Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 711/5400/17

провадження № 61-29556 св 18

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - слідче управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 року в складі судді Дунаєва С. О. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 25 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з належного відповідача на свою користь майнову шкоду в сумі 7352грн, матеріальну шкоду в сумі 5876грн, та моральну шкоду в сумі 15540грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2017 року позов ОСОБА_1 до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування шкоди залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25 вересня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування шкоди повернуто позивачу та роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 19 липня 2017 року направив до суду заяву про виправлення недоліків позовної заяви, але у вказаній заяві фактично не виконав вимог, викладених в ухвалі Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2017 року. Зокрема позивач не зазначив хто має відповідати за його вимогами (з кого стягувати кошти на відшкодування шкоди позивачу), зазначивши лише, що заперечує щоб така шкода відшкодовувалась за рахунок бюджетних коштів, й наполягаючи на тому, що належного відповідача має визначити суд.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просив скасувати ухвалені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 711/5400/17 з Придніпровського районного суду м. Черкаси.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Зокрема, ОСОБА_1 вказує на те, що суд, виходячи зі змісту позовних вимог був сам зобов`язаний сприяти всебічному розгляду справи та визначити й залучити до участі у справі іншу особу співвідповідача.

Доводи інших учасників справи

Заперечень на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 3, 5, 6 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року позовна заява має містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в ній зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, або наявність підстав для звільнення від доказування.

Статтею 3 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України в цій же редакції здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 11 цього Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що заявлені в позові вимоги мають стосуватись конкретного відповідача і направлені на усунення негативних наслідків від його протиправних дій, які полягають у невизнанні, оспорюванні або порушенні прав та законних інтересів. Отже в позові має бути зазначено з кого саме необхідно стягнути грошові кошти задля відшкодування завданої позивачу шкоди. При цьому необхідно враховувати, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду відшкодовується державою.

Підставою звернення до суду є завдання позивачу шкоди незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування. Отже в позові має бути зазначено в чому полягає незаконний характер таких дій і якими доказами це підтверджується.

Відповідно до статті 121 ЦПК України 2004 року, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях цього Кодексу постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Згідно із частиною другою статті 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги ухвали про залишення позову без руху, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи, що позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху у строк встановлений судом, позовна заява підлягає поверненню.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та зазначено, що позивач має уточнити обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, щоб визначитись із характером спірних правовідносин та їх учасниками, уточнити зміст позовних вимог і особу, за рахунок якої необхідно здійснити відшкодування завданої позивачу шкоди. При цьому суд звернув увагу позивача, що з огляду на диспозитивність цивільного судочинства позивач має право заявити будь-яку вимогу, яку вважає за необхідне для відновлення його порушених прав та інтересів, до будь-якої особи, яку вважає такою, що не визнає або оспорює право позивача чи має нести відповідальність за порушення його прав та інтересів.

Установивши, що заявник так і не усунув недоліки позовної заяви, фактично не виконав вимог, викладених в ухвалі Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 липня 2017 року й не зазначив хто має відповідати за його вимогами (з кого стягувати кошти на відшкодування шкоди позивачу), зазначивши лише, що заперечує щоб така шкода відшкодовувалась за рахунок бюджетних коштів, й наполягаючи на тому, що належного відповідача має визначити суд, суд першої інстанції повернув позовну заяву позивачеві. Проте, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Крім того, слід зазначити, що прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2

на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2017 року у справі № 705/3875/17.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Отже, отримавши ухвалу про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 був поінформований про обов`язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме: привести її зміст та форму відповідно до вимог статті 119 ЦПК України 2004 року.

Оскільки ОСОБА_1 так і не подав позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам чинного законодавства, і таким чином, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви.

Доводи касаційної скарги про те, що суд зобов`язаний визначати особу відповідача самостійно є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на положеннях чинного процесуального законодавства, та не впливають на правильність постановлених судами у цій справі судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів вважає, що ухвалені в цій справі судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарг - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров