Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.07.2025 року у справі №738/1351/17
Ухвала КЦС ВП від 07.11.2018 року у справі №738/1351/17

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №738/1351/17

провадження №61-46084св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року у складі судді Лях Н. М. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Зіньковець О. О., Шкарупою Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мена-Авангард» (далі - ТОВ «Мена-Авангард») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача 2 448 653,50 грн матеріальних збитків.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами договором позики, укладеним 31 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останній отримав у борг 1 500 000 грн, повернення яких гарантував на вимогу, включаючи всі належні йому активи.

На підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Мена-Авангард»

від 26 червня 2017 року та акту приймання-передачі від 27 червня 2017 року ТОВ «Мена-Авангард» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму позики та відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України у розмірі 948 653,50 грн. Надіслану 31 липня 2017 року вимогу про повернення позики ОСОБА_1 отримувати відмовився, у добровільному порядку борг не повернув.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 14 березня

2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мена-Авангард» грошові кошти в сумі 2 448 653,50 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю факту укладання сторонами договору позики і факту передачі грошей відповідачеві, що підтверджується наданою розпискою. Суд зазначив, що наявність оригіналу боргової розписки у кредитора є підтвердженням неповернення позичальником суми позики.

Місцевий суд також указав на відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки позивачем не заявлено вимог про стягнення неустойки в контексті статті 549 ЦК України, до якої застосовується спеціальна позовна давність, а лише відсотків, визначених статтею 1048 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Менського районного суду від 14 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Мена-Авангард».

Апеляційний суд також погодився з розрахунком заборгованості, мотивуючи тим, що він складений відповідно до норм цивільного законодавства та визначених Національний банком України розмірів облікової ставки у відповідні проміжки часу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не врахував відсутність доказів існування договору позики. Представники позивача та третьої сторони не могли вказати місце та дату складання розписки, отримання коштів відповідачем. Надана позивачем розписка мала інформацію відносно боржника, яка відображала лише прізвище, ім`я, по батькові. Договір вже вказував, що новий кредитор отримує право вимоги до ОСОБА_1 з вказанням паспортних даних, що свідчить про неналежність доказів. Крім того, в акті від 27 червня 2017 року взагалі не вказано, що ТОВ «Мена-Авангард» отримало право вимоги до ОСОБА_1

Аргументом касаційної скарги указано те, що суд не вирішив питання залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача, ОСОБА_4 - дружину відповідача). Не досліджено питання, чи гроші, які були начебто передані відповідачу, є власністю подружжя ОСОБА_5 чи особистою власністю ОСОБА_2 . Суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 не надавала згоду на позику.

Також указує на безпідставну відмову судом апеляційної інстанції у призначенні судової хіміко - технічної експертизи, чим порушено його право на доказування.

Доводи інших учасників справи

02 травня 2019 року надійшов відзив ТОВ «Мена-Авангард» на касаційну скаргу.

Даний відзив колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, так як не містить доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 серпня 2013 року ОСОБА_1 отримав у борг, в якості позики, від

ОСОБА_2 кошти в сумі 1 500 000 грн, повернення яких гарантував на вимогу, включаючи всі належні йому активи. На підтвердження отримання грошової позики та визначення умов її повернення була складена відповідна розписка від 31 серпня 2013 року, оригінал якої знаходився у позивача та був вилучений у нього під час розгляду справи судом першої інстанції.

Згідно з договором про відступлення права вимоги (цесії) від 06 червня

2017 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 право вимоги виконання грошових зобов`язань до ОСОБА_1 на суму 1 500 000 грн та проценти, а також всі інші права, належні первісному кредиторові на підставі договору позики від 31 серпня 2013 року, що оформлений розпискою від 31 серпня

2013 року. На підтвердження зазначеного договору 06 червня 2017 року були складені акти приймання-передачі вимог та документів.

Лист ОСОБА_2 від 07 червня 2017 року свідчить про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про укладення договору про відступлення права вимоги.

З копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Мена-Авангард»

від 26 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 передала до статутного капіталу товариства, у тому числі, право грошової вимоги в сумі 1 500 000 грн, яке належало останній на підставі договору позики на вимогу за розпискою від 31 серпня 2013 року та договору про відступлення права вимоги

від 06 червня 2017 року. Відповідно до вказаного рішення загальних

зборів 27 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Мена-Авангард» був складений акт приймання-передачі майна та майнових прав до статутного капіталу товариства.

26 липня 2017 року ТОВ «Мена-Авангард» надіслало відповідачу повідомлення про заміну кредитора, а 31 липня 2017 року - вимогу про повернення коштів у розмірі 1 500 000 грн позики та 948 653,5 грн процентів, з наданням позичальнику у відповідності до статті 1049 ЦК України строку 30 днів для повернення позики. Отримати вказане відправлення адресат відмовився, про що свідчить повідомлення начальника ЦВПЗ Мена ПАТ «Укрпошта».

Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 18 січня 2018 року визначено, що підпис від імені

ОСОБА_1 в розписці від 31 серпня 2013 року виконано рукописним способом чорнилом гелевої ручки без попередньої технічної підготовки та без застосування технічних засобів самим ОСОБА_1 Рукописний запис «Прищепа» в нижній частині розписки від 31 серпня 2013 року виконаний самим ОСОБА_1 .

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14 серпня 2017 року, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до

ТОВ «Мена-Авангард» про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників. ОСОБА_1 оскаржувалось рішення загальних зборів учасників товариства від 26 червня 2017 року в частині вирішення питання його виходу зі складу учасників товариства та внесення до статутного капіталу права вимоги за розпискою від 31 серпня 2013 року. Судом у мотивах рішення зазначено, що ОСОБА_1 не доведено порушення його прав внаслідок прийняття загальними зборами учасників товариства рішення щодо внесення до статутного капіталу одним із учасників товариства права вимоги за розпискою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,

ОСОБА_2 про визнання договору про відступлення права вимоги (цесії) недійсним. Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що стороною позивача не було доведено того, що договір позики не укладався, що свідчить про наявність зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за вказаним договором.

11 січня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Мена-Авангард» про визнання договору про заміну кредитора недійсним. У задоволенні заявлених вимог суд відмовив, вказавши на те, що ознак удаваності оспорюваного правочину не встановлено. Наведене рішення набрало законної сили.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Правовідносини, що виникли між сторонами, випливають з договору позики, укладеного 27 квітня 2011 року між сторонами цього позову.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

У той самий час за змістом частин першої та другої статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, який підтверджує факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Встановивши, що правовідносини сторін випливають з договору позики, позичальник свої зобов`язання не виконав, в зазначені строки гроші не повернув, суд прийшов до правильного висновку, що виникла заборгованість за договором позики підлягає стягненню в судовому порядку.

З обставин справи слідує, що питання достовірності розписки та права у

ТОВ «Мена-Авангард»вимоги у ОСОБА_1 боргу за розпискою від 31 серпня 2013 року були предметом судового розгляду та експертного дослідження. Відповідач установлені судами висновки не спростував.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається неправильного застосування судом норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права. Правильність застосування норм ЦК України є очевидною.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, проте в силу положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судового збору

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

При подачі касаційної скарги ОСОБА_1 не було сплачено судовий збір та заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного суду від 05 квітня 2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з касаційною скаргою.

За викладених обставин із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу касаційної скарги у розмірі в розмірі 73 459,60 грн.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 березня

2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі

73 459,60 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача:

Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007 ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська