїх обов`язків, житлово-побутові умови, соціальні зв`язки тощо), у результаті чого складає відповідний висновок та направляє його до суду.

При цьому участь у справі органу опіки та піклування у цій категорії справ та подання ним висновку є обов`язковими відповідно до вимог, встановлених у статті 19 СК України.

Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 285/3071/18 та від 16 червня 2021 року у справі № 181/785/19.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відхилення від сталої судової практики порушує принцип уніфікованого застосування закону, нівелює забезпечення єдності та послідовності судочинства.

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, ОСОБА_1 зазначив третьою особою у справі орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій проживав у м. Кропивницькому. Малолітній

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом із матір`ю

у м. Івано-Франківську та навчався в Угорницькому ліцеї Івано-Франківської міської ради.

У заявах від 16 грудня 2022 року та 23 січня 2023 року представник органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області Семиряжко А. С. наголошувала на доцільності залучити до розгляду справи орган опіки та піклування за місцем проживання (перебування) дитини, як передбачено пунктом

73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної

із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

До матеріалів справи долучено висновок органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на вимогу Сєвєродонецького міського суду Луганської області у справі № 428/10765/21, актуальний станом на 01 лютого 2022 року, з урахуванням факту проживання сторін на той час у м. Сєвєродонецьку.

Під час розгляду справи орган опіки та піклування за місцем проживання (перебування) дитини участі не брав, не проводив бесід із батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, не обстежував актуальних умов проживання дитини, батьків.

Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що участь органу опіки та піклування під час розгляду вказаної категорії справ є обов`язковою в силу вимог закону. При цьому обов`язковим є не формальне зазначення будь-якого органу опіки та піклування, а безпосередня участь у розгляді справи органу опіки та піклування за місцем проживання (перебування) дитини, вчинення цим органом дій відповідно до його повноважень, підготовка і подання до суду відповідного висновку.

З огляду на зазначене оскаржувані судові рішення про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини ухвалено без дотримання вимог статті 19 СК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з`ясовувати дійсні обставини справи, колегія суддів з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області

від 30 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 28 червня 2023 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:А. І. Грушицький С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк